ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "08" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 14/469  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівКостенко Т.Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства „Страхова компанія "Універсальна", м. Київ

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 18.04.2011 року

у справі господарського суду міста Києва

за позовом1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Сервіс", м. Кіровоград,

2.          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

доВідкритого акціонерного товариства „Страхова компанія "Універсальна", м. Київ

простягнення 168 579, 98 грн.

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства „Страхова компанія"Універсальна", м. Київ

до1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ-Сервіс", м. Кіровоград,

2.          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

провизнання недійсними договорів

за участю представників сторін

позивача-1 за первісним позовом: не з’явився,

позивача-2 за первісним позовом: не з’явився,

відповідача за первісним позовом: Сабітов С.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ-Сервіс" (далі за текстом –ТОВ "ВТ-Сервіс") та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_1) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія "Універсальна" (далі за текстом –ВАТ „СК "Універсальна") про стягнення 168 579, 98 грн.

19.03.2010 року ВАТ „СК "Універсальна" подало зустрічну позовну заяву до господарського суду міста Києва про визнання недійсними договорів про співпрацю, укладених між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "ВТ-Сервіс" 01.10.2008 року та 03.01.2008 року відповідно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року первісний позов в частині задоволення вимог ФОП ОСОБА_1 було залишено без розгляду, в частині вимог ТОВ "ВТ-Сервіс" –задоволено частково: стягнуто з ВАТ "СК "Універсальна" на користь ТОВ "ВТ-Сервіс" 26 213, 61 грн. основного боргу, 2 759, 03 грн. пені, 964, 07 грн. інфляційних витрат, 1 133, 91 грн. 3 % річних, в іншій частині первісного позову в частині вимог TOB "ВТ-Сервіс" –відмовлено; в задоволенні вимог зустрічного позову ВАТ "СК "Універсальна" –відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ВАТ „СК "Універсальна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Позивачами за первісним позовом відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів –скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Позивачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.10.2008 року між ФОП ОСОБА_1 та Кіровоградською філією ВАТ "СК "Універсальна" було укладено договір на співпрацю.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору сторони домовилися, що страховик направляє до виконавця власників пошкоджених автотранспортних засобів для консультування з питань ремонту і відновлення автотранспортних засобів, здійснення ремонтно-відновлювальних робіт автотранспортних засобів.

Пунктом 2.2.3. Договору встановлено, що ВАТ "СК "Універсальна" зобов'язано оплачувати ФОП ОСОБА_1 вартість (частину вартості відповідно до умов договору страхування) відновлювального ремонту згідно п. 2.1.3. впродовж 15 календарних днів з дати направлення гарантійного листа.

Оплата виконавцю вартості (частини вартості відповідно до умов договору страхування) відновлювального ремонту, визначену згідно п. 2.1.3., проводиться протягом 15 календарних днів з дати направлення гарантійного листа (п. 3.3. Договору).

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ВАТ "СК "Універсальна" належним чином не виконувало грошових зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду.

З матеріалів справи вбачається, що первісний позов від імені ФОП ОСОБА_1 підписано ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1 від 01.03.2009 року, яка не є нотаріально посвідченою, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 28 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою посадове становище якої не вказано.

Така ж правова позиція викладена в п. 2 листа Вищого господарського суду України  "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" від 23.10.2000 року № 01- 8/556, в якому вказано, що підприємці можуть вести свої справи в господарському суді через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою або прирівнюваною до неї довіреністю.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України дійшли вірного висновку щодо залишення без розгляду первісного позову в частині вимог ФОП ОСОБА_1

Також судами було встановлено, що 03.01.2008 року між ТОВ "ВТ-Сервіс" та Кіровоградською філією ВАТ "СК "Універсальна" було укладено договір на співпрацю № 2, відповідно до умов якого страховик направляє до виконавця власників пошкоджених автотранспортних засобів для консультування з питань ремонту і відновлення автотранспортних засобів, здійснення ремонтно-відновлювальних робіт автотранспортних засобів (п. 1.1. Договору).

Крім того, між приватним підприємцем ОСОБА_3 та Кіровоградською філією ВАТ "СК "Універсальна" було укладено договір на співпрацю від 01.03.2008 року, відповідно до п. 1.1. якого сторони також домовились про те, що страховик направляє до виконавця власників пошкоджених автотранспортних засобів для консультування з питань ремонту і відновлення автотранспортних засобів, здійснення ремонтно-відновлювальних робіт автотранспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "СК "Універсальна" було запропоновано ПП ОСОБА_3 ТОВ "ВТ-Сервіс" провести ремонти автомобілів, відповідно до гарантійних листів від 09.04.2008 року № 287, від 26.06.2008 року № 528, від 05.08.2008 року № 588.    

Проте, ВАТ "СК "Універсальна" не здійснило повної оплати виконаних робіт по ремонту автомобілів за вищевказаним гарантійними листами, а тому сума заборгованості за останніми склала: 1 005, 94 грн. за гарантійним листом від 09.04.2008 року № 287; 660,81 грн. за гарантійним листом від 26.06.2008 року № 528; 1 472,57 грн. за гарантійним листом від 05.08.2008 року № 588.

Між TOB "ВТ-Сервіс" та ПП ОСОБА_3 було укладено договір уступки права вимоги, за яким ПП ОСОБА_3 здійснив уступку права вимоги заборгованості ВАТ "СК "Універсальна".

Таким чином, сума несплачених коштів Кіровоградською філією ВАТ "СК "Універсальна" ПП ОСОБА_3 за ремонтні роботи становить 3 139,32 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків.

Також ВАТ "СК "Універсальна" було запропоновано провести ремонти автомобілів, власниками яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до гарантійних листів від 26.08.2008 року № 624 та від 04.09.2008 року № 686.

ВАТ "СК "Універсальна" не здійснило повної оплати виконаних робіт по ремонту автомобілів за вищевказаним гарантійними листами, а тому сума заборгованості за останніми склала: 20 634, 91 грн. за гарантійним листом від 26.08.2008 року № 624; 2 444, 38 грн. за гарантійним листом від 04.09.2008 року № 686.

Таким чином, загальна сума несплачених коштів по виконаним роботам TOB "ВТ-Сервіс" становить 23 074, 29 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору на співпрацю, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, із посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що первісний позов в частині вимог TOB "ВТ-Сервіс" про стягнення 23 074, 29 грн. основної заборгованості є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також TOB "ВТ-Сервіс" крім основного боргу просило стягнути з відповідача               7 327, 52 грн. пені, 853, 88 грн. інфляційних витрат, 975, 95 грн. 3 % річних та 1 123, 89 грн. пені, 110,19 грн. інфляційних витрат, 157, 96 грн. 3 % річних за договором уступки права вимоги від 01.01.2009 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що між сторонами підписано додаткові угоди, в яких збільшено розмір пені до 1 % від суми неналежного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відносини сторін стосовно стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюються положеннями норм спеціального законодавства, а саме положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким розмір пені до стягнення обмежено законом до розміру подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла на час неналежного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, BAT "СК "Універсальна" було заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій було правомірно задоволено вимоги ВАТ "СК "Універсальна" щодо застосування позовної давності до заявлених штрафних санкцій та вірно задоволено вимоги ТОВ "ВТ-Сервіс" щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 759,03 грн., збитків від інфляції у розмірі 964,07 грн. та 1 133, 91 грн. 3 % річних.

Зустрічні позовні вимоги BAT "СК "Універсальна" про визнання недійсними договорів про співпрацю від 01.10.2008 року та від 03.01.2008 року у зв'язку з тим, що вони укладені від імені Кіровоградської філії "СК "Універсальна" директором –ОСОБА_6 на підставі довіреності № 39D/2007 від 27.09.2007 року та посилання на суперечливість зазначених договорів чинному страховому законодавству, не приймаються Вищим господарським судом України до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреністю № 39D/2007 від 27.09.2007 року "На управління Кіровоградською філією ВАТ "СК "Універсальна" уповноважено  ОСОБА_6 здійснювати керівництво, управління Кіровоградською філією Товариства та представляти інтереси. У випадку, якщо статутом передбачено, що для укладення угод необхідно отримання згоди Ради ВАТ "СК "Універсальна", то директор філії має право звертатися до Ради директорів з поданням про попередній розгляд таких угод та повідомити про таке подання Раду товариства.

Статутом ВАТ "СК "Універсальна" обмежень щодо вчинення оспорюваних правочинів та здійснення дій направлених на розгляд страхового випадку щодо відшкодування коштів на ремонт транспортних засобів не передбачено.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач погодив проведення часткової оплати за виконані роботи та здійснив оплату за виконані роботи і жодних заперечень з даного приводу на адресу позивачів не надходило.

У пункті 9.2 роз'яснень Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 року № 02-5/111 зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що часткова оплата відповідачем по кожному факту проведення ремонтних робіт відбулась, що підтверджує факт укладення та реального виконання сторонами договорів про співпрацю від 01.10.2008 року та від 03.01.2008 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірних висновків про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не приймаються Вищим господарським судом України до уваги, оскільки зводяться до вільного тлумачення норм права та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія "Універсальна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року у справі № 14/469 –залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року у справі № 14/469 –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                              В.С. Божок

Судді:                                                                                             Т.Ф. Костенко          

        О.М. Сибіга