Справа № 1-119/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 08.06.2011     року,  Сихівський   районний  суд м. Львова в складі:

Головуючої судді –Волоско І.Р.,

при секретарі –Левус Д.Т.,

з участю прокурора –Харлана Т.В.,       

захисника –ОСОБА_1,

представника потерпілого –ОСОБА_2,        

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про               обвинувачення:

         ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм у ТОВ "Ком-Еко"; одруженого, раніше не судимого; проживаючого: АДРЕСА_1,-

-  по ст. 286 ч. 2 КК України, -

  ВСТАНОВИВ:

          Підсудний ОСОБА_3, 24.01.2011 року о 14 год. 05 хв., перебуваючи за кермом автомобіля "МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3 та знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, після завершення завантаження сміття та перед початком руху, через пішохідний перехід, у напрямку до проїзної частини дороги вул. Антоненка-Давидовича, що у м. Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, грубо порушив Правила дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху як діти, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху; при виїзді із житлової зони не надав переваги неповнолітньому пішоходу ОСОБА_4, який наближався до передньої частини автомобіля зліва направо по напрямку розташування автомбіля. З моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді неповнолітнього пішохода ОСОБА_4, якого ОСОБА_3 мав об'єктивну можливість виявити, розпочав рух через пішохідний перехід та здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_4. В результаті наїзду неповнолітній пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкоження, із якими був госпіталізований у 8-му КМКЛ м. Львова, де під час надання медичної допомоги, від отриманих під час наїзду тілесних ушкоджень помер. Таким   чином,   ОСОБА_3   своїми вищевказаними діями,    за   ознакою   порушення   правил   безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які заподіяли смерть потерпілому ОСОБА_4,  скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК  України.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, свою вину визнав повністю, та показав, що він 24.01.2011 року приблизно о 14 год. він знаходився на АДРЕСА_2, у кабіні автомобіля "МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3, оскільки приїхали забирати сміття і вантажники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснювали завантаження сміття у автомобіль. Сміттєві контейнери знаходяться на відстані приблизно 20,0 м від проїзної частини дороги вул. Антоненка-Давидовича і до місця їх під'їзду зроблений спеціальний заїзд - дорога, яка також веде до подвір'я будинку АДРЕСА_2. Іншого заїзду до смітників немає. Після того, як вантажники завантажили сміття та відвезли сміттєві баки на місце, то встали на спеціальні підніжки, що розташовані в задній частині автомобіля, по обидва боки кузова. Він увесь час знаходився в кабіні і звідти не виходив, оскільки не мав такого бажання, так як на вулиці було прохолодно. Вантажники подали йому з обох сторін сигнали про те, що він може їхати і, що ніяких перешкод позаду та по боках немає. Такі сигнали вони (вантажники) подають перед початком руху завжди. Він ніколи не розпочинає рух без умовних сигналів вантажників. Перед початком руху та виїздом, саме на проїзну частину дороги, що відноситься до вул. Антоненка-Давидовича у м. Львові, він подивився вперед та по боках, після цього в дзеркала і не побачивши перешкод та після дозволяючи умовних сигналів вантажників розпочав рух. Вважає, що виконав вимоги правил дорожнього руху України в повній мірі і тому розпочав рух. В цей час він рухався зі швидкістю не більше 5 км/год. Також у цей час у напрямку до пр. Ч. Калини зі сторони вул. Кавалерідзе рухався автомобіль типу "бус", водій якого почав до нього сигналити. Він (ОСОБА_3 ) ще здивувався, адже виконував маневр повороту праворуч і йому (водієві "буса") перешкод не створював, однак водій "буса" почав махати руками,  щоб він  (ОСОБА_3) зупинився. Він (ОСОБА_3) вирішив зупинитись і коли зупинився, то у лівому дзеркалі заднього виду побачив, що вантажник ОСОБА_5 нагнувся біля заднього лівого колеса і біля нього одяг. Він (ОСОБА_3) вискочив із автомобіля і тоді побачив, що на відстані приблизно 1,0 метр від заднього лівого колеса, під автомобілем, лежить хлопчина віком приблизно 11 років. ОСОБА_5 витягнув хлопця з-під автомобіля і у цей час почали збігатись сторонні люди. Він (ОСОБА_3) викликав працівників міліції та швидку медичну допомогу. На місці пригоди знаходився до завершення його огляду. Яким чином хлопець знаходився під автомобілем він не знає, оскільки цього не бачив. З моменту початку руху і до місця зупинки він проїхав відстань у довжину автомобіля, тобто орієнтовно 5-10,0 метрів. У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав повністю; просить у батьків хлопчика пробачення; у вчиненому щиро розкаюється.

Незважаючи на повне визнання підсудним своєї вини, його вина доведена повністю зібраними у справі  доказами.

          В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9, показав, що ОСОБА_4 був його братом. Проживали вони разом та ще із двома старшими сестрами та батьками; ОСОБА_4 навчався у СШ № 90 у 5-му класі; навчався посередньо; з дитинства у нього була хвороба ДЦП, правий геміпарез, однак на даний час вказана хвороба на його загальний розвиток чи розумові здібності не впливала; він повністю розумів  свої  дії,  давав  їм правильне значення, правильно орієнтувався в оточуючій обстановці; йому лише важко було писати; ходив нормально, дорогу переходив правильно; був привітний із сусідами та знайомими; сторонньої допомоги він для себе не вимагав та й її не потребував; постійно ходив до церкви на Богослужіння. Крім цього, був всесторонньо, як на свій  вік, розвинутий. ОСОБА_4 24.01.2011 року як і у інші дні пішов у школу. О 14 год.05 хв. він подзвонив до матері ОСОБА_10 та повідомив, що йде зі школи додому. Приблизно о 14 год. між 15 та 20 хв. до матері передзвонила шкільний психолог ОСОБА_7, яка повідомила, що брат потрапив у ДТП. Він (ОСОБА_9) з матір'ю відразу побігли на місце пригоди, де побачили, що брат (ОСОБА_4) знаходиться у кареті швидкої медичної допомоги. Мати поїхала з ОСОБА_4 у лікарню, а він (ОСОБА_9) залишився на місці пригоди до моменту завершення працівниками міліції своїх дій.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_4 був його сином. Він проживав із ним, двома старшими сестрами, братом та матір'ю - дружиною. Навчався ОСОБА_4 у СШ № 90 у 5-му "Г" класі; навчався посередньо. 24.01.2011 року зранку він (ОСОБА_12) поїхав у с. Рудники Миколаївського району Львівської області. Приблизно о 14 год. 45 хв. до нього передзвонила дружина ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП і його повезли у лікарню. Коли він (ОСОБА_12) уже був в дорозі до м. Львова до нього знову передзвонила дружина та повідомила, що їх син ОСОБА_4 помер.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_4 був її братом. Він проживав із нею, ще однією сестрою, братом та батьками. 24.01.2011 року як і у інші дні пішов у школу. Приблизно о 14 год. 40 хв. до неї передзвонила мама та повідомила, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП і що його завезли у 8-му лікарню в реанімацію. Вона відразу поїхала з місця навчання у лікарню, де вже дізналась що брат ОСОБА_4 помер.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_4 був її братом. Він проживав із нею, ще однією сестрою, братом та батьками. 24.01.2011 року як і у інші дні пішов у школу. Приблизно о 14 год. 30 хв. до неї передзвонила мама та повідомила, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП. В цей час вона чула звук сирени швидкої медичної допомоги. Вона побігла додому за грошима та "коциком", щоб накрити ОСОБА_4. З дому вона поїхала у лікарню, де вже дізналась що брат ОСОБА_4 помер.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_4 був її  сином, проживав     із нею,     двома старшими сестрами, братом та батьком - чоловіком. Навчався у СШ № 90 у 5-му "Г" класі посередньо. З дитинства у нього була хвороба ДЦП, правий геміпарез,  однак на даний час вказана хвороба на його загальний розвиток чи   на   розумові   здібності   не   впливала; він повністю розумів свої дії, давав їм правильне значення, правильно орієнтувався в оточуючій обстановці, адекватно реагував на події; йому важко було лише писати; ходив  він нормально,  дорогу переходив правильно; був привітний із сусідами та знайомими; сторонньої допомоги він для себе не вимагав та й її не потребував; постійно ходив до Церкви на Богослужіння. Самостійно ходив на Катехизацію. ОСОБА_4 був всесторонньо,  як на свій вік, розвинутий; ходив повільно,  виважено, до транспортних засобів  у  нього  завжди  була  підвищена  увага  і  від транспортних  засобів  він  намагався  ходити  якнайдалі; через  дорогу переходив  лише  по  спеціально  відведених місцях. 24.01.2011 року як і у інші дні пішов у школу. 0 13 год. 58 хв., як завжди, ОСОБА_4 подзвонив до неї та повідомив, що йде зі школи додому. Приблизно о 14 год. між 15 та 20 хв. до неї передзвонила шкільний психолог ОСОБА_7, яка повідомила, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП. Вона відразу побігла на місце пригоди, де побачила, що ОСОБА_4 знаходиться у кареті швидкої медичної допомоги. Вона поїхала з ОСОБА_4 у лікарню, син ОСОБА_9 залишився на місці пригоди. У приміщенні лікарні ОСОБА_4 не приходячи до свідомості помер.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 24.01.2011 року приблизно о 14 год. він рухався на автомобілі "Фольксваген Т 4" реєстраційний номер НОМЕР_4 по вул. Антоненка-Давидовича, що   у   м. Львові у напрямку до пр. Ч. Калини, а саме він тоді їхав до СШ № 90. В цей момент, -він побачив, що від смітників, які розташовані з лівого краю проїзної частини'дороги, по напрямку його руху, та по праву сторону від доріжки, що веде у дворову зону, від'їжджає сміттєвоз. Перед тим, він звернув увагу на те, що до сміттєвоза, зі сторони СШ № 90, тобто із лівого боку від водія, наближається хлопчик. У момент початку руху автомобіля, хлопчик був на відстані приблизно 0,5 метра від передньої частини сміттєвоза. Він (ОСОБА_11) побачив,   як хлопчик  падає на землю. В цей час   автомобіль вже був у русі, та рухався з мінімальною швидкістю, яка була не більше 5 км/год. Він (ОСОБА_11) від побаченого почав сигналити та махати руками до водія сміттєвоза, який подивився на нього знизив плечима та продовжував свій рух. Після цього    він зупинив свій автомобіль і вийшовши з авто та побіг у напрямку до передньої частини сміттєвоза. В цей момент він побачив, що автомобіль здійснює переїзд задніми лівими колесами через  хлопчика.  Після  цього  автомобіль  відразу  ж зупинився.    Коли    він   підбіг до    хлопчика,    то    туди    також підбігла жіночка, яка була до цього праворуч від нього і також кричала до водія, щоб той зупинився, також до них підбіг один із вантажників. Вони витягнули хлопчика з-під автомобіля і почали надавати медичну допомогу. Жіночка міряла пульс і вони із нею   по    черзі викликали швидку медичну допомогу. Коли хлопчик був під автомобілем, то був  скручений,  ніби хотів  скрутитись  в  клубочок.  На одному  плечі  ще  тримався  ранець.  Спиною  повернутий до гори, тобто обличчям до низу.  Коли вони його витягли, то він відклав ранець в сторону   і вони його розпрямили. Хлопчина постійно повторював "мама, мені холодно". Після цього до місця пригоди почали сходитись сторонні люди і він пішов з відти,  щоб відігнати свій автомобіль до школи. Після цього він повернувся на місце пригоди, коли там  вже були     працівники     міліції  і залишив     їм     свої координати.

Проголошеними та перевіреними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_8, яка показала, що 24.01.2011 року приблизно о 14 год. вона знаходилась у м. Львові на вул. Антоненка-Давидовича, а саме була поблизу дитячого садка, що знаходиться неподалік від будинку АДРЕСА_2, однак з протилежного боку проїзної частини дороги. Їй потрібно було перейти на протилежний бік дороги. В цей час вона йшла додому та несла у руках сумки. При підході до проїзної частини дороги на тротуарі  стояв автомобіль  сміттєвоз,  який стояв біля смітників. Вона подумала, що прийдеться йти біля нього  і думала, як його (сміттєвоз) обійти. В цей час по тротуарі біля сміттєвоза в хаотичному порядку ходили люди і тому якоїсь особливої уваги на цей процес чи на когось із пішоходів  не  звертала.  В  певний момент  вона  почала дивитись  під  ноги, оскільки    перед  проїзною частиною дороги був лід і щоб не послизнутись зосередила увагу на вказаному льоді.  Коли  підняла  зір,  то  побачила,  що впритул  до  передньої  частини  сміттєвоза  повернутий обличчям до автомобіля, стояв хлопчина віком приблизно 10 років,  на плечах у якого    був     ранець.  В цей момент сміттєвоз вже був у русі і рухався зі швидкістю,  в жодному випадку не більше ніж 5 км/год. Тротуар в той час був  вкритий  снігом  і  на  тротуарі  було  слизько.  Як хлопчина опинився - біля передньої частини автомобіля вона не бачила   і тому пояснити  це не може. Хлопчина  не  приймав  жодних  мір,   щоб  втекти  від автомобіля. У неї склалось враження, що він роздивляється автомобіль. Вона відразу підняла руки з сумками вгору та почала махати до водія сміттєвоза. В цей час хлопчина від сили   автомобіля,   не те що   б   впав,    оскільки  ніякого   удару його тіла автомобілем не було, швидше легкий мінімальний поштовх і хлопець впав на землю. На яку частину тіла хлопець  впав  вона сказати  не  може,  оскільки  від побаченого була в стані шоку і почала бігти до передньої частини автомобіля, та вже тоді почала кричати. В цей час також почула звук сигналу автомобіля типу "бус", водій якого   також   намагався   змусити   водія   сміттєвоза зупинитися. В певний момент, коли передні колеса минули повз вздовж лежачого хлопчину,  швидкість  автомобіля дещо   зменшувалась,      у  зв'язку  із чим  у  неї   на душі трохи відлягло. Вона подумала, що водій зупиняє автомобіль і вони безпечно витягнуть хлопчину та, що все буде гаразд. Однак, у цей час, водій почав вивертати кермо праворуч і вона побачила, як задні ліві колеса переїжджають через тіло хлопчика. В цей час   вона  ще   сильніше  почала   кричати, махати руками і пришвидшила біг. В певний момент водій все-таки  відреагував  на  її  попереджувальні  крики  та сигнали і зупинився (у цей час водій легкового автомобіля зупинився і вискочив зі свого автомобіля та також кричав і махав до   водія    сміттєвоза,    щоби   той   зупинився). Коли вона  вже  була  близько  до  заднього  лівого  колеса автомобіля, то туди також підбіг мужчина, який знаходився на задній лівій підніжці сміттєвоза. Хлопчина в цей час лежав вже трохи впоперек автомобіля, дещо все-рівно під кутом, спиною     догори,      підборіддя     було     притиснуте     до грудей. Вона із мужчиною витягнули його з-під автомобіля, перевернули на спину, зняли ранець і вона почала міряти пульс. Пульс прослуховувався слабо. На запитання хлопчик вже нічого не відповідав, лишень постійно повторював слабким тихим голосом "не бийте мене". Вона з водієм "буса" почергово викликали карету швидкої медичної допомоги. В момент, коли хлопчину перевернули на спину, до них підійшов водій сміттєвоза, щоб вияснити що трапилось. Коли водій побачив хлопчину, то взявся за голову, встав на коліна та почав хитатись з сторони в сторону. /а.с. 56-57 (Том 1)/.

У судовому засіданні шкільний психолог ОСОБА_7 у якості свідка показала, що після трагедії, яка сталася 24.01.2011 року до неї за допомогою звернулись ОСОБА_14 та ОСОБА_10. ОСОБА_14 перебувала в тяжкій депресії –в один час хотіла накласти на себе руки; вказала, що вона виписала ОСОБА_14 скерування до лікаря-пчихіатра  на огляд і консультацію; ОСОБА_14 не могла спати в ночі. Вона старалася їй допомогти психологічно. З часу трагедії, яка сталася 24.01.2011р. ОСОБА_14 приходила до неї на бесіди близько місяця, спочатку це дуже було часто –по кілька разів на місяць, згодом –раз на тиждлень. У ОСОБА_14 пчихологічний стан був дуже важким, оскільки вона частково, як казала, втратила сенс життя. ОСОБА_4 був дуже хорошою та здібною дитиною, вона розмовляла досить часто із ним, займалася кожної п”ятниці малюванням та фізкультурою. Інколи вона приходила додому до потерпілих і проводила із ними всіма бесіди, так як їм усім без винятку було дуже важко, усі члени сім”ї ОСОБА_10 переживали душевний біль –біль неминучої втрати ОСОБА_4.

Із протоколу огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, від 24.01.2011 р., вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 24.01.2011 року приблизно о 14 год. 00 хв. на вул. Антоненка-Давидовича, поблизу будинку АДРЕСА_2. На схемі зафіксовано кінцеве розташування автомобіля "МАЗ 533702-240 „Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3; слід вдавленого сліду та витягування тіла потерпілого. /а.с. 4 - 7 (Том 1)/

Із протоколу огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу "МАЗ 533702-240 „Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3, вбачається, що зовнішніх пошкоджень на автомобілі не виявлено./а.с.14-15 (том 1 )/.

Із висновку судово-медичної експертизи № 13/11 від 07. 02. 2011 р., вбачається, що причиною смерті дитини ОСОБА_4 стала травма тіла у вигляді здавлювання грудної клітки і тазу між тупими предметами, що призвело до механічної асфіксії і гострої дихальної недостатності. /а.с. 19-24 (Том 1)/

Із висновку судово-автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП № 1/74 від 25. 02. 2011 р. вбачається, що з технічної точки хору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної пригоди стали не відповідаючі вимогам п. п. 1.5, 1.7, 1.10 в частині визначення термінів "дати дорогу" "дорожні умови", "дорожня обстановка", "небезпека для руху", "пішохідний перехід", 2.3.6), 10.1, 12.3, 26.4 чинних Правил дорожнього руху України, дії водія автомобіля "МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3, які виразились у тому, що він перед початком руху не дав дороги неповнолітньому пішоходу ОСОБА_4, який рухався по тротуарі і як внаслідок здійснив наїзд на останнього. /а.с. 132 - 134 (Том 1)/.

Із висновку судово-автотехнічної експертизи по дослідженню технічного № 1/54 від 21.02.2011 р. вбачається, що на момент огляду робоча гальмівна система досліджувального автомобіля «МАЗ 533702-24 0 Сміттєвоз-С»реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією, яких-небудь несправностей системи виявлено  не  було. На момент огляду система рульового управління досліджувального автомобіля «МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С»реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. Яких-небудь несправностей в системі виявлено не було. Так як робоча гальмівна система та система рульового управління досліджуваного автомобіля «МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С» реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходяться в працездатному стані, яких-небудь несправностей систем виявлено не було, то питання слідства про час виникнення несправностей вказаних систем відносно моменту ДТП, можливість у водія виявити несправності перед виїздом чи під час експлуатації автомобіля та чи знаходяться несправності вищевказаних систем в причинному зв'язку з настанням даної пригоди втрачають технічний зміст . /а.с. 72 - 74 (Том 1)/.

Із висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/55 від 25. 02. 2011 р. вбачається, що наїзд (переїзд потерпілого заднім лівим колесо) автомобіля "МАЗ 533702-240 Сміттєвоз-С" реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3 на неповнолітнього ОСОБА_4 відбувся на проїзній частині заїзду до будинку АДРЕСА_2 (який проходить через тротуар) в межах зафіксованої ділянки вдавленого снігу із слідами волочіння предмета, імовірно тіла потерпілого. /а.с. 63 - 66 (Том 1)/.

Таким чином, суд вважає, що винуватість підсудного у вчиненому повністю доведена.

          Дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ст.286 ч. 2 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом ,  порушив   правила   безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що  спричинило смерть потерпілого .

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину;  пом»якшуючою покарання обставиною є  повне визнання  вини  та щире каяття; обставин, що обтяжують вину підсудного  судом не встановлено ; щодо особи винного , то слід врахувати, що  ОСОБА_3 раніше не судимий; одружений; працюює водієм у ТОВ "Ком-Еко", по місцю праці та проживання характеризується посередньо; завдану шкоду   потерпілим не відшкодував; останні просять суд призначити винному у загибелі їх дитини справедливе кримінальне покарання  у  відповідності  до  вимог  закону .

З врахуванням обставин справи , особи підсудного ,  суд вважає, що  покарання ОСОБА_3 слід призначити   у   виді  позбавлення  волі  в  межах  санкції ст.286 ч.2 КК України .

Цивільний позов потерпілих про стягнення з цивільного відповідача СП ТзОВ „КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ” в їх користь суми заподіяної моральної шкоди є частково підставний та обгрунтований, а тому підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з цивільного відповідача сум на користь ОСОБА_10 –50 000 грн.; ОСОБА_12 –50 000 грн.; ОСОБА_9 –10 000 грн.; ОСОБА_13 – 10 000 грн.; ОСОБА_14 –10 000 грн.; при визначенні розміру морального відшкодування  суд  враховує  характер та обсяг завданих батькам, сестрам та брату  загиблої  дитини  моральних та психологічних страждань ; перенесеної ними важкої душевної  травми  у  з”язку  із  непоправною втратою  дорогої та  близької  їм  людини; для відновлення та повернення до звичного, повноцінного способу життя потерпілі  змушені  були звертатись за  допомогою до психолога. При визначенні  розміру відшкодування , суд також враховує і майновий  стан цивільного відповідача –СП ТЗОВ “КоМ-ЕКО-Львів”; згідно наданої суду довідки підприємство є збитковим, має дебиторську та кредиторську заборгованість, заборгованість перед банками та працівниками.

Відшкодуванню  з підсудного  на  користь  НДЕКЦ   ГУМВСУ у  ЛО  підлягають    також витрати , понесені  у зв”язку із  проведенням експертиз  в сумі 3 939,6 грн.

           Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати  винним   та   призначити    покарання   по ст. 286 ч.2 КК України  -   чотири   роки   позбавлення  волі,  з позбавленням права   керувати  транспортними   засобами строком на три роки.

          Стягнути з цивільного відповідача СП ТзОВ „КОМ-ЕКО-ЛЬВІВ” на користь потерпілих моральну шкоду:

- ОСОБА_10 –50 000 грн.;

- ОСОБА_12 –50 000 грн.;

-  ОСОБА_9 –10 000 грн.;

-  ОСОБА_13 –10 000 грн.;

- ОСОБА_14 – 10 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУМВСУ у Л о  3 939,6 грн.  судових витрат   за  проведення експертиз.

           Запобіжний  захід  залишити без змін - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

          Термін оскарження вироку –15 діб до апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова  з моменту проголошення.

Головуючий

Вирок є оригіналом, виготовлений в нарадчій кімнаті, в одному примірнику, який зберігається у крим. справі № 1-119/11.