У Х В А Л А

                І м е н е м  У к р а ї н и

4 травня 2011 року                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дербенцевої Т.П., Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а:

25 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом  до ПАТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Мотивував позовні вимоги тим, що він працював старшим водієм-інкасатором та наказом від 17 грудня 2009 року був звільнений з посади на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним, оскільки він не вчиняв винних дій, які дають підстави для втрати довіри з боку власника або уповноваженого ним органу, просив поновити його на роботі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального  чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були  встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи позов, судами правильно встановлено, що з боку ОСОБА_4 не було вчинено будь-яких винних дій, які б були підставою для розірвання трудового договору за п.2 ст. 41КЗпП України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення  касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

          Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 5 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді                             Т.П. Дербенцева

В.М. Сімоненко

                            Г.В. Юровська