Справа № 22-ц-1789/2011 Головуючий у I інстанції –Парфененко О.Я.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року
08 червня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.
при секретарі:Шульзі Н.Є.
за участю:відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Менського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ „Страхова компанія „Каштан” в порядку регресу збитки в сумі 21459 грн. та вирішено питання про стягнення судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає що, для визначення реального розміру матеріальної шкоди необхідно було провести по справі автотоварознавчу експертизу, так як звіт про оцінку дорожнього транспортного засобу та рахунок фактура на ремонт пошкодженого автомобіля потерпілого, якими керувався суд, не можуть бути належними доказами по справі. Апелянт вказує, що судом залишено поза увагою включення до рахунку фактури ремонтних робіт, які не пов’язані з ДТП. Крім того, судом залишено без задоволення його клопотання про виклик свідків ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, чим порушено принцип змагальності.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Страхова компанія „Каштан”, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач виконав свої зобов’язання перед страхувальником, сплативши йому страхове відшкодування, до страховика у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи відповідальної за завдані збитки.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Як встановлено судом, 18 грудня 2008 року на 72 км автомобільної дороги „Київ –Одеса” сталася дорожньо –транспортна пригода за участі водіїв ОСОБА_6, який керував автомобілем „Honda Civic” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_5, який керував автомобілем “Volkswagen” державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 26 січня 2009 року ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.132).
Оскільки автомобіль „Honda Civic” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був застрахований за договором добровільного страхування транспортних засобів № 34-2008КАСКО від 20.02.2008 року у ПАТ «СК «Каштан», останнім перераховано страхове відшкодування фізичній особі –підприємцю ОСОБА_7 (а.с.47-60), який провів ремонтні роботи автомобіля на суму 46449, 00 грн. що підтверджується актом здачі –приймання виконаних робіт № 0017 від 05 червня 2009 року (а.с.119).
Цивільно –правова відповідальність ОСОБА_5 в момент вчинення ДТП, була застрахована згідно полісу про обов’язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4217173 (а.с.76) у ВАТ „Українська страхова компанія „Дженралі Гарант”. В зв’язку з цим 30 березня 2010 року ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” в межах ліміту страхового відшкодування, за виключенням франшизи було перераховано страхове відшкодування ПАТ „Страхова компанія „Каштан” в сумі 24990 грн. (а.с.61).
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завданою іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ВАТ „Страхова компанія „Каштан” про стягнення з відповідача ОСОБА_5 в порядку регресу суми страхового відшкодування.
Доводи апелянта стосовно того, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку проведено не в експертному закладі і в його відсутність не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що огляд транспортного засобу проводився за присутності представника ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” (а.с. 25-26), крім того відповідачем згідно до ст. 143 ЦПК України не заявлялося клопотання про проведення автотоварознавчої експертизи на спростування звіту № 09/022 від 11.02.2009 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив цей звіт, як письмовий доказ і відповідно до ст. 212 ЦПК України надав йому належну оцінку.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно включення до рахунку фактури на ремонт автомобіля видів робіт, які, на думку апелянта, не є пов’язані з ДТП, оскільки дані доводи є припущеннями апелянта і матеріалами справи не спростовані.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 18 травня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: