ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "06" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 58/271-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Кота О.В.

Іванової Л.Б.,

Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи –підприємця ОСОБА_1

на рішення

та постановуГосподарського суду Харківської області від 14.12.2010

Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2011

У справі№ 58/271-10 Господарського суду Харківської області

за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"

доФізичної особи –підприємця ОСОБА_1

простягнення 6603,63 грн.,

за участю представників сторін:

позивача:      ОСОБА_3, дов. від 30.12.2010р. № 150

відповідача:  не з'явилися

     ВСТАНОВИВ:

             Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року по справі № 58/271-10 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю та вирішено стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" 5021,12 грн. основного боргу, 864,52 грн. інфляційних витрат, 238,42 грн. трьох відсотків річних, 479,57 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 р. у справі № 58/271-10 (головуючий суддя Фоміна В.О., судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року у справі                № 58/271-10 залишено без змін.

         Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач зазначив, що попередніми судовими інстанціями обставини справи досліджені повно та всебічно, а тому просив Вищий господарський суд України в касаційній скарзі відмовити.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 03.06.2011р. № 03.07-05/310, у зв'язку з перебуванням судді Шевчук С.Р. у відпустці, для розгляду справи № 58/271-10 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Кот О.В., судді Іванова Л.Б., Кролевець О.А.

          Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

         Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2006 року між Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території"               (енергопостачальною організацією) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) був укладений договір про постачання теплової енергії № 369 (далі-Договір).

          Відповідно до умов Договору позивач зобов’язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді або водяній парі в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1. Договору, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в необхідних обсягах та в терміни, передбачені Договором, а саме розділом 6 Договору.

        У відповідності до пункту 6.3 Договору відповідач повинен був за 15 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

          Згідно пункту 6.3.1. Договору остаточні розрахунки за теплову енергію, що спожита протягом розрахункового періоду, здійснюються до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно платіжного доручення отриманого від позивача.

          Відповідно до умов вказаного Договору, за період з листопада 2007року по жовтень 2010 року включно позивач здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, в приміщення, які він займає, за адресою: смт. Ківшарівка, КБО.

      Судами також встановлено, що позивач направив відповідачу платіжні вимоги-доручення на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, які були отримані відповідачем. Тарифи на послуги теплопостачання були затверджені рішеннями виконавчого комітету Куп’янської міської ради, які залучені до матеріалів справи.

      Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання та не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5021,12 грн., яка до цього часу не погашена відповідачем.

        Судом апеляційної інстанції встановлено, що будівля КБО є окремо стояча і до неї надавалася теплова енергія, що підтверджується корінцями нарядів про включення та відключення опалення б/н від 06.11.2007 року, №21 від 07.04.2008 року, б/н від 18.11.2008 року, б/н від 23.03.2009 року, б/н від 16.11.2009 року, б/н від 22.03.2010 року, які були підписані ОСОБА_2 (власником приміщення відповідно довідки КП Купянське БТІ) та ОСОБА_1

     Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

      Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

         За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

           Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

      В силу ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його  умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Враховуючи встановлений судами факт належного виконання позивачем свого зобов'язання за Договором, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5021,12 грн., колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

       Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

     За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

           Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а саме: 864, 52 грн. –збитків від інфляції та 238, 42 грн. –три проценти річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.2 Договору передбачено, що зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, належної до сплати суми за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів про задоволення вимог про стягнення пені в сумі 479, 57 грн.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та посилання на те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи в апеляційній інстанції спростовуються матеріалами справи. Так, ухвалою від 24.01.2011р. Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 було призначено до розгляду на 24.01.2011р. Ухвалу було направлено сторонам у справі 24.01.2011р., тобто відповідно до ст. 87 ГПК України. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011р. розгляд справи відкладався на 17.03.2011р. Ухвалу направлено сторонам 25.02.2011р. Як вбачається з матеріалів справи, адреси, зазначені на конвертах, в яких були відправлені вказані ухвали, співпадають з адресою, яку зазначив сам позивач в апеляційній скарзі та яка зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно довідки поштового відділення, причина повернення рекомендованих відправлень - за спливом терміну зберігання. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення скаржника про час і місце розгляду справи.

Посилання касатора на відсутність договору з теплопостачальною організацією спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року та рішення Господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року у справі № 58/271-10 залишити без змін.

    Головуючий суддя:                                                                 О.Кот

    судді:                                                                                       Л.Іванова                                         

                                                                                                     О. Кролевець