Справа № 5-255/11

                                                      ПОСТАНОВА

27 травня 2011 року                                 Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого  судді                                                   Гриценко І.Г.,

при секретарі                                                               Манюк Л.В.,

з участю прокурора                                          Чабан С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Стрижавка подання адміністрації Стрижавської ВК-81 про заміну невідбутої частини покарання відносно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Свердловськ, Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, раніше судимого 4 рази, -

в с т а н о в и в :

По даній справі ОСОБА_1 засуджений 18.06.2004 року Татарбунарським районним судом Одеської області за ст.ст. 115 ч.1, 263 ч.2, 309 ч.1, 70 КК України до 9 років  позбавлення волі.

Початок строку:                                06.02.2004 року.

Кінець строку:                                     06.02.2013 року.

ст. 82 КК України 2/3 строку:        06.02.2010 року

ст. 81 КК України 3/4 строку:           06.11.2010 року     

Адміністрація Стрижавської ВК-81 смт. Стрижавка за погодженням із спостережною комісією звернулась до суду з поданням про заміну невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1 на обмеження волі, згідно ст.82 КК України, оскільки останній своєю працею та поведінко став на шлях виправлення.

Вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_1, думку представника адміністрації СВК-81 смт. Стрижавка, висновок прокурора, який заперечив проти задоволення подання, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що подання є необґрунтованим та передчасним. Такого висновку суд дійшов із наступного.

Відповідно до ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов’язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Висновок суду про те, що засуджений став на шлях виправлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за час, який безпосередньо передує розгляду судом подання.

Сумлінна поведінка –це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, а й активна форма його поведінки.

Як вбачається з матеріалів особової справи засуджений ОСОБА_1 за весь час перебування в Стрижавській ВК № 81 з 08.08.2010 року, мав лише два заохочення –оголошено подяку (правами н.в.), за сумлінну поведінку і ставлення до праці, однак на виробництві установи не працевлаштований. В заміні невідбутої частини покарання більш м’яким підлягав по відбуттю 2/3 частини строку покарання –06.02.2010 року (протокол №5 від 20.02.2010 року –комісією відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення). В умовно-достроковому звільненні за формальними ознаками підлягав по відбуттю ? частини строку –06.11.2010 року (протокол №23 від 11.11.2010 року –відмовлено комісією, як особі яка не довела свого виправлення). Усе зазначене вказує на необ’єктивність зазначення адміністрацією СВК-81 в поданні про сумлінне ставлення засудженого до праці, становлення його на шлях виправлення.

Крім того, хоча ст. 82 КК України не зобов’язує враховувати при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким ступінь тяжкості вчиненого злочину і дані про особу, суд, відмовляючи в поданні адміністрації СВК-81, бере до уваги динаміку скоєння ОСОБА_1 злочинів /раніше неодноразово (чотири рази) судимий за скоєння умисних злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких, однак належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став. По даній справі засуджений за скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, а також злочинів передбачених 263 ч.2, 309 ч.1 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України/, крім того до нього раніше двічі застосовувалося умовно –дострокове звільнення від відбування покарання, після чого ним знову було вчинено умисні злочини, що свідчить про несприятливі наслідки застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від покарання.

Оцінюючи викладені вище обставини в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для заміни засудженому ОСОБА_1  невідбутої частини покарання більш м’яким.

Керуючись ст. 407 КПК України, ст. 82 КК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Відмовити адміністрації Стрижавської Виправної колонії № 81 в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким –обмеження волі відносно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На постанову прокурор, засуджений вправі подати апеляцію до апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб з дня проголошення.

Суддя: