ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" червня 2011 р. Справа № 5020-9/094
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДунаєвської Н.Г.
суддів :Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк"
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р.
у справі№ 5020-9/094
за позовомПП "Липс"
(надалі –Підприємство)
доТОВ "Український промисловий банк"
(надалі –Банк)
треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;
Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі
провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача- не з'явились
від відповідача- не з'явились
від третьої особи-1- не з'явились
від третьої особи-2- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У червні 2010 року Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до Банку про визнання виконавчого напису нотаріуса від 22.04.2010 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкт нерухомого майна –будівля кулінарного цеху загальною площею 337810 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в м. Севастополі, таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.10.2010 р. (суддя Рибіна С.А.) позов задоволений частково: визнаний таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 2 907,15 грн. пені виконавчий напис, здійснений 22.04.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстраційним № 470, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано обґрунтованістю вимог позивача лише в частині невірного розрахунку позивачем розміру пені, що підлягає стягненню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р. (судді: Гоголь Ю.М., Сотула В.В., Лисенко В.А.) рішення скасовано, позов задоволено: визнано виконавчий напис нотаріуса від 22.04.2010 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки –об'єкт нерухомого майна: будівля кулінарного цеху загальною площею 3 378,10 м2, яка розташована по вул. Токарева, 1 в м. Севастополі, таким, що не підлягає виконанню, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова мотивована тим, що оспорюваний виконавчий напис не містить строк за який провадиться стягнення штрафних санкцій, що не відповідає ст. 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.05.2008 р. між Банком та Підприємством (Позичальник) укладено кредитний договір № 41/К-08 (надалі –Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 2 700 000 грн. Банк надає кредитні кошти на наступних умовах: процентна ставка за користування кредитом –22% річних, дата повернення кредиту –11.05.2015 р., мета кредитування –придбання виробничого обладнання (пункт 1.1 Кредитного договору).
До Кредитного договору укладені договори про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2008 р., № 2 від 08.12.2008 р., № 3 від 31.08.2009 р., якими умови Кредитного договору частково змінювались.
На виконання умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку Позичальника та меморіальними ордерами.
Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником зобов'язань за Договором забезпечується також всім належним йому майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування.
Згідно п. 9.2 Кредитного договору Банк має право зупинити подальше кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору.
12.05.2010 р. між Банком (Іпотекодержатель) та Підприємством (Іпотекодавець) укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 1774 (надалі –Договір іпотеки).
Відповідно до п. 2.1 Договору іпотеки Предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля кулінарного цеху загальною площею 3 378,10 м2, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Токарева,1 (надалі –Предмет іпотеки). Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 29.04.2005 р. за реєстровим № 2107.
Вартість Предмета іпотеки, згідно п. 1.2 Договору іпотеки, за домовленістю сторін складає 5 060 560,00 грн.
Згідно п. 2.1.4 Договору іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, передбачених Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.1 Договору іпотеки передбачено, що заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу кредиту) та при несплаті або частковій несплаті процентів, при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлений кредитним договором строки.
Відповідно до п. 4.3 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, передбачених пунктом 4.4 цього договору.
22.04.2010 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 був здійснений виконавчий напис за реєстраційним № 470 (надалі –Виконавчий напис) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить на праві власності Позивачу –Предмет іпотеки.
У Виконавчому написі вказано, що за рахунок коштів отриманих від реалізації Предмета іпотеки пропонується задовольнити вимоги Банку в розмірі 4 158 443,26 грн., з яких: 3 321 402,59 грн. –основний борг, 747 848, 15 грн. –несплачені проценти за користування кредитом, 89 162, 52 грн. –пеня, а саме: 9 298,91 грн. –пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 79 863, 61 грн. –пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.
Звертаючись до суду з позовом про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, Підприємство стверджувало, що він не відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (надалі –Інструкція).
Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема:
- строк, за який провадиться стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що Виконавчий напис не відповідає ст. 89 Закону України "Про нотаріат" та п. 287 Інструкції, оскільки в ньому не зазначено строк, за який провадиться стягнення штрафних санкцій.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позов, визнавши оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Український промисловий банк" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 р. у справі № 5020-9/094 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді Н. Мележик
О. Подоляк