№ 2-а-587/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                                  Володарський районний суд Донецької області у складі судді Подліпенця Є.О., розглянувши  в порядку скороченого провадження в залі суду смт. Володарське справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської райдержадміністрації Донецької області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2010 рік, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду за наступними підставами:

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до 1 категорії та знаходиться на обліку у Володарському УПСЗН.  Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796 (далі Закон 796) йому як особі, яка відносилась до 1-ї категорії, інвалід 3-ої групи, підлягала виплата на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат визначеної на час здійснення такої виплати. Проте Володарське УПСЗН за 2010 рік виплат не зробило, проте планують зробити ці виплати у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України. Оскільки дії відповідача носять неправомірний характер, позивач вимушений звертатися до суду з зазначеним позовом.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надав суду письмове заперечення проти позову. В запереченні зазначено, що позивач дійсно є інвалідом ЧАЕС 3-ої групи, перебуває на обліку в УПСЗН Володарської РДА, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії. Відповідно до ст. 48 Закону 796 має право на отримання одноразової компенсації на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Щорічна компенсація на оздоровлення йому, як учаснику ЛНА на ЧАЕС, була нарахована відповідно до Постанови КМ України № 562 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі ПКМУ № 562).  від 12.07.2005 р. у розмірі 120,00  грн., але ж станом на 03.06.2011 р. не сплачена, у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку та його арештом. На підставі ст. 62 цього Закону 796, роз’яснення порядку застосування закону проводиться у порядку визначеному КМ України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача по слідуючим підставам:

У судовому засіданні достовірно встановлено та сторонами не оспорюється і це підтверджується пред’явленими документами, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 3-ої групи, ці обставини також підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 15.04.1999 року та перебуває на обліку в УПСЗН Володарської райдержадміністрації. Позивач звертався до УПСЗН Володарської РДА з письмовою заявою про надання йому роз’яснень з приводу виплати йому допомоги на оздоровлення за період  2010 року та виплати такої допомоги відповідно до вимог ст.48 ЗУ № 796. Відповідно до відповіді начальника УПСЗН, одноразова щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як учаснику ЛНА на ЧАЕС 1-ї категорії за 2010 р. була нарахована в сумі 120 грн., але ж не сплачена, у зв’язку з арештом рахунків та відсутності коштів. Така допомога була нарахована відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною, соціальною, правовою державою (стаття 1), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і є найвищою соціальною цінністю (стаття 3), в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (стаття 8), Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України (стаття 113).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до сутності і змісту рішення цього Конституційного суду України, Конституційним Судом України зазначається, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони, т.б прийнятті закони, інші нормативні акти або внесенні до них зміни не повинні допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, і відповідно до принципу верховенства права, нормативні акти уряду повинні відповідати не тільки Конституції, а й Законам України, в противному випадку звуження прав, є неконституційними.

Відповідно ст. 48 Закону у № 796, щорічна допомога особам, які є інвалідами 3-ої групи, відносяться до 1-ї категорії виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону 796).

Відповідно до Закону «Про держбюджет на 2010 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року становить 869 грн. з 01.04.2010 року –884 грн., з 01.07.2010 року –888 грн., з 01.10.2010 року –907 грн., з 01.12.2010 року –922 грн.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри допомоги у визначеній сумі, безпосередньо для учасників ЛНА на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідів 3-ої групи у розмірі 120 грн.           

Суд вважає, що моменту втрати чинності Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік, відновилася дія статті 48 Закону 796. Тому відповідач повинен був нараховувати та виплатити позивачу зазначену соціальну допомогу у вигляді одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Не зважаючи на таке правове положення, яке є з 22.05.2008 року, відповідач не донараховував та не виплатив позивачу допомогу в зазначеному розмірі. У зв’язку з наведеним, дії відповідача щодо не нарахування та невиплати соціальної допомоги позивачеві необхідно визнати протиправною. Посилання відповідача на виплату допомоги, згідно  Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не можуть бути прийняті судом, тому що в даній Постанові встановлено конкретні розміри допомоги у визначені сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, яким встановлено розмір такої допомоги кратною відносно до розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року № 9  “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”- якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно до вимог статті 76 Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР, право на подання  позову  про  відшкодування  ядерної  шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними (урядовими) нормативними актами, дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірах, передбачених ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ, а дії відповідача по виплаті щомісячної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст.48 Закону 796 є такими, що порушують конституційні права позивача на здоров’я і належний соціальний захист, а, згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, а тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період 2010 року в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок. Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2,8, 104, 159-163 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року із змінами і доповненнями, Законом України „Про Державний бюджет на 2011 рік ”, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,–

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Володарського районного управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат визначеної на час здійснення такої виплати.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення через Володарський районний суд до Донецького  апеляційного адміністративного суду. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, або у письмовому провадженні то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                                    Є.О. Подліпенець