У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  9 чер вня 2011 року                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Пшонки М.П.,        Леванчука А.О.,      Макарчука М.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні   справу   за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми за договором завдатку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір завдатку, згідно з яким останній отримав від неї 2 тис. доларів США, що еквівалентно 10 100 грн., які вона повинна була внести в якості оплати за садовий будинок у садовому товаристві «Нивка». 28 грудня 2005 року укладено договір купівлі-продажу садового будинку, а 2 лютого 2006 року за взаємною згодою договір було розірвано, і відповідач зобов’язався повернути позивачу кошти, зазначені у договорі завдатку, після продажу будинку. Але, продавши будинок, ОСОБА_5 кошти не повернув, тому ОСОБА_4 просила повернути кошти з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року, позов задоволено.

ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права .

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦПК України коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, оскільки 10 100 грн., зазначені у договорі завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов’язання за договором.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від         16 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2011 року залишити без змін.  

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

     Пшонка М.П.                          Леванчук А.О.                     Макарчук М.А.