Справа № 22-ц-1652/2011 Головуючий у I інстанції –Бойко В.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року
08 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.
при секретарі:Шульзі Н.Є.
за участю:Позивачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 2000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 151 грн. в рахунок відшкодування судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, при визначенні розміру матеріальної шкоди, не врахував вартості пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одягу, взуття, велосипеда, кишенькового ліхтарика, які належали ОСОБА_5, а всього майна на загальну суму 4310 грн. Крім того, судом не враховані витрати понесені позивачкою в сумі 405, 60 грн., пов’язані з оплатою проходження ММРТ та оплатою транспортних послуг для доставки ОСОБА_5 до лікарні в місті Києві в сумі 750 грн. Апелянт наголошує на тому, що судом не в повному обсязі були відшкодовані їй судові витрати по справі, а також не був повернутий зайво сплачений судовий збір в сумі 800 грн. Також апелянт зазначає, що розмір присудженої судом моральної шкоди не відповідає глибині психічних, моральних страждань та інших негативних наслідків, яких вона зазнала внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2010 року з вини водія ОСОБА_7 сталася дорожньо – транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 листопада 2010 року (а.с. 9-10).
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 2000 грн., суд виходив з розміру такої шкоди, який доведено наданими доказами по справі. Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд врахував співвідношення такої шкоди до страждань, які зазнала позивачка внаслідок ушкодження здоров’я та виходив з принципу розумності.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Доводи апелянта стосовно того, що суд при визначенні розміру матеріальної шкоди, не врахував вартості пошкоджених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одягу, взуття, велосипеда, кишенькового ліхтарика, а також вартість оплати транспортних послуг для доставки ОСОБА_5 до лікарні в місті Києві, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь–які належні і допустимі докази стосовно вартості транспортування ОСОБА_5 до лікарні, переліку речей, які були пошкоджені внаслідок ДТП та їхньої дійсної вартості на момент пошкодження.
Безпідставними також є доводи стосовно неврахування судом витрат, пов’язаних з оплатою проходження ММРТ, оскільки з квитанції №1499 (а.с. 18) та з оригіналів фіксальних чеків (а.с. 19 – 20) вбачається, що судом, при визначенні розміру матеріальної шкоди завданої ушкодженням здоров’я, були враховані усі документально підтверджені витрати, в тому числі і витрати пов’язані з оплатою проходження ММРТ.
Хибними є доводи апелянта стосовно невідшкодування їй судових витрат по справі, адже своїм рішенням суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_5 у відшкодування судового збору 151 грн., в той час як відшкодуванню в рахунок сплачених позивачкою судових витрат підлягала сума 23 грн. 50 коп., з яких 8,50 грн. у відшкодування судового збору за задоволені вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди); 15 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, які були сплачені позивачкою при звернення до суду першої інстанції.
Доводи ОСОБА_5 стосовно неповернення судом першої інстанції їй суми зайво сплаченого судового збору не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду, оскільки дане питання відноситься до компетенції суду першої інстанції, який має його вирішити шляхом постановлення ухвали.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України та засад розумності, виваженості і справедливості, суд першої інстанції вірно визначив розмір заподіяної моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а тому не можуть бути прийнятними доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності її розміру глибині моральних страждань.
Таким чином, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не встановив таких порушень матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 19 квітня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: