2-557/11

31.03.2011

                                                                                        РIШЕННЯ

                                                                     IMEHEM                           УКРАЇНИ

          31 березня   2011  року Московський районний суд м.Харкова в складі: головуючого –  судді   Єлізарова І.Є., при секретарі  Куліш А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Харкові  цивільну справу за позовом  Дочірнього  підприємства  «Союз ЖКХ» ВАТ  «Монтажно-технологічного  управління  «Союз» до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про розірвання  договору  найму, виселення, зняття з реєстраційного обліку  та стягнення  заборгованості   

                                                                                    ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Союз-ЖКХ»Відкритого акціонерного товариства «Монтажно-технологічне управління «Союз»звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору найма, виселення, зняття з реєстраційного обліку щодо жилого приміщення гуртожитку та стягнення заборгованості у сумі 10831,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між відповідачами та позивачем 01.04.2004 року було укладено договір №23 найма житлового приміщення гуртожитку, який підписано ОСОБА_1

Відповідно до умов договору між сторонами за актом приймання-передачі від 01.04.2004 року ОСОБА_1 було передано у технічно справному стані жилу кімнату АДРЕСА_1 загальною площею 28,00 кв.м.

За період проживання у гуртожитку відповідачі розраховувались з позивачем не у повному обсязі та за період часу з 01.08.2006 року по 01.11.2009 року сума основної заборгованості склала 9387,54 гривень. На думку позивача неналежне виконання обов’язків за договором найму тягне виселення, зняття з реєстрації, стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних із простроченої суми, а також пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми невнесеного платежу за кожний день прострочення.  Невиконання належним чином умов договору відповідачами спричинило позивачу збитки через витрати майна позивача, неодержані доходи, які позивач мав одержати якби зобов’язання було виконано, тому на думку позивача відповідачі зобов’язані відшкодувати завдані ними збитки. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів сплачене за подання позовної заяви державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

          Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на відсутність підстав для стягнення заявленої суми, виселення та зняття з реєстрації. В обґрунтування заперечень посилались на те, що їхня родина вселилась до гуртожитку на підставі ордеру №30 від 23.12.2003 року, який було видано Дочірнім підприємством «Союз-ЖКХ»Відкритого акціонерного товариства «Монтажно-технологічне управління «Союз»ОСОБА_2, якому було надано право зайняття житлової площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 21,0 кв.м. разом з членами родини, тому правовідносини між ними та позивачем врегульовано Житловим кодексом України. Свої зобов’язання зі сплати комунальних послуг вони виконують, виходячи з тарифів за комунальні послуги, встановлених постачальниками. Вважають, що між сторонами немає орендних відносин, і тому позов не є обґрунтованим.

          Суд, вислухавши сторони та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що 23.12.2003 року на підставі ордеру №30 від 23.12.2003 року, який було видано Дочірнім підприємством «Союз-ЖКХ»Відкритого акціонерного товариства «Монтажно-технологічне управління «Союз»ОСОБА_2 та членам його родини було надано право зайняття житлової площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, житловою прощею 21,0 кв.м.                 

          Згідно статті 129 Житлового кодексу Української РСР ордер є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу у гуртожитку.  

Відповідно до статей 130, 131 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Відповідно до законодавства Союзу РСР Примірне положення про гуртожитки затверджується Радою Міністрів Української РСР, міністерствами, державними комітетами і відомствами СРСР за погодженням з відповідними профспілковими і комсомольськими органами.

Згідно з п. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування житловою площею і за комунальні послуги за ставками квартирної плати (тарифами), установленими для будинків державного та громадського житлового фонду.

          Таким чином, визначення плати за користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається за встановленими органами місцевого самоврядування м. Харкова тарифами.

Згідно порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12.07.2005р. № 560 та Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529, калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі квартири (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до договору про надання послуг.

Таким чином, позивач при визначенні вартості послуг щодо утримання гуртожитку зобов’язаний розраховувати ціну послуги на підставі затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до договору про надання послуг виходячи з загальної площі спірного приміщення.

Позивач не надав суду доказів наявності затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг відносно утримання гуртожитку, на підставі якого розраховувалась вартість послуги з утримання гуртожитку. Крім того, позивач не надав доказів підписання між позивачем та відповідачами договору про надання послуг з утримання гуртожитку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги, це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до абз. 3 п. 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Позивач не надав суду доказів укладення з відповідачами договору про надання послуг з утримання гуртожитку або ухилення відповідачів від укладання зазначеного договору.

Посилання представника позивача на договір найму житлового приміщення від 01.04.2004 року, який було укладено між позивачем та відповідачем - ОСОБА_1 не є належним обґрунтуванням заявлених позовних вимог, оскільки, як вбачається зі змісту наданого договору, він був укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Союз-ЖКХ»Відкритого акціонерного товариства «Монтажно-технологічне управління «Союз».

Згідно з статтею 61 ЖК Української РСР, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.      

Як вбачається зі змісту наданого суду ордеру №30 від 23.12.2003 року, він був виданий на ім’я ОСОБА_2. Таким чином, ОСОБА_1 не є згідно закону уповноваженою особою на укладання договору найму житлового приміщення. Доказів того, що ОСОБА_1 мала повноваження від ОСОБА_2 на підписання наданого договору найму позивач не надав.        

Згідно з статтею 61 ЖК Української РСР, умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім'ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Крім того, при укладанні договору згідно з п. 7.1. договору найма строк його дії було визначено до 01.04.2005 року. Відповідно до п. 7.2. договору найма за відсутності заяви від однієї з сторін щодо припинення договору або його зміни після спливу його строку, він вважається продовженим на той же самий строк та на тих самих умовах. Згідно наданих позивачем додатків до договору вбачається, що 01.11.2006 року позивач запропонував відповідачці ОСОБА_1 внести зміни до договору найму в частині збільшення плати за кімнату, однак пропозиція позивача щодо змін договору не була прийнята ОСОБА_1 За таких обставин строк дії договору згідно з п. 7.2. договору найму було припинено через наявність неприйнятої заяви позивача щодо зміни умов договору. За таких обставин вимога позивача про розірвання договору не підлягає задоволенню через сплив строку дії договору найму.

Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно статті 108 ЖК Української РСР, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.

Позивач не зазначив у позові підстав, визначних законом, які б надавали йому право вимагати виселення відповідачів.  

Через невідповідність наданого позивачем договору найму вимогам статті 61 ЖК Української РСР та спливу строку його дії, вимоги про виселення, зняття з реєстрації та стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що розрахунок заборгованості та підставою її виникнення є умови договору найму, строк дії якого сплив 01.11.2006 року через відсутність згоди відповідачки ОСОБА_1 на підвищення оплати найму кімнати, та умови якого не розповсюджуються на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вимоги щодо стягнення цієї заборгованості не підлягають задоволенню. В зв’язку з відсутністю факту порушення основного зобов’язання не підлягають задоволенню вимоги щодо сплаті пені.

          Керуючись ст.ст.616,624,625,651,653,712  ЦК України  ст.ст. 209,218 ЦПК України ,

                                                                                В И Р І Ш И В :

 В позові Дочірнього  підприємства  «Союз ЖКХ»ВАТ  «Монтажно-технологічного  управління  «Союз» до ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  про розірвання  договору  найму, виселення, зняття з реєстраційного обліку  та стягнення  заборгованості   -відмовити.

       Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Харківської області  протягом десяти  днів з  дня   його проголошення .

             Суддя Московського районного

              суду м. Харкова                                                                                            Єлізаров І.Є.