Справа № 2a-164-1/07 Постанова

Іменем   України

5.06.2007 р. Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді       Наборозняка М.І.

при секретарі                                 Грень О.О., Савченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентарізації та реєстарції права власності на об*єкти нерухомого майна про зобов*язання провести державну реєстрацію права власності на частину квартири

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом (уточненим в ході судового розгляду справи) до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентарізації та реєстарції права власності на об*єкти нерухомого майна про зобов*язання провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

У позові зазначила рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 13.06.2005 року, яке набрало законної сили 3.07.2006 року за нею визнано право власності власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. На її звернення до відповідача з приводу реєстрації права власності на вказану частину квартири 7.02.2007 року вона отримала від відповідача лист, в якому в реєстрації відмовлено. Вважає відмову відповідача неправомірною, такою, що суперечить п.5ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Рішення відповідача порушує її права, встановлені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що не оспорює факт, що на квартиру АДРЕСА_1 на кладено арешт та винесено заборони щодо її відчуження компетентними органми, в тому числі за наданими представником відповідача постановами та ухвалами, не оспорила, що на квартиру накладений арешт за ухвалою Дарницького районного суду м.Києва, про що вказано у відповіді відповідача на її ім*я від 7.02.2007 року (а.с.10).

Представник відповідача проти позову заперечує, надав суду копії постанов слідчих органів та суду про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає не задоволенню за такими підставами.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (надалі - Закон) в державні реєстрації права може бути відмовлено. Якщо заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна.

Суд приймає до уваги, що позивачка не оспорює пояснення відповідача щодо накладення арешту на квартиру ухвалою Дарницького районного суду м.Києва, про яку вказано на а.с.10.

Тому визнає, що відповідач, який є суб*єктом владних повноважень, делегованих йому Київською міської державною адмінстрацією в частині вирішення питань щодо

2

реєстрації права власності наоб*єкти нерухомого майна,   не допустив неправомірних дій, рішень чи бездіяльності, а дотримувся вимог ст. 24 вказаного Закону.

При вирішенні спору суд, керуючись загальними принципами права, також застосовує аналогію закону та вважає, що згідно з пунктом 5 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідач має право відмовляти у реєстрації права власності відповідно до набутого нею права власності, яке встановлено за рішенням Святошинського районого суду м.Києва від 13.06.2005 року (а.с.6-8), на яке посилається позивачка, оскільки, як видно зі змісту рішення суду воона відмовилась від вимог щодо припинення права власності ОСОБА_2 на всю квартиру АДРЕСА_1., рішення суд з приводу припинення права власності за ОСОБА_2 не виносив. Крім того, як видно зі змісту рішення суду позивачка в остаточному результаті оспорила наявне у ОСОБА_2 право власності на вкахзану квартиру, яка ним було набуте в результаті правочину - договору-купівлі-продажу цієї квартири у ОСОБА_3, який діяв також в Інтересах неповнолітньої дитини. Від 16.07.2002 року. Враховуючи, що вказаний правочин фактично був оспорений позивачкою і по результатм спору винесмено судове рішення, суд приходить висновку про можливість застосування   норм вказаного Закону   при вирішенні спору.

При розгляді справи суд приймає до уваги, що постанови правоохоронних органів, державних виконавців, ухвали судів, якими накладено арешт (заборони) на зазначену квартиру №31 є чинними, позивачка не оспорила їх та не надала доказів про їх нечинність. Суд також вважає, що у разі задоволення позову можуть бути порушені права фізичних осіб (потерпілих по кримінальним справах, за розслідуванням яких накладено арешти на вказану вкартиру, правоохоронних органів, судів, органів державної виконавчої служби, які виносили відповідні рішення про арешт квартири). Суд враховує, що ці органи та суду, а також відповідач згідно з чинним законодавством можуть нести певну відповідальність за збереження (невідчуження) арештованого майна перед іншими особами - ініціаторами накладення такого арешту.

Суд при вирішенні спору приймає до уваги те, що позивачка не надала доказів про виключення майна (1/2 частини зазначеної квартири №31) з опису (при розслідування кримінальних справ), не оспорила в судовому порядку ухавли судів, органів виконавчої служби про накладення арешту. Відповідно, суд вважає, що вказані рішення перелічених органів і судів повинні виконуватись, в тому числі згідно з вимагами зазначеного вище Закону. Виконуватись ці рішення (постанови, ухвали) повинні в першу чергу відповідачем по справі. Тому його дії (рішення) не є неправомірними, а вимоги позивачки не грунтується на чинному законодавстві. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

Вирішив:

Позов залишити без  задоволення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду   може бути подана протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення, апеляційна скарга до Апеляційного  суду м.Києва  через районний суд - протягом 20 днів з дня  подання заяви.