ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 травня 2011 року 12:27 № 2а-15632/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі Рагімовій Н.А., за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_1 (довіреність № 175 від 28.03.2011 р.),
від відповідача –ОСОБА_2 (довіреність № 134/9/10-008 від 14.01.2011 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010242305 від 10 грудня 2008 року,-
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Дніпро-Вікторія»з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2008 р. № 0010242305.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що гральні автомати, які використовуються позивачем та були об’єктом перевірки, моделі «Фаворит Джекпот»не є реєстраторами розрахункових операцій в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а отже, застосування до позивача санкції за використання незареєстрованих, неопломбованих та непереведених у фіскальний режим роботи РРО є неправомірним. Крім того, позивач зазначав, що ним було повністю дотримано вимог, визначених у ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: розрахунки із споживачами послуг здійснюються через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій «Samsung ER 350F-UA.01i»з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував та зазначав, що всупереч п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»гральні автомати, що знаходилися у гральному залі відповідача на момент перевірки, не були обладнані запам’ятовуючим пристроєм (фіскальною пам’яттю), в автоматичному режимі не здійснюють реєстрацію розрахункових операцій при наданні послуг грального бізнесу. Крім того, під час перевірки було встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, у розмірі 725,00 грн. У зв’язку із встановленими під час перевірки порушеннями, що полягали у використанні позивачем 22 нефіскалізованих гральних автоматів та касовій невідповідності, відповідачем винесено оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке відповідач вважає правомірним, та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню підлягають з таких підстав.
27 листопада 2008 року ДПІ в м. Феодосії Автономної Республіки Крим було проведено перевірку господарської одиниці позивача - залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул. Старшинова, 8-А за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки від 27 листопада 2008 року № 1197/26/54/23/30407788.
В ході перевірки було встановлено, що в гральному залі господарської одиниці позивача знаходиться 22 (двадцять два) гральні автомати, які знаходяться в робочому стані. Вказані гральні автомати не переведені у фіскальній режим роботи, не зареєстровані в органах державної податкової служби.
На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено про виявлення порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення перевірки (5 607,00 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному Х-звіті РРО (4 882,00 грн.), у розмірі 725,00 грн.
На підставі зазначеного акта ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0010242305 від 10 грудня 2008 року, яким згідно з п. 2 ст. 17, ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 105,00 грн.
Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, який долучено до Акта перевірки, за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 480,00 грн. (22 х 340); за порушення п. 13 ст. 3 цього Закону (невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків) –3 625,00 грн. (725,00 грн. х 5).
Позивачем не надано доказів на підтвердження оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку.
Стосовно правомірності даного рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вiд 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Положеннями ст. 2 зазначеного Закону визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме: це є реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.
Відповідно до ч. 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним Наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 року № 40/374, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за № 622/12496, гральний автомат –механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.
Отже, із викладеного вбачається, що гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат –це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, що спростовує твердження позивача щодо зворотного.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані з встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно зі ст. 12 вищезазначеного Закону України на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Позивачем не заперечувався факт використання гральних автоматів, які не внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та не зареєстровані у органі державної податкової служби. При цьому позивач зазначав, що використовувані ним гральні автомати не обладнані купюроприймачем, розрахункові операції через них не проводились, тому вказані автомати не повинні були бути обладнані РРО.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 “Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” (в редакції на момент спірних правовідносин) термін переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій з використанням гральних автоматів встановлено до 31 грудня 2006 року (Додаток до зазначеної Постанови).
Абзацом другим п. 2 зазначеної Постанови на Міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
На виконання вимог даної постанови Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено розроблену ТОВ “Експотрейд” комп’ютерно-касову систему “Фіскал”, яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
Вказана комп’ютерно-касова система “Фіскал” продовжувала перебувати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій і після прийняття Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581 та Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 січня 2009 року № 7, якими Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій було затверджено у новій редакції.
Отже, виходячи з вищенаведеного, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів зобов’язані з 01 липня 2008 року використовувати у своїй ліцензованій діяльності з надання послуг грального бізнесу гральні автомати з продажу послуг, які оснащені запам’ятовуючими пристроями (фіскальною пам’яттю), в том числі тих, що вже задіяні у використанні.
З вказаної дати у суб’єктів підприємницької діяльності була наявна об’єктивна можливість дотримання приписів Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
Водночас, як зазначено, у листі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2009р. № 962/13/13-09, судам слід звертати увагу на те, що несумісність комп'ютерно-касової системи Фіскал»із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою «Фіскал» з технічних причин. При цьому суб'єкти господарювання повинні підтвердити вжиття ними заходів із встановлення технічної можливості використання комп'ютерно-касової системи «Фіскал»у тих гральних автоматах, що ними використовуються.
Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивач для надання послуг використовує гральні автомати «Фаворит-Джекпот», які не приймають грошові кошти безпосередньо від гравців, оскільки вони не обладнані купюроприймачами або монетоприймачами. Дані автомати приймають від гравців ставки за допомогою електронного ключа шляхом внесення у поле кредиту розміру ставки у виразі віртуальних очок.
Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунків за купівлю-продаж кредитів (прийняття ставок) для гри на усіх гральних автоматах, а також видачі виграшу, застосовував реєстратори розрахункових операцій (модель РРО - «Samsung ER 350F-UA.01i», реєстраційне посвідчення № 2654005113). Як убачається з даних акта перевірки, дані реєстратори розрахункових операцій зареєстровано у податковому органі, доказів того, що на момент перевірки він не був опломбований чи не переведені у фіскальний режим роботи не надано.
Використання зазначеного РРО під час здійснення господарської діяльності позивача підтверджується також матеріалами перевірки. Так, під час перевірки було проведено розрахункову операцію на суму 10,00 грн. із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та видано розрахунковий документ. Вказаним підтверджується проведення розрахункових операцій з придбання кредитів (ставок) на гру через зареєстрований у встановленому порядку РРО.
Відповідно до пункту 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через реєстратори розрахункових операцій проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через реєстратор розрахункових операцій, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.
Таким чином, позивач з дотриманням встановленого порядку здійснював розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій одночасно з розрахунковою операцією –продажем (прийняттям ставок).
Унесення в поле кредиту грального автомату розміру придбаної ставки споживачем для гри (внесення ставок) не є розрахунковою операцією в розумінні частини третьої статті 2 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки в цей момент жодні кошти, які б становили доход споживача чи продавця послуг, не передаються, а облік віртуальних очок не становить об’єкт фіскалізації, адже нарахування чи списання очок у грі не призводить до виникнення об’єкту оподаткування. Такий об’єкт виникає лише у зв’язку з отриманням особою грошової виручки.
Таким чином, у випадку, коли розрахункові операції фактично не здійснюються, відсутні підстави для застосування Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо забезпечення фіскалізації шляхом використання реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення.
Пунктом 2 статті 17 Закону України Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено відповідальність за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальних режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Як встановлено під час судового розгляду, фактичний розрахунок між продавцем послуги гри і покупцем здійснювався в момент прийняття від покупця готівки за продану послугу гри (продажу електронних кредитів, прийняття ставок) та видачі виграшу, якщо це мало місце. При цьому, зазначені розрахункові операції проводились відповідачем з використання реєстратора розрахункових операцій та видачею покупцю послуги розрахункових фіскальних чеків.
За таких обставин, суд вважає, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є безпідставним.
Отже, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за нефіскалізацію гральних автоматів в сумі 7 480,00 грн. (22 х 340) за спірним рішенням є неправомірним.
Вказані вище висновки відповідають також правовій позиції Київського апеляційного адміністративного суду, викладеній в ухвалі від 05.04.2011 р. по справі № 2а-1272/10/1070.
Стосовно застосування до позивача фінансових санкцій за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО у сумі 725,00 грн., суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 5 607,00 грн. (п. 2.2.13), сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО –4 882,00 грн., невідповідність складає 725,00 грн.
З долученого до матеріалів справи Х-звіту за 27.11.2008 р. вбачається, що сума готівкових коштів складає 4 882,00 грн. Касиром - оператором ОСОБА_3 було власноруч перераховано готівкові кошти, які знаходилися на місці проведення розрахункових операцій, та складено опис. Згідно опису наявних готівкових коштів, на місці проведення розрахунків знаходилося 5 607,00 грн.
При цьому касиром - оператором ОСОБА_3 було вказано, що касова невідповідність пояснюється тим, що було помилково вибито чек на 100 000 кредитів, що відповідає 1 000 грн., а потрібно було на 10 000 кредитів, що дорівнює 100 грн.
Вказані пояснення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно цих пояснень сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків повинна бути на 900 грн. меншою, ніж вказано у Х-звіті, в той час як фактично під час перевірки було встановлено, що сума готівкових коштів є на 725,00 грн. більшою, ніж вказано у Х-звіті.
Будь-яких зауважень від працівників позивача до акту перевірки не поступало.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, чинного на момент проведення перевірки, акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.
Відповідно до п. 4.4. вищевказаного Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки, подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
Акт перевірки був отриманий працівником позивача 27.11.08 р., що підтверджується підписом працівника позивача на акту перевірки. Вказаний акт перевірки підписаний касиром-оператором ОСОБА_3 без зауважень.
Як було встановлено під час розгляду справи, позивачем не було подано до органу державної податкової служби заперечення з приводу фактів, викладених в акті перевірки, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки.
Таким чином, акт перевірки від 27 листопада 2008 року № 1197/26/54/23/30407788 є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового обігу, а посилання позивача щодо протилежного не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч. 23 ст. 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюється розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Тобто факт невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій є достатньою підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності в порядку статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Наявні у справі докази свідчать про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки факт невідповідності готівкових коштів підтверджується актом перевірки № 1197/26/54/23/30407788 від 27.11.2008 р., описом готівкових коштів та денним Х-звітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано жодних доказів того, що відповідачем неправомірно віднесено готівкові кошти у сумі 725,00 грн. до готівки, яка знаходилася на місці проведення розрахунків.
Враховуючи те, що на місці проведення розрахунків було виявлено 725,00 грн., які не були зареєстровані через РРО з використанням операції «службове внесення», суд приходить до висновку про незаконність дій позивача.
Отже позивачем було порушено п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, який зобов’язує суб’єкта господарювання забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
З урахуванням виявленого в ході перевірки порушення, суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10 грудня 2008 року № 0010242305 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (725,00 х 5=3 625,00 грн.) є обґрунтованим, прийнято з дотриманням встановленої законом компетенції, в межах повноважень та у визначений законом спосіб, у зв'язку з чим позов в даній частині не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
З урахуванням присів ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0010242305 від 10 грудня 2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 480,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Патратій
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –19 травня 2011 року.