Категорія №10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 червня 2011 року Справа № 2а-4086/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.;
при секретарі: Мосійчук О.А.
за участю:
позивач: не з’явився;
представника відповідача: Грідіна К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особі ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення про встановлення факту подачі звітності та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
18 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особі ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення про визнання незаконним рішення про відмову у прийнятті звітності за іншою формою та скасування рішення про застосування штрафних санкцій №244 від 30.12.2010 року, в обґрунтування якого позивач зазначив що він є приватним підприємцем та платником єдиного податку. На думку позивача, оскільки він є платником єдиного податку, він є платником збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування відповідно до п.п..2.1.2 п.2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181), який є спеціальним Законом для Пенсійного фонду та його територіальних органів управління. Таким чином на думку позивача, відповідно до цього закону платник податків має право подавати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним органом контролюючого орану, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам закону з такого податку (збору), такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання. Оскільки позивач щомісячно сплачує єдиний податок, а звітності по збору на загальнообов’язкове пенсійне страхування для платників єдиного податку Пенсійним фондом не передбачено, тому ним було подано звіт за іншою формою разом з поясненнями. Позивач вважає, що сплативши єдиний податок за своїх найманих працівників до складу якого входить 42 % збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, взагалі не має можливості провести донарахування до мінімального внеску 33,2% від мінімальної зарплатні у відповідності до Закону №1058.
За таких підстав позивач просив визнати незаконним рішення відповідача по відмові у прийнятті звітності за іншою формою з поясненнями і як слідство незаконним складення акту №17 від 30.12.2010 про встановлення факту подачі звітності не за встановленою формою; зобов’язати відповідача прийняти звітність від платника єдиного податку ПП ОСОБА_2 за іншою довільною формою з поясненнями за вхідним номером №12813/57-25 від 15.11.2010; визнати незаконним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій №244 від 30.12.2010.
У судове засідання позивач не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, в яких зазначено, що відповідно до п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), серед інших страхувальників, страхувальниками є фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок). Відповідно до ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам ПФ у строки, в порядок та за формою, встановленою Пенсійним фондом, а саме за формою згідно з додатком 4 відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо нарахованих страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам ПФУ, затвердженого постановою правління ПФУ від 05.11.2009 №26-1. Оскільки ОСОБА_3 подано до управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку за жовтень 2010 року не за відповідною формою, було складено акт від 30.12.2010 №17 та 30.12.2010 винесено рішення №244 про застосування фінансових санкцій за подання звітності не за встановленою формою. Також відповідач зазначив, що інші доводи ґрунтуються на невірному застосуванні чинного законодавства і не спростовують підстав для застосування фінансових санкцій За таких підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2, і.к НОМЕР_1, зареєстрований виконавчим комітетом Первомайської міської ради 22.03.2000 як фізична особа-підприємець, про що зроблено реєстраційний запис про державну реєстрацію №2 388 001 0002 002032 (а.с.8).
ОСОБА_2, як приватний підприємець, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську з заявою про реєстрацію його платником страхових внесків.
У 2010 році ОСОБА_2 був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Г №258536 від 03.10.2005, виданим ДПІ у м. Первомайську Луганської області (а.с.9).
15 листопада 2010 року позивач подав до УПФУ в м. Первомайську Луганської області звіт за жовтень 2010 року за іншою формою звіту замість додатку 4 (а.с.11-13).
30 грудня 2010 року УПФУ в м. Первомайську було складено акт №17, в якому зазначив, що при прийомі звіту за жовтень 2010 року від СПД ОСОБА_2 виявлено, що звіт не відповідає формі встановленій Порядком, а саме звіт називається «Інша форма звіту замість Додатка 4 Звіт про суму нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку (42%) перераховані державною до органів Пенсійного фонду України»; слово «внески», яке несе змістове значення у звіті замінено словом «збір»; відсутня таблиця 1 додатку 4, яка містить зведену інформацію всього звіту; таблиця 6 називається «Інша форма звіту замість Таблиця 6 «Відомості про нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам», в ній не заповнено Реквізити 8, 9, 13 та 14 (код категорії ЗО, код типу ставки страхового збору, ознаки наявності трудової книжки, ознаки наявності спец стажу тощо). За таких підстав УПФУ в м. Первомайську дійшло висновку, що позивачем порушено ч. 4 п. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.1.1, 1.5, 2.1, 2.20 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державну пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України (а.с.14). Крім того, 30 грудня 2010 року УПФУ в м. Первомайську було прийняте рішення №244 про застосування
фінансових санкцій за подання не за встановленою формою звітністю за жовтень 2010 року у розмірі 340,00 грн. (а.с.15).
17 січня 2011 року позивач оскаржив прийняте УПФУ в м. Первомайську рішення №244 від 30.12.2010 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (а.с.16).
За результатами розгляду скарги Головне управління пенсійного фонду України в Луганській області рішення, яке оскаржувалось, залишила без змін, а скаргу без задоволення, про що було прийнято рішення №8110/09-10 від 21.04.2011 року (а.с.19).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Спеціальним Законом України, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058)
Відповідно до п.1 ст. 14 Закону №1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з ч.3 ст. 15 Закону №1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону №1058 взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку для страхувальників, зазначених у пунктах 1-5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”, — у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п.2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152, страхувальники формують формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
З системного аналізу зазначених норм вбачається, що фізичні особи – підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування та використовують найману працю (крім членів сім’ї, які допомагають здійснювати підприємницьку діяльність), у встановлено порядку та у встановленій формі повинні подавати до органів Пенсійного фонду звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону №1058 Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення — у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивачем до УПФУ в м. Первомайську було подано звіт щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не за встановленою формою, у зв’язку з чим передбачена відповідальність у вигляді фінансових санкцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особі ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання незаконним рішення про встановлення факту подачі звітності та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року.
Суддя О.В. Ірметова