Справа №2а-158-1/07 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2007 р. Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.
за участю секретаря Савченко Т.О., позивача Ременюка О.П., представника
відповідача Калмана Дениса Андрійовича, Марченко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом в порядку
адміністративного судочинства ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва про зобов*язання
перерахувати пенсію та виплатити недоплачену пенсію за минулий час
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який уточнив в ході судового розгляду справи до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва про зобов*язання перерахувати його пенсію згідно із Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи отриману ним у 1986 році премію в сумі 250 грн та виплатити недоплачену пенсію за минулий час: з 1.01.2006 року.
В позові вказав, що він працював у КСУ-581 тресту «Укрбурвод». На підставі наказу цього підприємства від 21.07.1986 року був направлений у відрядження до м.Прип*яті, де виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЯАЕС. За яас виконання вказаних робіт йому була виплачена зарплата в розмірі 793 руб 02 коп. Крім цього, на підставі наказу №141 по КСУ-581 тресту «Укрбурвод» йому була виплачена премія в сумі 250 руб.
Вказана преімя була надана йому на підставі наказу №164 від 23.09.1986 року по тресту «Укрбурвод» відповідно до розпорядження заступника Міністра енергетики та електрифікації за дострокове виконання робіт по бурінню свердловини та монтажу обладнання на території ЧАЕС. У 1998 році він вийшов на пенсію, але продовжував працювати. 12.02.2004 року рішенням МСЕК визнаний інвалідом 2 групи безстроково у зв*язку із захворюванням, пов*язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 26.04.2006 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва з приводу переведення його на пенсію по інвалідності. Під час нарахування пенсії по інвалідності співробітники відповідача неправомірно не врахували отриману ним премію в сумі 250 руб, яка була призначена йому згідно з чинним на той час законодавством- Постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 7.05.1986 року та Постановою Ради Міністрів України та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7. Визнаний учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, має посвідчення 1 категорії, є інвалідом 3 групи.
Пенсію йому відповідач не перераховує, посилаючись на відсутність первинних документів у ВАТ Київському АТП 13068. У дійсності він працював по 13 год щодня у зазначений період часу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Представник відповідача Калман Д.А. в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що враховувати премію в сумі 250 руб позивачу для нарахування премії немає підстав, оскільки вона не відноситься до виплат працівникам, які працювали в зоні ЧАЕС по ліквідації наслідків аварії, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк давності, який становить, на його думку, 1 рік. Пояснив, що заперечуючи позов, він керується чинним законодавством, а також листом Міністерства
2
праці України від 4.04. 1997 року №06-1695 "Про оплату праці громадян, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в 1986-1990 роках".
Представник відповідача Марченко Н.М. заперечує позов аналогічними поясненнями, додатково у своїх письмових поясненнях від 31.05.2007 року зазначила, що позивач повинен був надати відповідачу для вирішення питання про обчислення пенсії наказ №207-7, а не накази №141 від 27.12.1986 року та №164 від 23.09.1986 року, премія 250 крб була виплачена одноразово, тому включити її до зарплати для призначення позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» немає законних підстав. Керується таком нормами ст.ст, зокрема ст. 56, 57 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд, заслухавши пояснення позивач, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.
Представники відповідача не оспорюють факт отримання позивачем премії в сумі 250 руб, про яку йде мова в позовній заяві.
У зазначеному ними листі Мінпраці України, копія якого надана суду (а.с. 23-34), немає прямої вказівки на те, що одноразова премія, отримана працівниками в період їх перебування у відрядженні у зоні відчуження ЧАЕС і виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не поивнна враховуватись у сумі, з яких обчислюється пенсія по інвалідності ліквідаторам аварії на ЧАЕС, зокрема немає такої вказівки у п.17 вказаного листа, на який посилається представник відповідача. Постановою Ради Мінстрів України та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, на яку є посилання у зазначеному пункті передбачено можливість підприємств преміювати працівників. Зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі до 60% тарифної ставки.
Аналогічним чином про це вказано у п. 17 зазначеного листа. Крім цього, в ньому вказано про те, що розмір премії нараховується із врахуванням кратності посадового окладу чи тарифної ставки.
Виходячи із аналізу норм Постанови Ради Мінстрів України та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7 суд вважає, що премія позивачу, який отримав зарплату із врахуванням кратності в зоні відчуження в розмірі 793 руб 02 коп, є такою, що виплачена без поруушення вимог цієї Постанови (складає менше, ніж 60% від його посадового окладу).
Зі змісту наданого позивачем наказу тресту "Укрбурвод" від 23.09.1986 року за №164 (а.с.11), наказу КСУ-581 цього тресту від 27.12.1986 року за №141(а.с.10) суд приходить до висновку, що премія Ременюку О.П. була виплачена саме за участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, кошти на преміювання були виділені тресту "Укрбурвод" за розпорядженням заступника Міністра енергетики та електрифікації України за дострокове виконання робіт по бурінню свердловини та монтажу обладнання на території ЧАЕС.
Аналіз цих наказів дозволяє зробити висновок, що кошти на преміювання були виділені Міністерством енергетики та електрифікації України тресту, а трест виділив їх управлінняю, в якому працював позивач, який був премійований їз цих коштів. У наданих документах немає доказів про те, що кошти Міністерству не були виділені із відповідного державного бюджету (України чи СРСР). Тому, суд приходить до висновку, що кошти на преміювання (з який виплачена премія Ременюку О.П. в сумі 250 руб) виділялись цільовим фінансуванням відповідно до Постанови Ради Мінстрів України та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7. За таких підстав посилання предствника відповідача щодо необхідності зазначення номерації наказів про преміювання позивача за "№207-7", а не за фактичними (якими вони дійсно є) не має правового значення. Цими ж доказами спростовується відповідь (лист) від 19.02.2007 року відповідача (а.с. 15) на звернення позивача, в якому вказано, що "премія виплачена за рахунок організації одноразово, тому включити її до зарплати при обчисленні пенсії по інвалідності немає
2
підстав". Суд вважає, що премія позивача виплачена не за рахунок організації, а за рахунок спеціально виділених трестом (організацією, якій КСУ підпорядкована, котра у свою чергу отримала кошти від Мінстерства).
Суд також вважає, що вказаний відповідачем лист Міністерства праці не є належним нормативно-правовим актом, змісту якого неухильно повинні дотримуватись органи Пенсійного Фонду України, зокрема, відповідач, оскільки цей лист всупереч чинному законодавству не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, як нормативно-правовий акт.
Суд при розгляді справи враховує вимоги ч.2 ст. 71 КАС України щодо обов*язку доказування відповідачем правомірності прийнятого ним рішення з приводу заперечень права позивач на перерахунок пенсії.
Суд визнає, що права позивача, передбачені заначеним у його позовній заяві законодавством, порушуються, враховуючи, що він отримав премію, яка відповідно до чинного законодавства (ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення») повинна враховуватись при нарахуванні пенсії.
Суд зобов*язує відповідача провести перерахунок пенсії з часу призначення позивачу інвалідності та наданням ним документів про це відповідачу - з 1.05.2004 року, враховуючи, що обставину щодо надання таких документів позивачем відповідачу 26.04.2004 року, не заперечили представники відповідача. Суд при цьому керується нормами ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд не вважає, що позивач пропустив строк давності з приводу своїх позовних вимог, оскільки відмову відповідача у задоволенні своїє конкретної вимоги (врахування премії 250 руб при нарахуванні пенсії) він отримав не раніше 19.02.2007 року (а.с.15).
Суд обирає саме такий спосіб захисту прав позивача відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, не досліджуючи правомірність або неправомірність (протиправність) рішення відповідача, викладеного у листі №894/06 від 19.02.2007 року, оскільки позивач не заявляє таких вимог. За таких підстав суд вважає, що позивач дізнався (чітко усвідомив) про порушення свого права на належний розмір пенсії після лютого 2007 року (позов подав 21.03.2007 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд,
Вирішив: Позов задовольнити.
Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії по інвалідності 2 групи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає у АДРЕСА_1врахувати йому , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції, при перерахунку пенсії до його зарплати отриману ним у грудні 1986 року премію в розмірі 250 руб. Перерахунок пенсії здійснити з 1.05.2004 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви.