Справа №2-2390/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Петросян Е.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ СТАЛЬ»про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, вказавши, що за договором позики від 01.11.2010 р. ОСОБА_2 взяв у неї в борг та не повернув гроші в сумі 35000 грн. За договорами позики від 19.08.2010 р. та 17.02.2011 р. ТОВ «АМГ СТАЛЬ»взяло у неї в борг та не повернуло гроші загальною сумою 310000 грн. Тому просить стягнути з відповідачів усю суму боргу.

Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що дійсно вона давала у борг відповідачам гроші, які їй до теперішнього часу не повернуті. Договори позики укладалися у письмовій формі, але нотаріально не посвідчувалися. Гроші передавалися у гривнях У рахунок боргу відповідачі ніяких матеріальних цінностей їй не передавали. За договором позики від 17.02.2011 р. гроші фактично були передані у цей же день, але квитанцію до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 роздрукував напередодні.

Представник позивача –адвокат ОСОБА_3 також підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що він дійсно підписував договори позики, але гроші по ним не отримував.

Представник відповідача ОСОБА_2 –адвокат ОСОБА_4 відмовився давати пояснення по суті позовних вимог.

Представник ТОВ «АМГ СТАЛЬ»ОСОБА_5 позовні вимоги визнали у повному обсязі та пояснила, що колишній директор ОСОБА_2 дійсно отримав від позивачки в якості займу грошові кошти через касу підприємства по приходному ордеру, на розрахунковий рахунок гроші не надходили.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які залишили залу судового засідання, на підставі ч.ч.2, 4, 5 ст.169 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані у справі докази, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п.п.1, 2, 4, 6 договору позики від 01.11.2010 р., укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останній до підписання цього договору отримав гроші в розмірі 35000 грн., які зобов’язувався повернути, про що повинна свідчити розписка позивачки.

Відповідно до п.п.1.1, 3.3, 4.4, 4.5 договору позики від 19.08.2010 р., укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «АМГ СТАЛЬ», останнє отримало гроші в розмірі 150000 грн., які зобов’язувалося повернути позивачці у безготівковому порядку або з каси підприємства.

На підтвердження отримання грошей за цією угодою директор ТОВ «АМГ СТАЛЬ»видав ОСОБА_1 розписку з зобов’язанням повернути гроші впродовж 30 днів.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1, 3.3, 4.2 договору позики від 17.02.2011 р., укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «АМГ СТАЛЬ», останнє отримало гроші в розмірі 160000 грн., які зобов’язувалося повернути позивачці у безготівковому порядку або з каси підприємства через 30 днів.

На підтвердження отримання грошей за цією угодою директор ТОВ «АМГ СТАЛЬ»видав ОСОБА_1 квитанцію до прибуткового касового ордеру від 16.02.2011 р.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі дійсно отримували від позивачки грошові кошти в якості позики, що підтверджено відповідним письмовими доказами –угодами, розпискою та квитанцією до прибуткового касового ордеру, але в обумовлені строки не повернули її, про що свідчить відсутність відповідних розписок, квитанцій, платіжних доручень тощо.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому суд стягує з ОСОБА_2 та ТОВ «АМГ СТАЛЬ»на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам судовий збір в сумі 172,38 гривень та 1527,62 гривень відповідно, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 12,17 гривень та 107,83 гривень відповідно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.8, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ СТАЛЬ»про стягнення суми боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 35000 гривень, судовий збір в розмірі 172,38 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 12,17 гривень, а всього –35184 (тридцять п’ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 55 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АМГ СТАЛЬ»на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 310000 гривень, судовий збір в розмірі 1527,62 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 107,83 гривень, а всього –311635 (триста одинадцять тисяч шістсот тридцять п’ять) гривень 45 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                                              О.В. Турченко