Справа №2-1264 /07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2007 р. Антрацитівский міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Назаровій М. В.
при секретарі Зятьковій О.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит справу за позовом ДП «Ровенькиантрацит» до ОСОБА_1про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
ДП « Ровенькиантрацит» звернулось з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 3037 грн. 05 коп., посилаючись на те, що той працює на шахті імені В.В. Вахрушева і користувався правом на безкоштовне отримання побутового вугілля кількістю 2950 кг на півріччя.
На підставі заяв ОСОБА_1 від 20.02.04 p., 28.01.05 р. та 30.01.06 року, в яких він вказував, що мешкає в будинку з пічним опаленням, йому було вивезено вугілля відповідно 20.02.04 року у кількості 5900 кг, 17.11.05 р. - 5900 кг, у 2006 році - 2950 кг., а загальною вартістю 3037 грн. 05 коп.
Під час ревізії фінансово-господарської діяльності шахти за період з 01.01.2004 року по 01.07.2006року, було встановлено, що будинок відповідача газифікований.
Тому позивач вважає, що відповідач незаконно отримав вугілля і повинен повернути його вартість.
Крім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 51 гр. та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гр.
В судовому засіданні представник позивача Ровнякова М. В. свої позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на те, щодо його будинку проведений газ, на якому готують їжу, а опалює він будинок часткового вугіллям, часткового - газом. Право на отримання вугілля не втрачав і додав, що він приймався до ДВАТ шахта «Вахрушева» ДХК «Ровенькиантрацит», яка є зараз є відокремленим підрозділом ДП « Ровенькиантрацит».
Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Ті обставини, що ОСОБА_1. дійсно працює на шахті ім. Вахрушева ДП «Ровенькиантрацит» з 20.02.02 року у якості машиністу електровозу /а.с. 17/ і на підставі ст. 43 Гірничого Закону України має право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби у кількості відповідно до Колективного договору 2950 кг на півріччя; що на підставі його особистих заяв від 20.02.04 p., 28.01.05 p., 30.01.06 року, в яких він вказував, що мешкає в будинку з пічним опаленням, йому було вивезено вугілля 20.02.04 року у кількості 5900 кг, 17.11.05 р. - 5900 кг, у 2006 році - 2950 кг., а загальною вартістю 3037
грн. 05 коп. і що підключення газового котлу АОГВ для опалювання будинку відповідача мало місце 09.02.04 року, сторони визнали у судовому засіданні, тому вони на підставі ст. 61 ч. 1 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно ст. 43 Гірничого Закону України від 06.10.1999 року Підприємства по видобутку вугілля і вуглебудівельні підприємства безкоштовно надають вугілля на побутові потреби в розмірі, визначеному колективним договором, працівникам по видобутку /переробці/ вугілля і вуглебудівельних підприємств.
Згідно з п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України з доповненнями та змінами від 3.07.2001 року, від 15.02.2002 року, від 20.09.2002 року, від 10.12.2002 року від 1.07.2003 року та від 29.12.2003 року порядок забезпечення паливом на побутові потреби працівників підприємств, зайнятих на підземних роботах, встановлюється колективними договорами на підприємствах відповідно до Гірничого Закону України, даної Угоди, а також /до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого Закону/, чинною Інструкцією « Про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» № 77 від 11.05.1976 року. Безоплатне забезпечення вугіллям робітників вугільної промисловості здійснюється за нормою 5, 9 тони на рік на будинок або квартиру.
Згідно з п. 5.1 Інструкції « Про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» № 77 від 11.05.1976 року встановлено, що особам, які мешкають у державному житловому фонді, або які мають будинки на праві власності, на яких розповсюджується дія цієї Інструкції, паливо видається: 50 % норми, встановленої колективним договором, особам, що мешкають в будинках з центральним опаленням і кухонними вогнищами на твердому паливі; в будинках з пічним опаленням, якщо піч опалюється твердим паливом, і обладнених електричними плитами або газовими кухонними плитами і водогрійними колонками незалежно від того, який газ вони споживають.
У судовому засіданні, таким чином, не встановлено саме потреби відповідача у побутового вугіллі, як того вимагає закон, оскільки з наданих доказів вбачається, що будинок їм газифікований 09 лютого 2004 року /ас. 12-13/, а вугілля він продовжував отримувати до 2006 року включно /а. с. 5-9, 19/, до того ж будинок відповідача не відноситься до зазначених в Інструкції категорій житла, а тому він не має право на забезпечення вугіллям за нормою, встановленою Гірничим Законом України.
Суд не може взяти до уваги і посилання відповідача, що він як особа, яка має право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби, але проживає в будинках, що мають центральне опалення, тому позивач винен йому компенсувати витрати на комунальні послуги, тобто за електричну енергію та за газ. Таке питання ним не ставиться взагалі у судовому порядку, а суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
До того ж, будинок позивача, як він сам пояснив, не має централізованого опалення, а лише індивідуальне.
Тому суд вважає за необхідне задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за надане тому побутове паливо. Проте суд не може погодитися з позивачем щодо суми боргу, адже з позовом ДП звернулося до суду лише 05 травня 2007 року, а вартість вугілля просять стягнути за період з 01 січня 2004 року /а. с. 18/.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, таким чином, вартість побутового вугілля в межах строку позовної давності, тобто з травня 2004 року, що становить за 2004 рік не 1132 грн. 38 коп., а 823 грн. 53 коп. /3933 кг /кількість палива з травня по грудень
2004 року включно/ х 209 грн. 39 коп./, а за 2005 та 2006 рік стягнути вартість вугілля повністю.
Щодо розподілу судових витрат, то оскільки відповідач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, то відповідно до закону він звільняється від сплати судового збору, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають поверненню.
На підставі ст. 43 Гірничого Закону Україн від 06.10.1999року, керуючись, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 4 Декретом КМУ від 21.01.93 року № 7-93 «Про державне мито», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ДП «Ровенькиантрацит» до ОСОБА_1про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ДП «Ровенькиантрацит» суму боргу у розмірі 2728 грн. 20 коп. та повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Заяву про оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті.