АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «15 »червня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Дембіцька О. О.
суддів Марчака В.Я., Семенюка К.М.
при секретарі Маковійчуку М.М.
за участю прокурора Малик Н.В.
адвокатів ОСОБА_1,ОСОБА_2
перекладача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_4 та заступника прокурора області Савіна М.М. на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 березня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вірменин, громадянин Грузії, уродженець та мешканець с. Сабатло, Дедопліцкарського району Грузії, із середньо-спеціальною освітою, не військовозобов'язаний, одружений, не працюючий, раніше не судимий,
- визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.3 КК України і йому призначене покарання:
- за ст.286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 роки;
- за ст. 135 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене ОСОБА_6 покарання у виді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 роки.
Справа №11-327/2011р. Головуючий у І Інстанції: Косован Т.Т.
Категорія: ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.3 КК України Доповідач: Дембіцька О.О.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишений у виді взяття під варту. Строк відбуття покарання обчислено з моменту затримання з 23 липня 2010 року.
Вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ УМВС України в Чернівецькій області судові витрати в розмірі 1032 грн.
Задоволено частково позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 та стягнуто із засудженого ОСОБА_6на її користь на відшкодування моральної шкоди-80 тис. грн.,матеріальної шкоди-10 тис. грн. та 300 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.
Згідно вироку, ОСОБА_6 засуджений за те, що 22 липня 2010 року приблизно о 21:30 год., керував технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-21214", д/н НОМЕР_1 в селі Коровія, Глибоцького району, Чернівецької області на автодорозі Чернівці-Тереблече в напрямку с. Тереблече, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожньою розміткою та дорожнім знаком, що навпроти ресторану "Венеція", в порушення п.п.2.3 "б", 10.1, 12.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, при засліпленні його світлом фар зустрічного автомобіля не застосував гальмування,як це передбачено п.19.3 ПДР України, а змінив напрямок руху керованого ним автомобіля на праву смугу, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.В результаті ОСОБА_6 здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, мешканок с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, які переходили дорогу в межах нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля. Внаслідок даного наїзду ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла у лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці, а ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Крім цього, ОСОБА_6 після вчинення ДТП поїхав з місця події, завідомо залишивши потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в темну пору доби на проїзній частині, у безпорадному та небезпечному для життя стані, в який він їх поставив внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання потерпілим медичної допомоги, хоча мав змогу її надати.
На вказаний вирок надійшла апеляція від потерпілої ОСОБА_4 із проханням про його скасування та постановлення нового.Посилається на те,що суд безпідставно застосував вимоги ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання,не у достатній мірі врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів та той факт,що наслідком грубого порушення засудженим правил дорожнього руху є смерть неповнолітньої дитини і заподіяння іншій середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Також судом допущене порушення норм матеріального права,оскільки у мотивувальній частині вироку,вказуючи на доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину,передбаченого ст.286 ч.2 КК України,не зазначив кваліфікуючу ознаку-спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Заступник прокурора області Савін М.М.у своїй апеляції посилається на те, що судом не у повній мірі було враховано обставини справи, тяжкість вчинених злочинів та їх наслідки, особу засудженого, думки потерпілих по справі. Зазначає, що позитивна характеристика по місцю проживання ОСОБА_6 не може бути об'єктивною підставою для призначення більш м'якого покарання, оскільки засуджений ОСОБА_6 є громадянином Грузії і проживає на території України не тривалий час.Крім того,суд безпідставно визнав обставиною,що пом"якшує покарання,наявність на утриманні ОСОБА_6престарілої матері,оскільки засуджений не працює ,а його мати проживає на території іншої держави.
Заслухавши доповідь судді, потерпілу ОСОБА_4 та її адвоката,які підтримали подану потерпілою апеляцію,думку прокурора про наявність підстав для скасування вироку внаслідок м"якості призначеного покарання,позицію засудженого та його захисника,які вважають вирок районного суду законним і обгрунтованим,провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню,виходячи із наступного.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 22 липня 2010 року приблизно о 21:30 год., керував технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-21214", д/н НОМЕР_1 в селі Коровія, Глибоцького району, Чернівецької області на автодорозі Чернівці-Тереблече в напрямку с. Тереблече, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожньою розміткою та дорожнім знаком, що навпроти ресторану "Венеція", в порушення п.п.2.3 "б", 10.1, 12.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, при засліпленні його світлом фар зустрічного автомобіля не застосував гальмування,як це передбачено п.19.3 ПДР України, а змінив напрямок руху керованого ним автомобіля на праву смугу, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.В результаті ОСОБА_6 здійснив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, мешканок с. Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області, які переходили дорогу в межах нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля. Внаслідок даного наїзду ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла у лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці, а ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Крім цього, ОСОБА_6 після вчинення ДТП поїхав з місця події, залишивши потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в темну пору доби на проїзній частині, у безпорадному та небезпечному для життя стані, в який він їх поставив внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання потерпілим медичної допомоги, хоча мав змогу її надати.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину,передбаченого ст.286 ч.2 КК України за обставин,викладених у вироку, доведена доказами,які всебічно,повно і об"єктивно досліджені судом першої інстанції Проаналізувавши ці докази,районний суд прийшов до вірного висновку про те,що внаслідок порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху потерпіла ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження,а потерпілій ОСОБА_9 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження,які спричинили її смерть і такі висновки ніким не оспорюються.
За цих обставин судова колегія,керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15.05.2006 року "Про практику постановлення вироків( постанов) при розгляді кримінальних справ у апеляційному порядку"не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні даного злочину.
Разом із тим,даючи юридичну оцінку вказаним діям,суд першої інстанції помилково не зазначив про наявність у діях ОСОБА_6кваліфікуючої ознаки даного складу злочину-спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень,хоча обставини справи в цій частині обвинувачення були предметом дослідження.Виходячи із викладеного,судова колегія вважає за необхідне внести зміни у вирок,вказавши,що вірною є кваліфікація дій ОСОБА_6 за ст.286 ч.2 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою,яка керує транспортним засобом,що спричинило смерть потерпілого та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.135 КК України,районний суд неправильно застосував кримінальний закон,тому судова колегія,керуючись вимогами ч.2 ст.365,п.4 ч.1 ст.373 КПК України,вважає за необхідне вирок суду в цій частині змінити,перекваліфікувавши вчинене засудженим діяння з ч.3 ст.135 КК України на ч.1 ст.135 КК України,оскільки така зміна вироку не погіршує його становища.
Дослідженими районним судом доказами,а саме-показаннями свідків ОСОБА_10.(а.с.284),ОСОБА_11.(а.с.91, 284зв) підтверджується, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відразу ж після наїзду на них автомобіля під керуванням ОСОБА_6негайно були доставлені у лікарню,де їм була надана відповідна медична допомога.
Як встановлено із висновків судово-медичних експертиз,що були предметом дослідження у суді першої інстанції(а.с.121-122,126-130)потерпілій ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у виді політравми,струсу головного мозку,забійної рани голови,закритих переломів кісток правої гомілки,правої плечової кістки,а смерть потерпілої ОСОБА_9 настала внаслідок політравми-чисельних зламів кісток скелету із ушкодженням внутрішніх органів,що спричинили шок змішаного генезу.
Викладене,на думку судової колегії, свідчить про те,що тяжкі наслідки у виді заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень та смерті не знаходяться у причинному зв"язку із залишенням потерпілих у небезпеці,а є наслідком порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху і наїзду на них автомобілем під керуванням останнього.
За таких обставин дії засудженого мають бути правильно кваліфіковані за ч.1 ст.135 КК України як завідоме залишення без допомоги осіб,що перебувають у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану,коли винний сам поставив потерпілих у небезпечний для життя стан,оскільки ОСОБА_6після наїзду на пішоходів не зупинився на місці дорожньо-транспортної пригоди та не вжив дій,спрямованих на з"ясування їх стану і надання допомоги,тобто завідомо залишив їх у небезпеці.
При призначенні ОСОБА_6 покарання районний суд,на думку колегії суддів, не дотримався вимог ст.ст.65,66,69 КК України,тому вирок в цій частині підлягає скасуванню із постановленням нового,виходячи із наступного.
Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання,враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину,особу винного,обставини,що пом"якшують та обтяжують покарання.Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності з п.20 Постанови Плунуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року/ із наступними змінами/ "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,а також про адміністративні правопорушення на транспорті" суд при призначенні покарання за ст.286 КК України має врахувати не тільки наслідки,що настали,а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху,її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину,особу винного,а також обставини,які пом"якшують і обтяжують покарання.
Як вказано у вироку,суд при призначенні покарання врахував обставини справи,ступінь тяжкості вчиненого,особу винного,який раніше не судимий,повне визнання ним вини,позитивну характеристику по місцю проживання.
Мотивуючи наявність підстав для застосування вимог ст.69 КК України,районний суд вказав на те,що враховує ряд пом"якшуючих обставин,які,на його думку,істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину- щире каяття,повне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_8 та часткове-потерпілій ОСОБА_4,незадовільний стан здоров"я ОСОБА_6,наявність на його утриманні матері похилого віку та активне сприяння розкриттю злочину.
Судова колегія вважає,що суд першої інстації,вказавши на такі обставини,фактично не врахував ступінь тяжкості злочину,передбаченого ч.2 ст.286 КК України,який,хоча і є необрежним,однак відноситься до категорії тяжких та за його вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.Не у достатній мірі суд врахував обставини вчинення злочину,а саме-те,що ОСОБА_6вчинив наїзд на двох пішоходів,які переходили дорогу в межах нерегульованого пішоходного переходу у населеному пункті і наслідком протиправних дій засудженого є заподіяння багаточисельних тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9,від яких вона померла у лікарні,не приходячи до свідомості та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 Не зважив суд і на те,що обидві потерпілі були неповнолітніми.
Вказавши на те,що ОСОБА_6 щиро розкаявся у скоєному та врахувавши цю обставину як одну із підстав для застосування вимог ст.69 КК України,суд не зважив,що щирим каяттям є не формальне визнання вини у вчиненому,а саме покаяння з боку винного,яке може проявлятись у засвідченні потерпілому свого співчуття,принесення вибачення,ін.Матеріали справи свідчать,що таких дій з боку засудженого у відношенні до потерпілих не було,про що правильно зазначила у своїй апеляції ОСОБА_4
Будь-яких активних дій засудженого,спрямованих на сприяння розкриттю злочину,у справі не встановлено.
На думку судової колегії,районний суд необгрунтовано врахував як обставину,що пом"якшує покарання,наявність на утриманні ОСОБА_6 матері похилого віку,оскільки будь-яких достовірних даних про це у справі немає.Довідка про те,що до складу сім"ї ОСОБА_6 по місцю проживання у Грузії входить його матір,не свідчить про те,що засуджений,перебуваючи в Україні,утримує її або інших членів сім"ї.
Врахувавши при призначенні покарання незадовільний стан здоров"я засудженого,суд першої інстанції не зважив на стан здоров"я матері,яка втратила дитину-потерпілої ОСОБА_4,хоча визнав обгрунтованими її вимоги про відшкодування моральної шкоди,в тому числі із підстав погіршення стану здоров"я через страждання внаслідок смерті доньки.
Не врахована районним судом позиція під час судового слідства потерпілої ОСОБА_4 про необхідність призначення суворого покарання засудженому.Аналогічну позицію потерпіла підтримала у ході апеляційного розгляду справи.
Таким чином, висновок районного суду про наявність підстав для застосування вимог ст.69 КК України колегія суддів вважає необгрунтованим,оскільки вказані у вироку обставини давали суду підстави для призначення покарання в межах санкцій статей,за якими суд визнав ОСОБА_6винуватим ,але ніяк не нижче від найнижчої їх межі.
.
При призначенні покарання судова колегія враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів,один із яких відноситься до категорії тяжких, обставини,за яких ці злочини були скоєні та їх наслідки,дані про особу засудженого,який раніше не судимий,визнав вину у вчиненому, позитивно характеризується по місцю проживання у Грузії,стан його здоров"я.
Обставиною,що пом"якшує покарання,є повне та часткове відшкодування ОСОБА_6 шкоди,відповідно, потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_4
Враховуючи викладене,колегія суддів вважає необхідним призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст.ст.286 ч.2,135ч.1 КК України,яке буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Вирок районного суду щодо вирішення цивільного позову не оскаржувався,тому в цій частині у апеляційному порядку не перевірявся.
Керуючись ст.ст.365,366,367,372,378 КПК України,судова колегія,-
З А С У Д И Л А :
Апеляції потерпілої ОСОБА_4 та заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. задовольнити.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 березня 2011 року щодо ОСОБА_6 змінити,перекваліфікувати дії засудженого з ч.3 ст.135 КК України на ч.1 ст.135 КК України,за якою визнати ОСОБА_6 винуватим.
Цей же вирок в частині призначення покарання скасувати.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ст.ст.286 ч.2,135 ч.1 КК України та призначити покарання: за ст.286 ч.2 КК України у виді 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки,за ст.135 ч.1 КК України у виді 2(двох)років позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.
В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області може бути оскаржений в касаційному порядку через апеляційний суд Чернівецької області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення,а засудженим- у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий О.О.Дембіцька
Судді К.М.Семенюк
В.Я.Марчак