Справа №2-3-2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 травня 2007року.                         Доманівський районний суд Миколаївської області

у складі:   головуючої - судді Якименко Л.М.,

при секретарі - Куш О.П., за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача за дорученням ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодуванні моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2006 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з позовом про захист гідності, честі, ділової репутації та відшкодуванні 1000,00грн. моральної шкоди і судових витрат. В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працює сільським головою Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та 20 січня 2006 року проводив в сільському будинку культури зустріч з місцевими сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємцями з питання створення їх спілки, на яку був запрошений і фермер ОСОБА_3Позивач вказував, що виступаючи, відповідач звинуватив його в розорюванні балки і засіянні її ячменем, що поширені ОСОБА_3 відомості не відповідають дійсності, ганьблять його гідність та честь в очах односельчан, а також принижують його ділову репутацію, що він ніколи не займався і не займається обробітком землі.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, підкресливши, що зустріч проводилася не 20 січня, а 20 червня 2006 року, всього було присутніх - біля 15-ти осіб фермерів та підприємців, що виступаючи, відповідач емоційно говорив про його вину в розорюванні пасовища та засіянні його ячменем, про те, що не зроблено водогін для корів, що сільський голова - "недбалий керівник"; після виступу ОСОБА_3не став слухати його пояснення, демонстративно вийшов з приміщення, в якому проходила зустріч. Позивач зазначав, що після критичного виступу відповідача він змушений був скасувати дві зустрічі з заступником губернатора, так як психологічний стан не давав йому можливості повноцінно працювати, відпочивати і він змушений був пройти курс санаторно-курортного лікування, на що витратив біля 1000грн.

Посилаючись на вказане, позивач просив захистити його гідність, честь та ділову репутацію, як сільського голови, зобов"язати відповідача спростувати поширені відомості, які не відповідають дійсності, через друковані засоби масової інформації - районну газету "Трибуна хлібороба", або в будь-який інший спосіб та стягнути з відповідача на його користь 1000,00грн. в рахунок завданої моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв"язку з приниженням, та судові витрати по справі.

Відповідач в судове засідання не з"являвся за станом здоров"я, з вказаної причини провадження у справі за клопотанням представника відповідача зупинялося на час його хвороби ( ухвала суду від 21.07.2006 року).

Представник відповідача позов не визнала, не оспорювала факт виступу відповідача на зустрічі 20.06.2006року, але пояснила, що відповідач ніяких відомостей, що не відповідають дійсності про позивача не розповсюджував, 20 червня 2006 року на зустрічі говорив про нагальні сільські проблеми, як мешканець села та фермер, який намагався активно вирішити проблеми багатьох людей по розорюванню та зменшенню пасовищ для

випасу корів та організації їх водопою, що мало місце в дійсності: частина пасовища для випасу корів розорена і засіяна ячменем, а водогін для корів не завершений. Вважає, що відповідач ніяким чином не завдав шкоди гідності, честі та діловій репутації позивача і не спричинив йому моральної шкоди, а позивач, як публічна особа - сільський голова, повинен був своєчасно проінформувати мешканців села про причину зменшення пасовища для корів та стан будування водогону.

Допитані у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали суду, що влітку 2006 року були запрошені сільським головою на зустріч, на якій були присутні 15 чоловік разом з ними та сільським головою. Виступаючи, ОСОБА_3говорив за землю, за проблеми села, за пасовище та водопій для корів, також говорив, що ОСОБА_1 незаконно взяв собі землю, приоравши більше на 2га, які засіяв ячменем, що заважає коровам підходити до башні на водопій. Також говорив, що його наділили неякісною землею, від якої не має ніякого прибутку, що фермерам надавали кредити, а йому не попало та що приходиться дешево продавати зерно. Свідки підкреслили, що відповідач виступав різко, не давав можливості ОСОБА_1 пояснити щось, але при цьому не лаявся та не допускав нецензурних висловів.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 цього не заперечував, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 на період пред»явлення позову були наявні складні стосунки, що виникли давно в результаті неприязнених відносин між батьками позивача і сім»єю відповідача. Відповідач, будучи запрошеним на зустріч як фермер, 20 червня 2006 року висловлював свої судження з приводу загальних проблем селян, пасовища та водогону для худоби.

Також суд виходить з того, і сторонами це не заперечується, що факт розорювання частини суспільного пасовища і засіяння його ячменем мав місце, а водогін був не завершений будівництвом. Позивач, як сільський голова, не проінформував населення про погіршення умов випасання громадської худоби та про причину затягування будівництва водогону для худоби, у зв»язку з чим виникли справедливі питання і що викликало нарікання відповідача.

Таким чином, обговорення питань, які були порушені відповідачем у виступі і частину яких просить спростувати позивач, є питаннями громадського значення і, на думку суду, критика позивача, як посадової особи, сільського голови, який відповідає за добробут мешканців Мостівської сільської ради, за правильну організацію суспільних пасовищ для домашньої худоби, організацію їх водопою, є можливою і дещо ширшою за критику пересічної людини.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3використав надане ст.34 Конституції України право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. При цьому, критична оцінка деяких фактів і недоліків в роботі позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, в тому числі недостатня інформованність населення з питань, які викликають загальний інтерес та відіграють важливу роль для мешканців села, які мали місце, не може визнаватися як відомості, які порочать особу і не підлягають спростуванню, оскільки при такій критиці образи чи порушення інших захищених законом прав позивача ОСОБА_3 допущено не було.

Як вбачається з виданої Доманівською ЦРЛ медичної довідки від 03.07.2006 року, відповідач ОСОБА_3з 24.01.06р. по 24.02.2006р. знаходився на стац. ліку ванні з приводу гострого порушення кровообігу мозку, амнезії з різким зниженням пам"яті на поточні та минулі події. Згідно довідки Доманівської ЦРЛ від 20.02.2007 року ОСОБА_3продовжує    лікування,    йому    протипоказане хвилювання,    що може викликати    різке

погіршення стану здоров"я та повторний інсульт, як пояснила лікар ОСОБА_6, допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста.

Конституція України гарантує кожному право на свободу думки та вільне вираження своїх поглядів. Зазначене конституційне положення повністю відповідає захисту вказаних прав, які гарантуються Конвенцією про захист прав і основних свобод людини та розкриваються у рішеннях Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до ст.9 Конституції України "чинні міжнародні договори, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Так, за загальновизнаними визначеннями честь - це суспільна оцінка моральних і духовних якостей людини; гідність - самооцінка особою своїх соціальних і моральних якостей як члена суспільства; ділова репутація - суспільна оцінка трудових, професійних якостей юридичної або фізичної особи. Ст.34 Конституції України, яка відтворює положення ст.10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (яка має оціночний характер) передбачають, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Крім того, Європейський Суд (по справі Лінгенс проти Австрії) доповнив розуміння цього природного права людини, підкресливши, що поле критики політичного діяча значно ширше, ніж пересічного громадянина, а також вказав на необхідність відрізняти факти від оціночних суджень.

Суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_320.06.2006 року на зустрічі не розповсюджував неправдиві відомості про позивача, а висловлював свої судження, міркування з приводу питань, які викликають громадський інтерес селян з метою вирішення спільних проблем, а не з метою принизити гідність, честь і ділову репутацію позивача.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не поширював про позивача відомості, які б його порочили, то позивачеві слід відмовити і в позові про відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив: 

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист гідності, честі, ділової репутації, відшкодуванні моральної шкоди та судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.