Справа № 1529/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

заочне

08 червня 2011 року                                                            Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді                                        Васалатія К.А.

при секретарях                                        Мядзель О.В., Кіченко Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Універсал Банк” про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача та визнання договору недійсним, посилаючись на те, що 26.10.2007 р. між ним та відповідачем - ПАТ „Універсал Банк” був укладений кредитний договір на суму 175000 дол. США, що складає 883750 грн. зі сплатою 38,25% річних.

10.05.2009 р. між сторонами було підписано додаткову угоду б/н, згідної до якої сторони визначили новий порядок погашення кредиту та розмір процентної ставки. Вважає, що і у нього і відповідача відсутні ліцензії на право проведення валютних операцій за кредитним договором, необхідність якого передбачена Декретом КМУ та ст. 524 ЦК України. Посилаючись на вищевикладене позивач просить суд визнати недійсним кредитний договір від 26.10.2007 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила у повному обсязі та надала суду свої пояснення та заперечення.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши всі докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що дійсно між позивачем та відповідачем 26.10.2007 р. між ним та відповідачем - ПАТ „Універсал Банк” був укладений кредитний договір на суму 175000 дол. США, що складає 883750 грн. зі сплатою 38,25% річних.

При цьому, 10.05.2009 р. між сторонами було підписано ще і додаткову угоду б/н, згідної до якої сторони визначили новий порядок погашення кредиту та розмір процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір сторонами був підписаний у жовтні 2007 р. та травні 2009 р., і на той час у позивача не виникало сумнівів щодо ініціювання кредиту та отримання усієї суми кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для  виконання сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні  стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Згідно із ч. 5 ст. 18 Закону України ”Про захист прав споживачів” якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором  визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства  (аналогія права).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 627, 629, ст. 1056-1 ЦК України, Закон України „Про захист прав споживачів”, ст.10, 53, 57, 60, 169, 208, 209, ст. 212-215, ст. 218, ст. 295 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                Васалатій К.А.    10.06.2011 Справа № 2-1529/11