Справа № 2 - 325
2007 р.
Р І Ш ЕН Н Я
Ім'ям України
24 жовтня 2007 року смт Віньківці
Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області
У складі головуючого судді Потапова О.О.
При секретарі Паньковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В :
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1. просив визнати недійсним правочин за яким ОСОБА_3. передав його колишній дружині 800 доларів США. Просив стягнути ці кошти та моральну шкоду в сумі 4000 грн. з нього та з колишньої дружини. Зазначив, що він працював у м. Москва Росії. Заробив 800 доларів США які були передані ОСОБА_3 , а той ,без його згоди, віддав кошти колишній дружині.
В судовому засіданні представник позивача змінила позовні вимоги, просила стягнути еквівалент 800 доларів США - 4040грн. та моральну шкоду 4000 грн. з ОСОБА_2 Відмовилась від позовних вимог до ОСОБА_3. Відмова прийнята судом. Зазначила, що відповідачка витратила кошти без згоди позивача, за власним бажанням. ЇЇ не зобов'язував ОСОБА_1 сплачувати за комунальні послуги та витрачати кошти на утримання дітей та купівлю їм майна, оскільки мати позивача продала корову та віддала заборгованість за аліменти.
Відповідачка визнала позовні вимоги частково. Погодилась повернути 300 доларів США. Повідомила, що в грудні 2006 року вона отримала 800 доларів США від ОСОБА_3.. Ці кошти передав їй колишній чоловік. На той час вони шлюб розірвали, але проживали спільно в одному будинку. Кошти вона використала виключно на потреби їх сім'ї: купила одяг дітям, купила продукти харчування, віддала борг ОСОБА_3.. частину коштів віддала брату позивача для купівлі продуктів харчування. Сплатила за комунальні послуги.
Заслухавши представника позивача, відповідачку, свідків, вивчивши письмові докази слід вважати позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до рішення Віньковецького районного суду винесеного 17.12.2002 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. розірвали шлюб. Від шлюбу мають дитину на яку позивач сплачує аліменти. До середини зими 2006 року вони спільно проживали в будинку №АДРЕСА_1 в смт. Віньківці. Згідно показів всіх свідків та позивачки часто скандалили в сім'ї. Відповідачка частково доглядала за позивачем як дружина. Він утримував дітей як чоловік. Вони пов'язані були спільним побутом, доглядали за дітьми. Такі їх відносини слід вважати сімейними. Так ,7.11.2006 року позивачу виносилось офіційне попередження дільничим інспектором про недопущення насильства в сім'ї. Відповідно до показів свідка ОСОБА_4. позивач та відповідачка жили до поїздки в м. Москву чоловіка разом. Приходили разом до неї в гості, разом були на похоронах. Вона знає, що позивач говорив щоб зароблені ним кошти 800 доларів США віддати або йому, або дружині , тобто відповідачці. З цих коштів 100 доларів США відповідачка віддала ОСОБА_3. Аналогіні покази дала ОСОБА_5 уточнила що в м. Москву проводжала відповідачка ОСОБА_1 як свого чоловіка.
Отримуючи кошти 800 доларів США від ОСОБА_3. слід вважати, що ОСОБА_2 діяла правомірно, відповідно до ст. 7 п.9 СК України. Використала їх на продукти харчування, комунальні послуги, віддала борг ОСОБА_3, купила одежу дітям. Такі її покази не спростовані позивачем та його представником . Вони підтверджуються показами всіх допитаних свідків.
Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян вчиняється у письмовій формі. Позивач не надав підтвердження того, що він укладав будь-який цивільно правовий правочин письмово з відповідачкою. А відповідно до ст. 59 ч.2 ЦПК України обставини справи які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Позивач не довів, що між ним та відповідачкою існувала будь - яка угода / дарування, позика, позичка, кредит , ін./. Така усна угода існувала між ОСОБА_3. та ОСОБА_2, щодо передачі коштів. Ця угода дійсна, оскільки ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 кошти. Діяв добросовісно в інтересах сім'ї ОСОБА_1.Тому у суда немає правових підстав визнавати таку угоду недійсною.
Виходячи з того, що відповідачка не заперечує, що вона розпоряджалась коштами колишнього чоловіка. Витратила їх на спільні сімейні потреби та погодилась повернути 300 доларів США , що дорівнює 1515грн. / 505,0000грн х300/, згідно довідки Промінвестбанку виданої 19.09.2007 року., саме цю суму слід стягнути на користь ОСОБА_1 Те, що отриманням коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_3 спричинена моральна шкода позивачу діями ОСОБА_2. недоведено в судовому засіданні. Доведено, що під час скандалів в сім'ї , відповідачка обзивала чоловіка, але це не відноситься до предмету розгляду даного спору, в силу ст. 11 ЦПК України. В цій частині в задоволені позовних вимог позивачу слід відмовити.
Держмито стягнути відповідно до задоволених вимог. З ОСОБА_1,- у зв'язку з частковим його задоволенням , належало б стягнути за вимоги про стягнення моральної шкоди /17 грн. до 3000 грн+ 5% від 1000грн./= 65грн. та 34 грн. за вимоги про спричинення майнової шкоди. Проте ,він являється інвалідом 2 групи, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України звільняється від сплати судових витрат. Тому ОСОБА_2. слід стягнути 17 грн - за майновий спір, виходячи, що позов задоволено на третину заявлених вимог /4040 :1515/.
Керуючись ст.ст. 206, 208 ЦК ,ст. 74 СК України, ст.ст. 8,10,60, 212, 213, 214. 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1515грн.
Стягнути з ОСОБА_2 держмито 17 грн. пропорційно задоволеним вимогам .
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з часу його проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви.
Суддя ----------------