Справа № 2-3559/11

РІШЕННЯ  

іменем України

 20.05.2011

Деснянський районний суд міста Києва в складі:

       головуючого   судді      Колегаєвої С.В.

       при секретарі                 Білоус О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах неповнолітніх Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна в місті Києві Рада про вселення, визначення порядку користування жилим приміщенням та зобов’язання не чинити перешкоди в його користуванні,

ВСТАНОВИВ:

   Позивач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду з позовною заявою, вимоги якої уточнила в процесі розгляду справи, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про вселення в спірне житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язання відповідачів не чинити перешкоди в його користуванні. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідно до ордеру №16453 серії Б від 16.01.1986 року, виданого Виконавчим комітетом Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва, відповідачу ОСОБА_4 на сім»ю із чотирьох осіб, сторін у справі, була надана спірна двохкімнатна квартира. Фактично ж у спірній квартирі мешкають відповідачі. Спірна квартира являє собою двохкімнатну ізольовану квартиру, жилою площею 30,4 кв.м., загальна площа складає – 48,2 кв.м. Позивач декілька разів намагалася скористатися житлом, у якому зареєстрована разом зі своїм малолітнім сином, але не змогла, оскільки відповідачі  її не впустили, не дивлячись на те, що вона у спірній квартирі зареєстрована з моменту її отримання, вона не може користуватися житлом, тому що відповідачі практично виселили її з квартири. В зв’язку з тим, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 заперечують проти її вселення та перешкоджають позивачу користуватися жилою площею у спірній квартирі, вона звернулася до суду з позовом про вселення її разом із малолітнім сином ОСОБА_3 до спірної квартири АДРЕСА_1. Також позивач просила зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням та визначити порядок користування квартирою, виділивши в користування їй разом із малолітнім сином ОСОБА_3 кімнату, площею 11,5 кв.м., а відповідачам – кімнату, площею 18,9 кв.м. Такий порядок користування, на її думку, не порушуватиме прав та законних інтересів відповідачів та відповідатиме діючому житловому законодавству. Місця загального користування: коридор, кухню, ванну кімнату, санвузол, балкон – позивач просила залишити в спільному користуванні сторін.     

       В судовому засіданні позивач повністю підтримала поданий уточнений позов та просила суд винести рішення про його задоволення.

       Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що вони не заперечують проти вселення позивача разом з сином до спірної квартири, однак категорично заперечують проти встановлення порядку користування квартирою запропонованого позивачем, оскільки відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у шлюбі не перебувають з 09 березня 1999 року, спільного господарства не ведуть та шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, а тому встановлення в квартирі такого порядку користування, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та їх сину ОСОБА_3 буде виділена одна на трьох кімната площею 18,9 кв. м. порушить їх права та законні інтереси. Крім того зазначили, що в квартирі також мешкають дружина та дитина відповідача у справі ОСОБА_3, у зв’язку з чим, в задоволенні позову в частині встановлення порядку користування квартирою просили відмовити.  

      Третя особа - Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація надіслала на адресу суду лист, у якому просить винести відповідне рішення згідно  вимог закону у відсутність представника відділу.

      Представник третьої особи: Органу опіки та піклування в особі Служби у справах неповнолітніх Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, однак надіслав до суду лист з проханням слухати справу у відсутність представника Служби.

      Суд, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення позову,  розглядає справу за відсутності представників третіх осіб у справі.

       Заслухавши пояснення позивача, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

      Судом встановлено, що спірне житлове приміщення являє собою двохкімнатну ізольовану квартиру за АДРЕСА_1, жилою площею 30,4кв.м.

      У 1986 році відповідачу по справі ОСОБА_4 на підставі ордеру на житлове приміщення №16453 серії Б від 16.01.1986 року, виданого Виконавчим комітетом Подільської районної Ради народних депутатів м. Києва на сім»ю із чотирьох осіб - сторін у справі, у тому числі: на неї, позивача ОСОБА_2 та відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була надана спірна двохкімнатна квартира АДРЕСА_1.

     На даний момент, згідно довідки форми № 3, в квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_2, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та неповнолітній син позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

      Фактично ж в спірній квартирі мешкають відповідачі – ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_8 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою ЖЕКу №307 від 01.04.2011 року.

      За час спільного проживання у сторін по справі склались неприязні стосунки. Без будь-яких причин відповідачі вчиняли скандали, ображали позивача та її малолітнього сина.

      В жовтні 2009 року відповідачі змінили замки у вхідних дверях квартири і позивач втратила доступ до неї. Даний факт підтверджується копіями заяв позивача до ЖЕКу №307 від 25.11.2009 року та від 19.06.2010 року та довідкою з ЖЕКу №307 м. Києва від 30.06.2010 року про те, що відповідачі чинять перешкоди в проживанні позивача ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1.

      В судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 чинили перешкоди для проживання позивача разом з малолітнім сином в спірній квартирі АДРЕСА_1 заперечували проти їх вселення, що підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.07.2010 року. Позивач ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 декілька разів намагалася скористатися житлом, але не змогла, оскільки відповідачі її не пустили, не дивлячись на те, що вона разом з дитиною зареєстровані у  спірній квартирі. Вона та дитина не можуть користуватися житлом, тому що відповідачі практично виселили їх з квартири.

     Згідно зі ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.                  

      Проте, в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили, що вони не заперечують проти проживання у спірній квартирі дочки – позивача у справі разом з сином – їх онуком, а неприязні стосунки виникли у 2009 році через те, що позивач намагалася вселити у спірну квартиру свого чоловіка, проти проживання якого заперечували інші мешканці спірної квартири. На підтвердження згоди щодо проживання позивача та її сина у спірній квартирі, у судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2011 року у присутності інших учасників процесу, відповідач ОСОБА_5 надав позивачу ОСОБА_2  ключі від вхідних дверей квартири.

    Також, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на протязі тривалого часу перешкоджали ОСОБА_2 та її сину проживати у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1, перешкоджають і на зараз володіти та розпоряджатися житловим приміщенням, де позивач та її малолітній син зареєстровані у встановленому законом порядку.

     Згідно зі ст. 64 ЖК України, члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки , що випливають з договору найму жилого приміщення.

     Як вже було встановлено в судовому засіданні, між сторонами виникають постійні непорозуміння з приводу володіння квартирою, в зв’язку з чим позивач просить про визначення в квартирі порядку користування, при якому позивачу ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в користування має бути виділена кімната, площею 11,5 кв.м., а відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3– кімната, площею 18,9 кв.м.

На думку суду дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки такий порядок користування в квартирі призведе до істотного погіршення житлових умов відповідачів та порушить їх законні права та інтереси.

Зокрема, жила площа квартири становить 30,4 кв.м.. Розмір жилої площі, яка припадає на кожну особу, яка має право на проживання в даній квартирі становить 7,6 кв.м., загальна доля позивача та її малолітнього сина у спірній квартирі складає 1/2, що відповідає 15,2 кв.м. житлової площі у даній квартирі. При виділенні позивачу в користування кімнати, площею 11,5 кв.м., розмір їх жилої площі в порівнянні з жилою площею, яка припадає відповідачам  зменшиться на 3,7 кв.м., а розмір жилої площі останніх (кожного окремо) збільшиться на 1,85 кв.м. Суд, вважає, що зазначене погіршання та поліпшення відповідно жилих умов сторін у справі є значним виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у шлюбі не перебувають з 09 березня 1999 року, спільного господарства не ведуть та шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, а в квартирі окрім відповідача у справі ОСОБА_3, також мешкають його дружина та дитина.

     Отже, при визначенні в квартирі порядку користування, при якому відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3– в користування буде виділена кімната, площею 18,9 кв.м. істотно порушить їх права, інтереси та свободи.

     Таким чином, суд повно, всебічно та об’єктивно дослідивши обставини справи, дійшов до висновку, що позов позивача в частині визначення конкретного порядку користування жилим приміщенням  - задоволенню не підлягають.

     Поряд з цим, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані в  квартирі АДРЕСА_1 що вони не позбавлені права користування нею, а також те, що вони не мають можливості користуватися вищевказаною квартирою через перешкоди, що створюють для них відповідачі, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, суд вважає за необхідне вселити позивача ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірну квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідачів не перешкоджати позивачу ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3 в його користуванні.

    Оскільки позов задовольняється частково, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені нею  по справі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.50 коп.

      На підставі ст.ст.9,64, 156 ЖК України, керуючись ст.ст. 4,10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

    Вселити ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_1.

     Усунути ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 перешкоду в користуванні квартирою АДРЕСА_1.

     В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах  неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті держмита  в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. 50 коп.

  Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва  шляхом подання через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення, апеляційної скарги.

                        СУДДЯ