Справа №2-2360/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Петросян Е.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору житлового найму та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, вказавши, що 07.03.2011 р. він уклав із ним договір найму житлового приміщення по АДРЕСА_1 строком на 1 місяць, сплативши за це 1200 грн. відповідачу та стільки ж ріелтору. 13.03.2011 р. він перевіз до помешкання свої речі, але вже через 10 днів був вимушений з’їхати звідти, оскільки відповідач кожного дня заходив до нього в стані алкогольного сп’яніння перевірити лічильники, газову колонку або помити руки, а також зранку проводив ремонтні роботи на подвір’ї. Тому просить розірвати даний договір та стягнути з відповідача 2400 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та підтвердив обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що дійсно уклав із позивачем договір найму житлового приміщення, за що отримав від нього 1200 грн. За час проживання позивача у будинку він заходив до нього лише один раз, щоб зняти покази лічильників, при цьому був тверезий. Руки мити до нього не ходив, тому що має особисту ванну кімнату у своєму будинку. Ремонт у будинку він зробив ще у січні місяці. Позивач виїхав із будинку приблизно 4-5 квітня, але дублікат ключа не повернув і 7 квітня вивозив ще ліжко. Ніякого повідомлення про розірвання договору найму від позивача він не отримував. Позивач просив його продовжити договір, але він був вимушений відмовити йому, оскільки той постійно влаштовував у будинку гулянки.

Суд, дослідивши надані у справі докази, вважає, що позов необґрунтований з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1.1, 1.5, 2.1, 4.1.7, 5.2.1 договору найму житлового приміщення від 07.03.2011 р. ОСОБА_2 здав ОСОБА_1 для проживання 3-кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 строком на 1 місяць з оплатою у розмірі 1200 грн. При цьому ОСОБА_1 зобов’язався допускати ОСОБА_2 у квартиру для проведення огляду, а ОСОБА_2 має право 1 раз у місяць здійснювати перевірку порядку використання та стану квартири.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що після укладення договору найму житлового приміщення вона разом із позивачем в’їхала до будинку 13 березня 2011 року, а виїхали вони 26-27 березня, тому що відповідач постійно приходив до них на підпитку, перевіряв лічильники та запрошував ОСОБА_1 випити з ним.

Відповідно до ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 825 ЦК України передбачено, що наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Також наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.

Пунктом 6.3 вищевказаного договору передбачено, що у випадку його розірвання за ініціативою наймача без порушень наймодавцем своїх зобов’язань гроші, сплачені наймачем в якості передплати, не повертаються. Якщо ж порушення цього договору або законодавства мали місце у діях наймодавця, то наймач має право на повернення передплати у повному обсязі та на компенсацію у розмірі місячної плати.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач істотно порушив умови укладеного договору найму житлового приміщення або якісь вимоги законодавства. З пояснень сторін та свідка вбачається лише те, що відповідач дійсно-такі заходив до будинку, який наймав позивач, щоб перевірити покази лічильників, але це є його правом, якому кореспондує обов’язок позивача як наймача допустити наймодавця у належний йому будинок.

Згідно із ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не порушував умов договору та вимог закону, тому відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.651, 810, 825 ЦК України, ст.ст.8, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору житлового найму та стягнення коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                                            О.В. Турченко