ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2011 р. Справа № 33/382
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівЖукової Л.В., Коваленко С.С.(доповідач)
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ЮніТім"
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.11р.
у справі№ 33/382 господарського суду м. Києва
за позовомТОВ "Столична будівельно-інвестиційна компанія"
доТОВ "ЮніТім"
простягнення 521539,73 грн.
та за зустрічним позовомТОВ "ЮніТім"
доТОВ "Столична будівельно-інвестиційна компанія"
простягнення 32030,86 грн.
За участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 дов.,
від відповідача ОСОБА_2 дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно –інвестиційна компанія”(далі по тексту–позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” (далі по тексту – відповідач за первісним позовом) про стягнення 521 539,73 грн. заборгованості за договором № 31/02/08-Лю від 30.07.2008 року.
В свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” звернулося до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно –інвестиційна компанія” про стягнення 32 030,86 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2011 року у справі № 33/382 (суддя Мудрий С.М.) первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” основний борг в сумі 400 000 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 181 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” пеню в сумі 2 709,10 грн., три проценти річних в розмірі 339,11 грн., індекс інфляції в розмірі 2 425,64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 54,73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмір 40,33 грн. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 року у справі № 33/382 (судді Шапран В.В., Кошіль В.В., Моторний О.А.) рішення господарського м. Києва від 18.01.2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ЮніТім" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮніТім”(підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” (генпідрядник) було укладено договір № 31/02/08-Лю, відповідно до умов якого п. 1.1. договору підрядник зобов’язався здійснити поставку протипожежних дверей (далі вироби) та виконати монтажні роботи на об’єкті за адресою: м. Київ, вул. Лютеранська, 14., а генпідрядник зобов’язався прийняти і оплатити вартість виробів та робіт на умовах, визначених у даному договорі.
Відповідно до положень п 6.1. договору, загальна вартість виробів, поставки та повного комплексу робіт, що виконуються підрядником відповідно до умов цього договору, є договірною та становить 411 983,18 грн., крім того ПДВ 20% - 82 396,64 грн., всього з ПДВ - 494 379,82 грн. Договірна ціна включає всі витрати, пов’язані з виконанням цього договору, а саме: вартість усіх виробів та матеріалів, монтажних робіт, транспортні витрати, оплату праці, організацію умов праці та інше.
Ціна вказана у п. 6.1. договору може змінюватись за згодою сторін у разі зміни обсягів і складу робіт. Зміна договірної ціни убік як збільшення так і зменшення оформляється сторонами виключно шляхом укладання додаткових угод (п. 6.2 договору).
В додатковій угоді №1 до договору від 11.11.2008 року у зв'язку зі зміною обсягів та вартості робіт, змінено специфікацію № 1 (додаток № 1 до договору) та викладено її у новій редакції, відповідно до якої загальна вартість робіт по договору складає 452 793,47 грн.
Додатком № 2 до договору сторони погодили термін постачання виробів на протязі 60 робочих днів після узгодження специфікації виробів та перерахування авансу, тобто до 05.02.2009 року.
Додатком № 3 до договору встановлено графік оплат, відповідно до якого генпідрядник зобов’язався перерахувати підряднику аванс в розмірі 100% вартості виробів протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання договору, 40 % вартості монтажних робіт –після поставки виробів перед початком робіт та проведення остаточних розрахунків за договором –протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту прийому передачі робіт.
Суди встановили, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем за первісним позовом було здійснено перерахування авансу в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 356 від 30.07.2008 року.
04.03.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” надіслало товариству з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” лист, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом повідомив про складнощі з проведенням митного очищення вантажу, отриманого від виробника та пообіцяв найближчим часом здійснити поставку виробів, проте відповідачем зобов’язання по поставці виробів не виконав.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
15.05.2009 року на адресу відповідача за зустрічним позовом позивачем було направлено лист з проханням повернути сплачений аванс в сумі 400 000,00 грн. на р/рахунок позивача, у зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань відповідачем та консервацією замовником будівництва об’єкту по вул. Лютеранській, 14.
Проте, вказаний лист відповідачем залишений без відповіді та задоволення.
Згідно додатку (специфікації) № 1 додаткової угоди від 11.11.2008 року до договору, сторонами узгоджено, що вартість виробів складає 422 669,50 грн.
Отже, суди встановили, що позивачем за первісним позовом грошове зобов’язання за договором стосовно проведення стовідсоткової попередньої оплати виробів не виконано в розмірі 22 669,50 грн.
Згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” основного боргу у вигляді авансу за договором № 31/02/08-Лю у розмірі 400 000,00 грн. є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання(ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.3. договору за порушення графіків виконання робіт підрядник сплачує генпідряднику пеню з урахуванням офіційного рівня інфляції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожен день просрочки, підрядник не несе відповідальності за недотримання термінів виконання підрядних робіт відповідно до графіка у випадку коли затримка виконання має місце з вини генпідрядника.
Як вірно вказав суд попередньої інстанції, порушення графіків виконання робіт мало місце з вини генпідрядника, оскільки останнім не було виконано в повному обсязі зобов’язання по здійсненню стовідсоткової оплати вартості виробів, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 46 706,85 грн. не підлягають задоволенню.
Беручи до уваги те, що товариство з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно –інвестиційна компанія” не виконало в повному обсязі свої зобов’язання, щодо попередньої оплати вартості виробів Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮніТім”, звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Столична будівельно-інвестиційна компанія” заборгованості за договором № 31/02/08-Лю від 30.11.2008 року в розмірі 32 030,86 грн., в тому числі 22 669,50 грн. основного боргу, 2 713,62 грн. пені, 1 459,10 грн. 3% річних, 5 188,64 грн. інфляційних витрат.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач відмовився від виконання зобов’язання за договором та відповідно право позивача не порушено, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” в частині стягнення основного боргу в розмірі 22 669,50 грн. не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2. договору за несвоєчасне перерахування оплати по цьому договору генпідрядник сплачує підряднику пеню з врахуванням офіційного рівня інфляції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день просрочки платежу.
За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 2 709,10 грн. за період з 15.11.2008 року по 15.05.2009 року.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 2 425,64 грн. та 3 % річних в розмірі 339,11 грн. за період з 15.11.2008 року по 15.05.2009 року.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясував обставини справи, виніс рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮніТім” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2010 року у справі № 33/382 не підлягає скасуванню.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "ЮніТім" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.11р. по справі № 33/382 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Суддя Л.В. Жукова
Суддя
С.С. Коваленко