Справа № 2-242/11  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року                               Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого –судді Стеценко В.  А.,

              при секретарі –при секретарі Кальченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області про звернення стягнення боргу за кредитними договорами на предмет іпотеки –житловий будинок, виселення та зняття з реєстрації мешканців жилого будинку, визначення способу реалізації предмету іпотеки і стягнення судових витрат та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки, зняття заборони на обтяження майна, зобов’язання прийняти суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту, третя особа орган опіки та піклування Лебединської міської ради Сумської області;

В С Т А Н О В И В:

Позивач за первісним позовом  звернувся до суду з даним позовом до відповідача-позивача, мотивуючи свої  вимоги тим, що між ОСОБА_3  та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції 15.05.08 року був укладений  кредитний договір  № 014/9885/82/83703, відповідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 29 580 доларів США зі сплатою 14% річних, строком до 15.05.18 року, а 25.06.08 року між тими ж самими сторонами було укладено кредитний договір №014/9885/82/84812,  відповідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 20 400 дол. США строком на 120 місяців з процентною ставкою за користування кредитом –14% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаними кредитними договорами сторони уклали  договори за № 2043 від 16.05.2008 року та  № 2712 від 25.06.2008 р., згідно з якими банку було передано в іпротеку житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 286,2 кв.м., житловою площею 115,3 кв.м., розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га., яка знаходиться по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності. Заставна вартість предмету іпотеки станом на 25.06.2008 року –355 875 грн.

             Оскільки відповідач-позивач свої зобов'язання по кредитним договорам не виконує, внаслідок чого станом на 23.03.11 року утворилася заборгованість загальною сумою 61 794,55 дол. США, що еквівалентно 491 124,54 грн. банк звернувся до суду з позовом та просив з метою повергнення цієї заборгованості звернути стягнення на

предмет іпотеки та стягнути з відповідача судові витрати по даній справі.

          В попередньому судовому засіданні відповідач за первісним позовом подав суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визнати недійсними кредитні договори та договори іпотеки, укладені між сторонами, скасувати заборону на відчудження майна, зобов’язати банк прийняти суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що банк при укладенні кредитних договорів не виконав вимог чинного законодавства щодо переддоговірної роботи і не роз»яснив йому негативних наслідків отримання кредиту в іноземній валюті; що йому нараховується пеня у надто великому розмірі; що банк не мав індивідуальної ліцензії на вчинення кредитних операцій; що один і той же будинок був двічі прийнятий в заставу для забезпечення двох кредитних договорів.

         В судовому засіданні представник позивача –відповідача збільшила позовні вимоги і просила суд звернути стягнення боргу, який склався на 19.05.11 року в загальній сумі 62 989, 78 доларів США, що еквівалентно 502 563,95 грн.  
на предмет іпотеки –житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, виселити з нього його мешканців, зняти їх з реєстрації, визначити спосіб реалізації предмету іпотеки –проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність та стягнути з відповідача - позивача судові витрати по справі.

          При цьому вона уточнила суду, що позовні вимоги стосуються не просто стягнення з відповідача-позивача суми заборгованості а банк вимагає винести рішення саме про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивувала це тим, що дії банку відповідали вимогам чинного законодавства і просила відмовити в задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що банк має ліцензію на вчинення кредитних операцій і не потребує індивідуального ліцензування на здійснення валютних операцій; оспорювані кредитні договори були укладені з дотриманням вимог чинного законодавства а пеня в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки визначена за згодою сторін; 25.06.2008 р. при укладенні договору іпотеки другої черги попередній іпотекодержатель –ПАТ «Райффазен Банк Аваль»не мав ніяких заперечень а у відповідача –позивача на час укладення вказаних договорів не було своїх неповнолітніх дітей, що підтверджено документами, які надавав ОСОБА_3 банку в 2008 році, внаслідок чого в отриманні дозволу органу опіки та піклування Лебединської міської ради на укладення цього договору потреби не було.

          Також вона пояснила суду, що не визнає зустрічного позову і тому, що в тексті зустрічної позовної заяви в якості підстав скасування договорів іпотеки не вказано факту проживання в будинку по АДРЕСА_1 малолітніх онуків ОСОБА_3 як на час укладення даних договорів так і на час судового розгляду справи, що під час розгляду справи відповідач –позивач не вніс доповнень до тексту цієї зустрічної позовної заяви а надані ним суду докази в підтвердження проживання онуків не можуть бути прийнятими до уваги, так як не оформлені належним чином і подані після закінчення попереднього судового засідання.

           Відповідач –позивач в судовому засіданні визнав, що в 2008 році уклав з ПАТ «Райффазен Банк Аваль»два договори кредитування, отримав по цих договорах від банку 49 980 доларів США, в забезпечення  зобов»язань за цими договорами передав у іпотеку власний жилий будинок і повинен повернути позичені кошти, чого не може зробити в теперішній час внаслідок незадовільного фінансового стану його сім»ї.   

           Разом з тим, він показав суду, що оформляючи кредит та іпотеку надав працівникам банку всі документи, які вони вимагали, вказував всю інформацію, яка їх цікавила,  показував оригінал домової книги, в якій маються записи щодо осіб, які проживали і були зареєстровані в його будинку і в тому числі щодо його малолітніх онуків і чому ця інформація не була врахована банком йому невідомо. В той же час він пояснив, що визначив себе в анкетах та інших документах, які надав банку як одиноку особу, виходячи з тих міркувань, що в 2008 році не мав дружини. Саме з цієї причини після смерті його дочки, яка мала місце в 2009 році діти не могли жити в його будинку і деякий час проживали  в притулку а потім –до середини травня 2011 року жили в опікуна, будинок якої розташований по сусідству.  В теперішній час в нього є дружина, яка надає допомогу опікуну виховувати дітей і тому вони живуть в його будинку –по АДРЕСА_1.

          Представники відповідача –позивача в судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві а також мотивували свої вимоги тим, що в 2008 році під час укладення кредитних договорів та договорів іпотеки в будинку ОСОБА_3 разом з ним та двома його повнолітніми дітьми проживали і двоє малолітніх онуків. На час розгляду цивільної справи вони є сиротами і також проживають в цьому будинку, проте банк не отримав дозволу органу опіки та піклування Лебединської міської ради на укладення договорів іпотеки житла, і наполягає на виселенні цих дітей у випадку задоволення його позову, що порушить їх права.

            Крім того, вони звернули увагу суду на те, що вказані діти є спадкоємцями першої черги ОСОБА_3 а їх опікун є власником тільки частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_2  і за рахунок цієї частки не зможе повноцінно забезпечити умови проживання дітей у випадку поділу цього житла.   

           Представник відповідача –Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області в судовому засіданні позов
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»не визнала, мотивуючи це тим, що зазначений відповідач  не є особою, яка самостійно приймає рішення  про зняття з реєстрації громадян України а вчиняє вказані дії за волевиявленням фізичних осіб чи за рішенням суду.

           В той же час вона підтвердила, що малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані по АДРЕСА_1 м. Лебедина з 2007 року.  

           Представник третьої особи –органу опіки та піклування Лебединської міської ради в судовому засіданні проти позовних вимог щодо зняття малолітніх дітей з реєстрації за місцем проживання відповідача-позивача та щодо продажу його житла заперечила, мотивуючи це тим, що під час укладення договорів іпотеки жилого будинку сторони не повідомили про це Лебединську міську раду, не отримали дозволу органу опіки та піклування на передачу в іпотеку житла, в якому проживали та були зареєстровані малолітні діти і хоча на час розгляду цивільної справи в суді діти згідно з  інформацією, яка є а розпорядженні третьої особи проживають в опікуна, проте зареєстровані вони в будинку ОСОБА_3 і у випадку відчудження цього житла їхні права будуть порушені.

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала суду, що є бабою і опікуном малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та підтвердила що діти з народження проживали і були зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1 разом з матір»ю, а після її смерті і встановлення над ними опіки до середини травня 2011 року проживали в будинку свідка, який знаходиться поряд з будинком відповідача-позивача, хоча і знаходиться на іншій вулиці. Поскільки останнім часом свідок стала почувати себе гірше, то  з середини травня 2011 року діти повернулися до діда проживають за місцем своєї реєстрації а вона продовжує ними опікуватися і разом з відповідачем –позивачем та іншими членами його сім»ї забезпечує їм нормальні умови проживання та виховання.   

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12. показав суду, що є

депутатом 13 округу Лебединської міської ради, до складу якого входить АДРЕСА_3 і  17.05.11 року за зверненням мешканця цієї вулиці ОСОБА_3 перевірив місце проживання його онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розмовляв з сусідами та самими дітьми, оглянув домову книгу будинку АДРЕСА_3 і впевнившись що ці діти проживають з дідом і зареєстровані в його будинку надав останньому відповідну довідку.

           З розрахунків (а.с. 6-8, 81-84), досліджених в судовому засіданні вбачається, що  станом на 23.03.2011 року розмір загального боргу за кредитними договорами №014/9885/82/83703 від 15.05.2008 року та  №014/9885/82/84812 від 25.06.2008 року складає 61 794,55 дол. США,  а станом на 19.05.11 року складає 62 989,87 дол. США, що становить 502 563 грн. 95 коп.

           З договорів (а.с. 10-16), досліджених в судовому засіданні вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір та додаткову угоду.

           З договору (а.с. 17-19), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 25.06.08 року сторони уклали договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання кредитного договору надав банку в іпотеку власний житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 286,2 кв.м., житловою площею 115,3 кв.м., розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га та знаходиться по АДРЕСА_1. Заставна вартість предмету іпотеки станом на 25.06.2008 року –355 875 грн. На відчудження переданого в іпотеку майна накладена заборона, зареєстрована 25.06.08 року в реєстрі за № 2713 а  в реєстрі заборон за № 76.

           З договору (а.с. 20-22), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що 16.05.08 року сторони також уклали договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідач-позивач надав банку в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами,  розташований на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1. На відчудження переданого в іпотеку майна накладена заборона, зареєстрована 16.05.08 року в реєстрі за № 2044 а  в реєстрі заборон за № 61.

З листів і квитанцій (а.с. 23-25, 85-86), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивач-відповідач 25.01.11 року вимагав від відповідача-позивача дострокового погашення грошових зобов’язань за кредитним договором №014/9885/82/84812 від 25.06.2008 року а 23.03.11 року вимагав звільнити приміщення, передане в іпотеку.

З картки та довідок (а.с. 46, 92, 98), досліджених в судовому засіданні вбачається, що  в будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрований з 11.01.95 року, його дочка ОСОБА_2 і її діти ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані з 06.04.07 року. Син відповідача–позивача ОСОБА_11 зареєстрований за даною адресою з 25.07.97 року.

З ліцензій, дозволів, додатків та довідки (а.с. 54-60), досліджених в судовому засіданні вбачається, що позивач-відповідач є юридичною особою і має право здійснювати банківські операції та операції з валютними цінностями.

З заяв-анкет та додатків (а.с. 61-70), досліджених в судовому засіданні вбачається, що відповідач-позивач в 2008 році звертався до ПАТ «Райффазен Банк Аваль»за отриманням кредитів на суму 29 580 доларів та 20 400 доларів США під заставу нерухомості і серед документів, які передбачали можливість надання таких кредитів повинен бути дозвіл опіки та піклування, якщо дитина віком до 18 років може користуватися нерухомим майном, яке передається в іпотеку, чи є власником цього майна.  

З свідоцтва (а.с. 93), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 померла 10.10.09 року.

З довідки (а.с. 99), дослідженої в судовому засіданні вбачається, Лебединська міська рада 07.05.08 року надала ОСОБА_3 довідку про те, що він є одиноким.

З розписок (а.с. 100-101), досліджених в судовому засіданні вбачається, відповідач – позивач в 2008 році стверджував, що є одиноким.

З карток, свідоцтв, довідок, висновків та акту ( а.с. 107-109, 113-119, 127), досліджених в судовому засіданні вбачається, що діти-сироти ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.02.10 року по травень 2011 року проживали в сім»ї опікуна –ОСОБА_7 по АДРЕСА_2.

З акту (а.с. 135), дослідженого в судовому засіданні вбачається, що під час обстеження умов проживання малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 комісією

Лебединської міськради 14.05.11 року було встановлено, що діти на момент обстеження

перебували в домогосподарстві діда –ОСОБА_3

Вислухавши сторони та представника третьої особи і вивчивши матеріали справи  суд вважає, що між сторонами склалися цивільні правовідносини, що виникають із договорів кредитування та іпотеки нерухомого майна, що позов ПАТ КБ "Райффайзен Банк Аваль" не обґрунтований і до задоволення не підлягає, а зустрічні позовні вимоги знайшли своє підтвердження і підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні було встановлено, що згідно кредитних договорів, укладених між ОСОБА_3  та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції 15.05.08 року за № 014/9885/82/83703, та 25.06.08 року за № 014/9885/82/84812 відповідач –позивач  отримав кредити на загальну суму 49 580 дол. США строком на 120 місяців з процентною ставкою за користування кредитом –14% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за вказаними кредитними договорами сторони уклали  договори за № 2043 від 16.05.2008 року та  № 2712 від 25.06.2008 р., згідно з якими банку було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 286,2 кв.м., житловою площею 115,3 кв.м., вартістю 355 875 грн., розташований на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га., яка знаходиться по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві власності та накладено заборону на відчудження цього будинку.

            Поскільки позичальник не виконує свої обов»язки за договорами кредитування банк звернувся до суду і просив для повернення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки.

            Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що в 2008 році, на час укладення кредитних договорів та договорів іпотеки в будинку ОСОБА_3 разом з ним та двома його повнолітніми дітьми проживали і двоє малолітніх онуків. На час розгляду цивільної справи ці діти є сиротами і також проживають в цьому будинку, проте банк не отримав дозволу органу опіки та піклування Лебединської міської ради ні на укладення договорів іпотеки житла ні на виселення цих дітей у випадку задоволення його позову.

              Вказані обставини встановлені з пояснень сторін та представника третьої особи, з показів свідків та матеріалів справи.

             Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

             Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років є місце проживання її батьків (усиновителів) або одного з них, опікуна, або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров»я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

   Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання на всій території України є гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

             Згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

             Згідно ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 236 ЦК України підставою недійсності правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

             Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб.

             Згідно ст. ст. 526, 549-552, 1050, 1054 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Згідно ч. 2 ст. 177 СК України (в ред. від 02.06.05 р.) батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

             Згідно ст.ст. 64, 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку. До членів сім»ї власника будинку належать дружина, діти і батьки. Ними може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

             Згідно ст. 6 Закону України «Про іпотеку»у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади  чи органу   місцевого  самоврядування  така  ж  згода  необхідна  для
передачі цього майна в іпотеку.

            Згідно ст. 13 Закону України «Про іпотеку»предмет іпотеки може бути переданий  в  наступну  іпотеку  за згодою  попередніх  іпотекодержателів,  якщо  інше  не встановлено попереднім  іпотечним  договором.

             Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

             Згідно ст. 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір  укладається  між  одним   або   декількома іпотекодавцями  та  іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

             Згідно ст. 74 Закону України «Про нотаріат»заборона відчудження жилого будинку знімається у випадку припинення іпотечного договору або договору застави.

            Суд приймає до уваги те, що в судовому засідані було підтверджено, що відповідач-позивач на підставі кредитних договорів в 2008 році отримав від  ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції отримав кредити на загальну суму 49 580 дол. США строком на 120 місяців з процентною ставкою за користування кредитом –14% річних і хоча повинен був добровільно і своєчасно повертати позичені кошти та сплачувати проценти за їх використання  у строки та в порядку, встановлені кредитними договорами, проте в порушення умов цих договорів взяті не себе зобов’язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті отриманого кредиту і штрафних санкцій, розмір якої станом на 19.05.11 року складає 62 989,87 дол. США, що становить 502 563 грн. 95 коп.

             При цьому суд не може взяти до уваги доводи відповідача-позивача та його представників в тій частині, що банк при укладенні кредитних договорів не виконав вимог чинного законодавства щодо переддоговірної роботи і не роз»яснив йому негативних наслідків отримання кредиту в іноземній валюті, так як в судовому засіданні було встановлено, що відповідач-позивач був повідомлений про умови споживчого кредитування, що підтверджується підписаними ним додатками до кредитних договорів та його заявами –анкетами, які надавались банку.

             Також суд не може взяти до уваги доводи відповідача-позивача та його представників в тій частині, що банком нараховується пеня у надто великому розмірі, так як згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі а в судовому засіданні було встановлено, що п.16.3 договору кредитування передбачено сплату пені в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за

кожен календарний день прострочення.  

Також суд не може взяти до уваги доводи відповідача-позивача та його представників в тій частині, що банк не мав індивідуальної ліцензії на вчинення кредитних операцій, так як представником  позивача-відповідача було надано в судовому засіданні копії ліцензій, дозволів, додатків та довідок з яких вбачається, що позивач-відповідач є юридичною особою і має право здійснювати банківські операції та операції з валютними цінностями, а також тому, що отримання кредиту з порушенням порядку його видачі могло порушити права власників та акціонерів банку, а не споживача його послуг, яким є ОСОБА_3

            Також суд не може взяти до уваги доводи відповідача-позивача та його представників в тій частині, що один і той же будинок, розташований по вул. Фурдиловська –19 в м. Лебедині був двічі прийнятий банком в заставу для забезпечення двох кредитних договорів, так як згідно ст. 13 Закону України «Про іпотеку»предмет іпотеки може бути переданий  в  наступну  іпотеку  за згодою  попередніх  іпотекодержателів, а в судовому засіданні було встановлено що і попереднім і наступним іпотекодержателем виступала одна і та ж особа –позивач-відповідач по даній справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

             Разом з тим, суд приймає до уваги доводи ОСОБА_3 і його представників та представника третьої особи в тій частині, що зазначений будинок було взято в іпотеку з порушеннями вимог чинного законодавства, так як в судовому засіданні було встановлено, що в 2008 році відповідач-позивач був обмежений у правомочності розпорядження нерухомим майном –житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1 згодою органу   місцевого  самоврядування внаслідок того, що в його будинку проживали малолітні члени сім»ї, які на той час не мали іншого житла, проте нотаріально посвідчені договори іпотеки були укладені сторонами без дозволу органу опіки та піклування Лебединської міської ради.

            При цьому суд не може взяти до уваги доводи представника позивача –відповідача в тій частині, що малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є не дітьми а онуками відповідача-позивача, так як в судовому засіданні було встановлено, що вони постійно проживали разом з ним, їхня мати за життя вела з ОСОБА_3 спільне господарство і тому на думку суду мала право разом з дітьми користуватись житловим будинком нарівні з його власником.

          Також суд не може взяти до уваги заперечення представника позивача-відповідача в тій частині, що позивач при отриманні кредиту не попередив банк про наявність неповнолітніх онуків, так як в судовому засіданні було встановлено і не оспорено представником банку те, що ОСОБА_3 хоча і вказував в заявах-додатках до договорів кредитування що є одиноким, проте разом з довідкою міськради надавав працівникам банку для огляду і домову книгу, яка містить повну інформацію про мешканців його житла і в якій на час отримання кредитів були зареєстровані його діти разом з онуками.

           Також суд враховує і те, що на час розгляду справи в суді ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є сиротами і також проживають разом з відповідачем –позивачем в його будинку, що орган опіки та піклування під час розгляду позову заперечує проти продажу зазначеного житла  і не може взяти до уваги посилання представника позивача –відповідача в тій частині, що документи надані Лебединською міськрадою та Сектором ГІРФО Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області видані з порушеннями і містять неточності, так як факт реєстрації та проживання дітей було доведено в судовому засіданні не тільки довідками, копією реєстраційної картки та показами самого ОСОБА_3, а й  показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12. та актом перевірки від 14.05.11 року, з якого також вбачається, що на час цієї перевірки діти знаходились в будинку діда.

          Крім того, суд не може врахувати доводи представника позивача-відповідача в тій

частині, що відповідач –позивач неправильно оформив зміну предмету і підстав зустрічного позову, так як на думку суду в судовому засіданні було встановлено, що під час розгляду справи по суті ОСОБА_3 не змінював предмету і підстав позову, що повинно було викликати відмову від деяких з них а лише обґрунтував свої позовні вимоги додатковими доводами.   

          В той же час, суд не може врахувати доводи представника позивача-відповідача в тій частині, що відповідач –позивач обґрунтовує свої вимоги доказами, не заявленими під час попереднього судового засідання, так як ці докази були подані суду після збільшення позивачем –відповідачем своїх позовних вимог, що теж мало місце під час розгляду справи по суті а не під час попереднього судового засідання.

           Тому суд, враховуючи те, що позивач –відповідач в своїй позовній заяві та під час розгляду справи наполягав не на стягненні боргу в загальному порядку, а саме на звернення стягнення на предмет іпотеки, визначенні способу його реалізації і виселенні його мешканців з житла та знятті їх з реєстрації  вважає необхідним в задоволенні цього позову відмовити.

           Позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає необхідним задоволити в частині визнання недійсними договорів іпотеки житлового будинку, а враховуючи те, що припинення іпотеки тягне за собою скасування заборони на  відчудження жилого будинку

на думку суду до скасування підлягає і зазначена заборона.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 суд вважає необхідним відмовити.

          В частині стягнення судових витрат суд вважає необхідним вимоги позивача задовольнити в силу ст. 88 ЦПК України.

          На підставі вище наведеного, керуючись ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209, 213 -  215, 218 ЦПК України,  ст. 47 Конституції України, ст.ст. 29, 192, 203, 215, 236, 383, 526, 549-552, 572, 575,1050, 1054  ЦК України, ст.ст. 177, 265 СК України, ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст.ст. 6, 13, 17, 18, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 74 Закону України «Про нотаріат»;

                                                               В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_3, Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лебединського МРВ УМВС України в Сумській області про звернення стягнення боргу за кредитними договорами на предмет іпотеки –житловий будинок, виселення та зняття з реєстрації мешканців жилого будинку, визначення способу реалізації предмету іпотеки і стягнення судових витрат, третя особа орган опіки та піклування Лебединської міської ради Сумської області відмовити.

          Позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Сумської обласної дирекції про визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки, зняття заборони на обтяження майна, зобов’язання прийняти суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту, третя особа орган опіки та піклування Лебединської міської ради Сумської області задовольнити частково.

           Визнати недійсними укладені між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3  договір від 16.05.2008 року, зареєстрований в реєстрі під № 2043 та договір від 25.06.2008 р. зареєстрований в реєстрі під № 2712 іпотеки цегляного житлового будинку, загальною площею 286,2 кв.м., житловою площею 115,3 кв.м., з надвірними спорудами вартістю 355 875 грн., розташованих на приватизованій земельній ділянці загальною площею 0,2460 га., які знаходяться по АДРЕСА_1.

            Заборони на відчудження жилого будинку з надвірними спорудами та земельних ділянок, розташованих під АДРЕСА_1, зареєстровану 16.05.08 року в реєстрі за № 2044  а в реєстрі заборон за № 61 та зареєстровану 25.06.08 року в реєстрі за № 2713 а  в реєстрі заборон за № 76 скасувати.

            В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

            Стягнути з ПАТ «Райффайзен банк Аваль»на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

           Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку до  апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня  проголошення рішення, а особами, які були відсутні під час проголошення рішення в той же строк після отримання копії повного рішення.

          Суддя                                                                                     Стеценко В.  А.