Справа № 2 - 366

2007 р.

                                            Р І Ш ЕН Н Я                               

                                   іменем України                                                                                                                                              

26 жовтня  2007 року                                                                смт Віньківці

         Місцевий Віньковецький районний суд, Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О.

При секретарі Паньковій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Арбітражного керуючого - ліквідатора діючого в інтересах   селянсько - фермерського господарства "Залісся"  до ОСОБА_2, Віньковецького малого комунального підприємства "Інвентарбюро", ВІньковецької селищної ради, ліквідатора банку „Україна” ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави нерухомого майна № 1/11 від 26 червня 1997 року укладеного між банком  „Україна” та СФГ „Залісся”

                                            В С Т А Н О В И В :

         До суду з позовом звернувся арбітражний керуючий ліквідатор ОСОБА_4. який діє в інтересах сільськогосподарського фермерського господарства  /далі СФГ / "Залісся". Він просив визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності за громадянином ОСОБА_2 на домоволодіння  № АДРЕСА_1 в смт.  Віньківцях, Хмельницької області видане виконкомом Віньковецької селищної ради  24 жовтня 1996 року. Скасувати запис № 11-1914 в реєстровій книзі Віньковецького комунального малого підприємства "Інвентарбюро" та електронному єдиному реєстрі права власності нерухомого майна. Визнати право власності на цей будинок за СФГ "Залісся".

Дружина ОСОБА_2. - ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до  арбітражного керуючого - ліквідатора діючого в інтересах   селянсько - фермерського господарства "Залісся"  до ОСОБА_2, Віньковецького малого комунального підприємства "Інвентарбюро", ВІньковецької селищної ради, ліквідатора банку „Україна” ОСОБА_3про визнання недійсним договору застави нерухомого майна № 1/11 від 26 червня 1997 року укладеного між банком  „Україна” та СФГ „Залісся”.

Відповідно до ст. 123 ч.2 ЦПК України зустрічний позов приймається до розгляду  з первісним до або під час попереднього розгляду справи. Оскільки ОСОБА_1 звернулась після закінчення попереднього розгляду по справі, справа за її позовом розглядалась окремо.

В   позові вона  зазначила, що з 1997 року перебуває з ОСОБА_2. у шлюбі, являється членом СФГ „Залісся”. Має право на майно цього фермерського господарства, та як дружина, відповідно до ст. 112 ЦК України  в редакції 1963 року, має право на спірну будівлю № АДРЕСА_1 в смт. Віньківці, Хмельницької області. Цей  будинок переданий в заставу чоловіком 26 червня 1997 року на підставі договору застави укладеного між СФГ „Залісся”  та банком  „Україна”.  Будинок набутий під час шлюбу і вважається спільною сумісною власністю подружжя Прокоф'євих, а при укладанні зазначеного договору нотаріус це не врахував.

В судовому засіданні позивачка  та її представник підтримали позовні вимоги, уточнили їх. Просили суд  відповідачами по справі вважати  ОСОБА_2.  та ліквідатора банку „Україна” ОСОБА_3. Договір №1/11 від 26.06.1997 року визнати недійсним  на підставі ст. 48 ЦК  України / кодексу 1963 року/, оскільки передаючи в заставу спільне майно - будинок № АДРЕСА_1 в смт. Віньківці чоловік її діяв недобросовісно, не отримав її згоду. 

ОСОБА_2. вимоги визнав. Зазначив, що дійсно  будинок належав йому на час укладення договору позики з банком  „Україна”, на підставі свідоцтва про право особистої  власності на домоволодіння, виданого 24 жовтня 1996 року Віньковецькою селищною радою.

Представник   ліквідатора банку „Україна” ОСОБА_3. в судове засідання не з'явився,   в листі на ім'я суду вимоги не визнав, просив справу розглядати без нього.

Представники Віньковецької селищної ради та Віньковецького малого комунального підприємства "Інвентарбюро" просили рішення прийняти відповідно до діючого законодавства. Зазначили, що свідоцтво на право власності  ОСОБА_2. на спірний будинок видавалось селищним головою смт. Віньківці та будинок зареєстрований за ОСОБА_2., але рішення  виконкому  чи сесії селищної ради про видачу такого свідоцтва не було.

 Арбітражний керуючий - ліквідатор СФГ "Залісся" та його представник вимоги не визнали. Зазначили, що свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірний адмінбудинок недійсне, оскільки посадова особа яка його видала  засуджена ВІньковецьким районним судом за посадовий злочин. Майно не належало позивачці тому, що воно належало фермерському господарству як юридичній особі. Вона не була членом СФГ „Залісся”. Угода між банком та  фермерським господарством про заставу спірного будинку відповідає вимогам ст.ст. 2,10, 12, 14, 80,91,96, 177, 181, 202, 203 , 209 ЦК України.

Заслухавши покази  сторін, свідка, вивчивши письмові докази слід вважати  вимоги позивачки такими, що не підлягають задоволенню.

Встановлено, що господарським судом Хмельницької області  21  березня 2005 року порушено провадження у справі № 17/89- Б про банкрутство  СФГ "Залісся". Затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 179083, 32грн. Постановою суду 11 грудня 2006 року це підприємство визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура.

26 червня 1997 року між  СФГ "Залісся" та банком  "Україна"  укладено кредитний договір.  Господарство отримало кредит на суму 129861 грн.  на придбання зернозбиральних комбайнів. В забезпечення кредитного договору був укладений між сторонами 26.06.1997 року договір застави. За ним СФГ "Залісся" надало банку  в заставу двоповерховий адміністративний будинок №АДРЕСА_1 вартістю 377876грн.

         Згідно статуту СФГ "Залісся" зареєстроване у Віньковецькій райдержадміністрації  в 1997 році. Засновником його  являється ОСОБА_2. Членів господарства немає.  14 жовтня  1994 року між агрофірмою "Залісся" та  малим підприємством "Лама" укладено договір. За цим договором агрофірмі  „Залісся” передано за  інвентарізаційним описом від  14 жовтня  1994 року  приміщення спірного будинку, яке перейшло до СФГ "Залісся" і перебувало на його балансі на час укладання договору застави. Це підтверджено поясненнями колишнього бухгалтера  ОСОБА_5 та актами передач. /а.с.16-17 справа № 2-169/

           Твердження ОСОБА_2. про те, що спірний будинок належить йому на праві особистої  власності та  в ній є частка його дружини  спростовуються постановою суду.

         Відповідно до постанови Віньковецького районного суду винесеної 05 лютого 20002 року ОСОБА_1 та особа яка видала йому свідоцтво на право власності на будинок №13 були засуджені  цим судом   та  звільнені від покарання за спливом строків давності. В установчій частині цієї постанови, яка набрала чинності в  2002 році і має приюдеціальне значення при розгляді даної справи зазначено, що ОСОБА_2. не мав жодних правовстановлюючих документів на  будинок №АДРЕСА_1 в смт Віньківці. А інші особи надали йому неправдивий документ про право власності на будинок, зловживаючи своїм посадовим становищем.   /справа № 2-169\07 а.с.11-12./.

         Вердикт суду та покази представника селищної ради про те, що рішення виконкому не було взагалі  про передачу у власність спірного будинку Прокоф'єву В. спростовують покази ОСОБА_1. про те, що приміщення вона з чоловіком набула / купили/ під час шлюбу .Будь які документи про це суду вона не надала.

         Письмовим поясненням в справі колишній бухгалтер  ОСОБА_5. підтверджує, що на балансі СФГ "Залісся" був спірний будинок, записаний на  01 рахунку . Саме тому в БТІ вона надавала довідку про його балансову вартість /а.с.16-17 справа № 2-169/07 /.

         За сукупності наведеного, та враховуючи дії ОСОБА_2. про передачу  в заставу спірного будинку банку, слід вважати доведеним, що на час укладення кредитного договору та договору застави цей будинок перебував на балансі фермерського господарства "Залісся" як юридичної особи. Це підтверджується оглянутими в судовому засіданні  нотаріальними документами та показами свідка  ОСОБА_6. Із цих доказів слідує, що акт оцінки будинку № 13 та  акт вартості  цього спорудження виписаний від імені селянсько-фекрмерського господарства „Залісся” та затверджений печаткою  інвентарбюро. Нотаріус пояснила, що вона  укладала угоду між юридичними особами банком та фермерським господарством. А пізніше за невиконання умов договору  здійснювала виконавчий напис. За ним державний виконавець проводив стягнення, описував майно  СФГ „Залісся”.а.с.13 справа № 2-169.

         Згідно свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2. та ОСОБА_1.  між ними дійсно укладений шлюб  24 червня 1973 року. Проте,сам факт  перебування у шлюбних відносинах не впливає на правовий статус майна  яке належить підприємству та перейшло до нього на підставі угод з іншими юридичними особами, а саме підприємством „Лама”. Адже відповідно до ст. 10 ч.2 діючого на час укладення договору  застави закону України „Про  Підприємства в Україні” , майно підприємства, відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить цьому підприємству на праві власності, повного господарського відання, або оперативного управління.

         Відповідно до ст. 16 закону України „Про селянське /фермерське/ господарство  у власності осіб які ведуть це господарство можуть бути земля, жилі будинки, інше майно. Проте ОСОБА_1 не довела, що вона була членом та  власником майна фермерського господарства „залісся” рівно як співвласником будинку відповідно до ст. 22 КпШС України який діяв на час укладення договору застави.

         За сукупністю досліджених доказів свідоцтво про  власність ОСОБА_2 на володіння будинком № 13 по вул.. Соборної України в смт. Віньківцях, Хмельницької області  видане 24 жовтня 1996 року  виконавчим комітетом Віньковецької селищної ради не набуло юридичної сили, а  у зв'язку з цим не має права на спірний будинок і позивачка..

         Керуючись ст.ст.368 ЦК України п.4 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень  ЦК України, ст.ст. 12, 18 закону України "Про власність",  ст.ст. 60 СК України  ст. 8, 10, 60, 212, 13, 214, 215  ЦПК України, суд

                                            В И Р І Ш И В :

 Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 за її позовом до   Арбітражного керуючого - ліквідатора діючого в інтересах   селянсько - фермерського господарства "Залісся"  до ОСОБА_2, Віньковецького малого комунального підприємства "Інвентарбюро", ВІньковецької селищної ради, ліквідатора банку „Україна” ОСОБА_3про визнання недійсним договору застави нерухомого майна № 1/11 від 26 червня 1997 року укладеного між банком  „Україна” та СФГ „Залісся” у зв'язку з недоведеністю цих вимог.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з часу його оголошення а апеляційна скарга протягом 20 днів з часу подання заяви.                 

СУДДЯ---------------