УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі
Головуючого: Пщонки М.П.
суддів: Гончара В.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А., Хопти С.Ф.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-тя особа Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на житловий будинок, прибудови до житлового будинку і господарські будівлі-,
зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, 3-ті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним державного акту на право власності, визнання незаконним акту державної приймальної комісії та розпорядження,
за касаційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина на частину житлового будинку літ. А загальною площею 42,1 кв.м. та господарські будівлі розташовані в АДРЕСА_1. До спадкового будинку позивачка ОСОБА_5 збудувала цегляну прибудову загальною площею 66,7 кв.м., а позивачка ОСОБА_3 прибудову площею 19,9 кв.м. і на земельній ділянці, яка належить позивачці. Зазначені прибудови і перепланування спадкового будинку були здійснені позивачами за власні кошти, здані в експлуатацію, а тому вони просять визнати за ними право власності на вказані прибудови.
Відповідач ОСОБА_4 звернувся до чуду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування на 1\2 частину майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, про визнання недійсним державного акту на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, визнання незаконним акту державної приймальної комісії та розпорядження
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено, за зустрічним позовом ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року, рішення суду першої інстанції частково скасовано та ухвалено нове рішення, а саме в частині задоволення позовних вимог про визнання право власності на житлову кімнату площею 10,9 кв.м. (у технічному паспорті приміщення 1-3 переобладнане з нежитлового в житлове) та прибудову до житлового будинку загальною площею 19,9 кв.м. (призначення приміщень згідно технічного паспорту: тамбур - 3,0 кв.м.-приміщення 1, кухня 14.3 кв.м.-приміщення 1-1, санвузол-2.6 кв.м.-приміщення 1-2) що знаходяться у АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 і визнання право власності на прибудову до житлового будинку загальною площею 66, 7 кв.м. (призначення приміщень згідно технічного паспорту: кухня 6.0 кв.м.- приміщення 2-1, коридор – 9.3 кв.м. – приміщення 2-2, опалювальна- 5,0 кв.м.-приміщення 2-6, житлова кімната – 22,0 кв.м.- приміщення 2-3, житлова кімната 6,2 кв.м.- приміщення 2-5, житлова кімната 9,7 кв.м.- приміщення 2-4, житлова кімната 8,5 кв.м.-приміщення 1-5), що знаходяться у АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 скасовано і ухвалено нове про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволені цих вимог.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 3 серпня 2009 року про відмову у задоволенні зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_7, право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька-ОСОБА_6; визнання незаконними Акту державної приймальної комісії про Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкта від 10 02.2006 р. та розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію прибудови та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 № 1537 від 30.12.2005 р. скасовано і ухвалено нове про задоволення цих позовних вимог.
Визнано за ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_7, право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6;
Визнано незаконним Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 10.02.2006 р. та розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про прийняття в експлуатацію прибудови та перепланування житлового будинку по АДРЕСА_1 № 1537 від 30.12.2005 р.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просять зміити рішення місцевого суду в частині визначення кількості спадкоємців та їх часток у спадковому майні і скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.335ч.1,3 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно зі ст.338ч.2 цього ж Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із змісту заявлених у місцевому суді вимог, вбачається, що предметом судового спору є будинковолодіння в АДРЕСА_1, між спадкоємцями ОСОБА_6 відповідачем ОСОБА_4 і позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та прибудови до спадкового будинковолодіння загальною площею 86,6 кв.м. здійснені позивачам і здані сторонами, в тому числі і відповідачем в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії від 10 лютого 2006 року(а.с.106т.1) як перепланований будинок.
Розглядаючи справу, місцевий суд виходив із того що добудова до спадкового майна проводилася за згодою спадкодавця членами його сімї – невісткою ОСОБА_5 та внуками - іншими позивачам. Але встановивши такі обставини, місцевий суд не з’ясував умови досягнутих домовленостей (створення спільної власності за рахунок збільшення будинковолодіння шляхом добудови, чи створення нового окремого об’єкту нерухомого майна). Не з’ясувавши цих обставин, місцевий суд не визначився з предметом судового спору.
Переглядаючи справу, апеляційний суд не усунув неповноту з’ясування обставин справи і сам допустив інші порушення норм процесуального права. Так скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на здійснені нею добудови до будинковолодіння в АДРЕСА_1, апеляційний суд зазначив, що оскільки вона не є власником будинку до якого здійснено прибудову, то в будь якому випадку вона не може набути права власності на створене нею майно.
Зазначений висновок апеляційним судом зроблено без з’ясування правовідносин між цією позивачкою та спадкодавцем і обставин, за яких почалася добудова чи реконструкція спірного майна, без з’ясування обсягу спадкового майна, яке визначено предметом судового спору.
Відповідно до ст.. 25ч.2,4 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_4 помер. Ухвалою апеляційного суду від 17 листопада 2010 року до участі у розгляді справи залучено правонаступника ОСОБА_7.
Визнаючи за померлим ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, апеляційний суд не врахував правила ч.2,4 ст. 25 ЦК України і порушив вимоги ст..3,4 ЦПК України.
Оскільки порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені місцевим та апеляційним судами, то рішення місцевого суду та рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в інтересах і по дорученню ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Леванчук А.О.
Макарчук М.А.
Хопта С.Ф.