Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

16.06.2011 Справа №2-2232/11

Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої Тихої І.М.

при секретарі Матрифайло І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу

за позовом  Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом в сумі 66499,65 грн., посилаючись на те, що порушуючи умови  укладеного  між ними 25.12.2007 року кредитного договору, ОСОБА_1 після закінчення дії договору не повернув кредитних коштів з нарахованими відсотками, у зв”язку з чим банком було нарарховано йому  комісію за користування кредитом, пеню за прострочення сплати кредиту та штрафи, які підлягають стягненню в примусовому порядку .

Представник позивача подав до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутності, у якій позов підтримав повністю, зіславшись на мотиви,  викладені в заяві.

Відповідач також подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, у якій повідомив про визнання позову.

Судом встановлено наступні факти:

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, що встановлені договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

25.12.2007 р. між ПАТ КБ “Приватбанк” (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник)  укладено кредитний договір №HMXRX11670330, за яким кредитор надав позичальнику кредит в сумі 9600 грн. із сплатою 12 відсотків річних на залишок заборгованості за кредитом і кінцевим терміном повернення кредиту до 25.12.2009 р.

Згідно з умовами укладеного договору він складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавши кредитні кошти позичальнику.

Статтею 526 частиною 1 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 частиною 1 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Кінцевий термін повернення кредиту закінчився 25.12.2009 року. Однак, станом на  15.02.2011 року непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 66449,65 грн., з них:  9600 грн. –основна сума боргу та 1251 грн. –заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2764,80 грн. –заборгованість по комісії за користування кредитом, 49193,39 грн. - пеня за прострочення виконання зобов”язань по кредитному договору та штрафи, нараховані у відповідності до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- фіксована частина та 3140, 46 грн. - процентна складова.

Таким чином, у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача, які підлягають захисту шляхом  стягнення з ОСОБА_1 на  користь банку заборгованості за кредитом в розмірі 66449,65 грн.

Судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 213,215 ЦПК України, ст.ст. 526 ч.1, 530 ч.1,  612 ч.1, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

                 Позов задовольнити .

      Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” 66449,65 грн. заборгованості по кредиту та 784,50 грн. в повернення сплачених судових витрат.

         Апеляційна скарга подається апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяІ. М. Тиха