ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2006                                                                                             Справа № 14/131 

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді -Сизько І.А. (доповідач)

суддів -Тищик І.В., Швець В.В.

при секретарі судового засідання  Врона С.В.

       представники сторін у судове засіданя не з”явились, про час і місце судового були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, м. Долинська Кіровоградської області на постанову  господарського суду Кіровоградської  області від 20.06.06 року у справі №14/131

за позовом фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, м. Долинська Кіровоградської області

до Долинської міжрайонної  державної податкової інспекції, м. Долинська Кіровоградської області

про визнання недійсним рішення

                                                   ВСТАНОВИВ: 

          Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду Кіровоградської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Долинської МДПІ НОМЕР_1(НОМЕР_2, НОМЕР_3) про нарахування податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян і податку з доходів фізичних осіб в розмірі  884554грн.30коп.,НОМЕР_4(НОМЕР_5, НОМЕР_6) про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 839260грн.20коп., в тому числі 559393грн.47коп. основного платежу, 279866,73грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 20.06.06 року у справі № 14/131 (суддя Колодій С.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

        Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку, що  з врахуванням задекларованого оподаткованого доходу та за результатами річного перерахунку за 2003 рік обґрунтовано донараховано податкове зобов'язання по прибутковому податку з громадян в сумі 884554,30грн. Оскільки позивачем не було подано на перевірку жодних податкових накладних для підтвердження суми податку на додану вартість заявлену до податкового кредиту у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, відповідачем правомірно застосований пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі якого зазначено до сплати податок на додану вартість в сумі 559393,47грн.

          Не погоджуючись з постановою суду, позивач  звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

При цьому скаржник вважає, що судом не взято до уваги те, що розписку про те, що документи за перевіряємий період у наданий податковим органом строк він відновити не зміг було написано 18.04.05 та 10.05.05 p., а податкове повідомлення-рішення винесено 17.05.2005 р. Крім цього, апелянт вказує на те, що в ході перевірки ним було частково відновлені первинні документи, однак останні не були взяті до уваги Долинською МДПІ, до того ж не була взята до уваги інформація банку про рух коштів по його рахунку. І на останнє позивач посилається на п.4.3.2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині визначення податкових зобов'язань за непрямими методами.

         В апеляційній скарзі  позивач також просить суд розглянути справу без його присутності.

Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу вважає, що справа розглянута господарським судом Кіровоградської області повно, всебічно, об'єктивно та з дослідженням всіх обставин справи, а постанова, ухвалена за наслідками розгляду справи, є законною та обґрунтованою. Враховуючи зазначене Долинська МДПІ просить суд постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.06.06р. залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП ОСОБА_1- без задоволення.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином (т.2 а.с. 12,13 ).

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

        Працівниками Долинської МДПІ проведено планову документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2003р. по 30.09.2004р., за результатами якої складений Акт НОМЕР_7.

Перевіркою встановлено: порушення п.п. е п.19.1 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” щодо збереження даних про доходи, витрати та сплату податків протягом 3 років, тобто не пред'явлено первинні документи для перевірки;

порушення ст.13 вказаного Декрету в частині неправильного включення  оподатковуваного доходу, в зв'язку з чим донараховано сума податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) 885669,37грн., в тому числі 2003р. прибутковий податок з громадян - 825483,27грн., 2004р. податок з доходів фізичних осіб - 60186,10грн.;

порушення пп.7.4.5, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, донарахована сума податку на додану вартість в розмірі 559393,47грн., в тому числі  2003р.- 456843,00грн., 2004р.- 102 553,44грн.;

порушення абз. а пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - неподача податкової декларації в установлений термін.

За вказаним Актом перевірки Долинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1про визначення податкового зобов'язання по прибутковому податку в сумі 884554,30грн., НОМЕР_4 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 839260,20грн., в тому числі 559393,47грн. основного платежу, 279866,73грн. штрафних(фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного узгодження, за результатами розгляду скарг позивача Долинською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення НОМЕР_2 та НОМЕР_3 про нарахування податкового зобов'язання по прибутковому податку з громадян на тіж суми , а також НОМЕР_5 та НОМЕР_6 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на туж суму.

Позивачу було доведено про проведення документальної перевірки його діяльності  за період з 01.10.2003р. по  30.09.2004р. та запропоновано надати за період, який буде перевірятися всі документи, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податкових платежах, про що свідчить розписка позивача НОМЕР_8 (т.1 а.с.108).

Позивач, заявою від 17.12.2004р. просив продовжити термін на відновлення первинних документів у зв'язку з їх втратою, в зв'язку з чим термін проведення перевірки було перенесено на  10.04.2005р. з метою надання позивачу терміну для поновлення документів (т.1 а.с.110-111).

18.04.2005р. позивачем до Долинської МДПІ була надана розписка та довідка про те, що документи за перевіряємий період, у наданий Долинською МДПІ строк, він відновити не зміг в зв'язку з чим для перевірки надати не може (т.1 а.с.112-114).

10.05.2005р. позивачем на ім'я начальника Долинської МДПІ було надане пояснення про неможливість надання на перевірку будь-яких первинних документів у зв'язку з їх втратою (т.1 а.с.115).

Зі ст.13 Декрету Кабінету  міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” вбачається, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах 2 та 3 цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням  з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню  малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, за змістом ст.13 ДКМУ „Про прибутковий податок з громадян"  належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або піддягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Відповідно до пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Позивач працював за загальною системою оподаткування, сплачував авансові платежі податку на доходи фізичних осіб. Згідно поданих декларацій валові витрати за 4 квартал 2003 року задекларовані в сумі 2 753 727,34грн., за 1-3 квартали 2004 року - 618 167,62грн. та визначено чистий дохід за 4 квартал 2003 р.- 1 822,48грн., 1-3 квартали 2004 року -2 631,57грн.

Визначення податкового зобов'язання проведено податковим органом у відповідності до ст.13 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” та додатком №6 до Інструкції “Про прибутковий податок з громадян”, а саме,   визначені витрати за нормою 25 відсотків валового доходу в сумі  688887,45грн.(2 755 549,82х25%) за 4 квартал 2003 року, та в сумі 155199,79грн. (620 799,19х25%) за 1-3 квартали 2004 року, оскільки позивачем не були подані первинні документи, які б підтверджували валові витрати .

Перевіркою також встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними (розрахунок визначення сум податку на додану вартість  наведено в акті перевірки від 13.05.2005р., арк.7-10).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт(послуг)- актом прийняття робіт  (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату  вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового  кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену  зазначеними цим  підпунктом документами.

Колегія суддів вважає, що копії первинних документів, які додані до позовної заяви позивачем, не можуть бути підставою для визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки на момент перевірки вказані документи не були надані  позивачем працівникам Долинської МДПІ.

Тобто, у період перевірки, позивачем не були подані жодні первинні документи, які б підтверджували його валові витрати та документи (податкові накладні), які підтверджували правомірність віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Стосовно доводів скаржника треба також зауважити, що інформація банківської установи про рух коштів не є первинним документом платника податків який перевіряється, в зв'язку з чим не може підтверджувати валові витрати платника податків. З зазначеної інформації не можливо встановити те, чи відносяться ті чи інші витрати платника до валових витрат, оскільки інформація не містить повного описання господарської операції.

Відповідно до пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України ”Про податок на додану вартість” позивачу був встановлений звітний період - місяць.

В порушення  абз. а) пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація надійшла на адресу відповідача 31.08.2004р., проте, як строк її здачі до 20.08.2004р. Застосована до позивача штрафна санкція в розмірі 170,00грн. за несвоєчасне подання  податкової декларації  по податку на додану вартість за липень 2004р. є правомірною.

Посилання позивача на п.4.3.2. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним, оскільки перевірка його фінансово-господарської діяльності проводилась на загальних підставах без застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань.

За викладених обставин постанова місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

УХВАЛИВ:             

Апеляційну скаргу фізичної особи -приватного підприємця ОСОБА_1, м. Долинська Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2006р. у справі № 14/131  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.                

           Головуючий     суддя                                               І.А.Сизько

           Суддя                                                                          І.В.Тищик

           Суддя                                                                          В.В.Швець

          З оригіналом згідно.

                 Помічник судді                                               О.В.Кравець