Справа № 2-825/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї  Н И

"10" червня 2011 р.                     Сніжнянський міський  суд Донецької області

в складі:    головуючого судді -     Кучми  В.В.

                  при секретарі          -     Пономарцовій Г.С.

за участю:           позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, не посвідченого нотаріально, визнання права власності на будинок за померлим чоловіком,

В С Т А Н О В И В:

          Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про визнання дійсним правочину, а саме договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 у м. Сніжне, що був укладений я покупцем за життя її чоловіком ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на біржових торгах в Сніжнянському філіалі Центральної універсальної біржі м. Донецьку від 22 вересня 1998 року під реєстровим номером 278 та який до теперішнього часу не посвідчений нотаріально. При цьому посилається на те, що про необхідність посвідчення такого договору вона довідалась при зверненні до БТІ щодо отримання витягу з реєстру права власності для його відчуження.

          У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3  та її представник позовні вимоги підтримали повністю, посилались на обставини, викладені в позовній заяві.

          Також позивачка ОСОБА_1 позов підтримала повністю, на обґрунтування вимог виклала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. При цьому також пояснила, що с померлим чоловіком вони у шлюбі спільно мешкали разом тривалий час і за цей період за життя чоловіка будь-які розмови відносно необхідності подальшого нотаріального оформлення договору вони не вели, з продавцями вони більше не спілкувались. З поведінки чоловіка їй було зрозуміло, що він до самої смерті не цікавився необхідністю нотаріального посвідчення спірного договору, вважав для себе, що договір оформлений остаточно і додаткового оформлення не потребує.

          Від повноважного представника надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги не визнає, оскільки вважає виконком Сніжнянської міськради не є належним відповідачем у справі.

          Заслухав пояснення позивача, вивчив письмові пояснення представника відповідача, дослідив матеріали справи і надані в ній сторонами докази, суд вважає позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні фактично встановлено, що згідно письмового договору купівлі-продажу від 22 вересня 1998 року в Сніжнянському філіалі Центральної універсальної біржі м. Донецьку між ОСОБА_4, діючою від свого імені та як законний представник своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, між ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діяла за згодою своєї матері, які в договорі виступали як продавці, та ОСОБА_2 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавці продали, а покупець купив житловий будинок з прилеглими побутовими  й господарчими побудовами й спорудами, що розташований під номером 1 «в»по вул. Приднепровській у м. Сніжне Донецької області. Відчужуваний будинок належить продавцям на підставі свідоцтва про спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом м. Сніжне Кравченко В.Ф. від 30.11.93 року за реєстровим №3-597, та зареєстрованого в БТІ м. Сніжне 10.12.93 р під №1558, на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого державним нотаріусом м. Сніжне Кравченко В.Ф. 30.11.93 р за реєстровим №3-595, та зареєстрованого  у БТІ м. Сніжне 10.12.93 р під №1558. Сторони в договорі свідчать, що продавцы до підписання договору купівлі-продажу отримали від чоловіка позивачки ОСОБА_2 як покупця визначену сторонами у договорі вартість будинку в сумі 3000 грн. При укладенні справжнього договору продавці запевняють, що будинок, що відчужується, нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в суперечці та під забороною не перебуває. Зазначений договір до теперішнього часу нотаріально є не посвідчений (а.с. 10).

Актовим записом про смерть підтверджується, що покупець в договорі ОСОБА_2 є такий, що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 12)

Згідно положень, закріплених в ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін в договорі ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          Але згідно викладених обставин позивачка запевняє, що її померлий чоловік за життя вважав для себе, що договір купівлі-продажу будинку, укладений ним на біржі, подальшого нотаріального оформлення не потребує. Як дружина покупця в договорі позивачка запевняє, що під час їх сумісного проживання в шлюбі ніколи розмови про необхідність подальшого нотаріального посвідчення цього договору між ними не велися. Вона також вважала для себе, що право чин, який є укладений за життя її чоловіком на біржі, оформлений остаточно і до суду звернулась на теперішній час лише тому, оскільки для неї виникла необхідність в оформленні спадщини та відчуження будинку та у зв»язку з цим при зверненні до нотаріуса лише тепер довідалася, що договір, який оспорює, потребував за життя її чоловіка, як виступав покупцем в цьому договорі, нотаріального посвідчення.

У судовому засіданні позивач не надала будь-яких відносних і допустимих доказів на підтвердження того, що продавці в оспорюваному договорі на вимогу чи вимоги за життя її померлого чоловіка як покупця в договорі щодо подальшого нотаріального оформлення договору з моменту його укладання на біржі та по день його смерті будь-яким чином ухилялись від проведення цих дій.

Крім того, відповідно до положень ст. 3 Цивільного  процесуального кодексу України підлягає захисту безпосередньо порушене право самої особи, тобто право вимоги та осопрювання даного договору купівлі-продажу мав право за життя сам покупець –чоловік позивапчки, у разі оспорювання будь-ким його права власності за цим договором.

Відповідно до положень ст. 392 Циільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати чи відстуності документу, який засвідчує його право власності. Але у судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження обставини, що саме відповідач виконком Сніжнянської міської ради оспорює чи заявляє про не визнання права влсності перед позивачкою на зазначений будинок як спадкове майно.

За таких обставин суд не убачає підстав для задоволення позову і як такий, що є необґрунтований та за відсутності суб»єктності спірних правовідносин приходить до висновку залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 655, 657, 220 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 212-215, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сніжнянської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку, не посвідченого нотаріально, визнання права власності на будинок за померлим чоловіком залишити без задоволення.

        Рішення може бути оскаржено учасниками процесу на протязі десяти днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, які не приймали участь в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Суддя:   В. В. Кучма