Справа № 2- 165/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2007 року Н-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бараненка С. М.  при секретарі - Буріко Н.Я.

за участю позивача,  представника позивача,  представників відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Н-Сіверський справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Н-Сіверська ПМК-212 ВАТ "Чернігівводбуд" про стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства Н-Сіверська ПМК-212 ВАТ "Чернігівводбуд" про стягнення середнього заробітку,  мотивуючи позов тим,  що він працював на дочирньому підприємстві Н-Сіверська ПМК ВАТ "Чернігівводбуд" з 21.08.2001 року по 29.06.2005 року. В порушення вимог  ст.  116 КЗпП України під час звільнення з ним відповідач не Прові повного розрахунку. Рішенням Н-Сіверського районного суду від 25.09.2006 року з відповідача на його користь стягнуто 989 грн. 53 коп. не донарахованої суми заробітної плати за період з 21.08.2001 року по 29.06.2005 року і таким чином в порушення вимог трудового законодавства відповідач йому повинен виплатити в період з 29.06.2005 року по 25.09.2006 року середній заробіток в сумі 8999, 53 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов в повному обсязі і пояснив,  що до викладеного в позовній заяві йому добавити нічого,  він в заяві все детально вказав.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги позивача і до викладеного в позовній заяві додала,  що після того,  як вона побула у відповідача її чоловіка на її думку примусили написати заяву про звільнення за власним бажанням.

Представник відповідача Прокопенко В.П. в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі і пояснив суду,  що при звільненні з позивачем розрахувались належним чином,  позивач при розрахунку ніяких претензій не пред»являв,  умислу недорахувати йому відповідні кошти при звільненні ні у кого не було. Дійсно в тому році за рішенням суду доплатили позивачу 989 грн.,  але це було зроблено не з умислом,  і тому вважає,  що вини підприємства в несвоєчасній виплаті всіх коштів при звільненні не має. Позивач працював водієм автобуса і проводив всього час за кермом зранку і час ввечері,  коли відвозив та привозив бригаду з будівельного об»экта,  а хто хотів більше заробити,  ще працював і на будівництві.

Представник відповідача Олексієнко Тетяна Олексіївна в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі і пояснила суду,  що розрахунок з позивачем був проведений згідно нарядів,  які заповнювали майстри,  умислу щось не доплатити не було. Позивач міг сам перевірити чи правильно йому нарахували заробітну плату,  міг заявити претензії,  але на той час його влаштовувала заробітна плата і при звільненні вважали ,  що з ним правильно розрахувалися,  так-як позивач ніяких претензій не пред»являв. Вже після звільнення почав звертатись до суду з позовами до підприємства.

Представник відповідача Кисляк Наталія Іванівна в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі і вважає,  що вини підприємства при виплаті заробітної плати позивачу при його звільненні не має

Заслухавши пояснення позивача,  представника позивача,  представників відповідача,  та дослідивши зібрані по справі докази суд прийшов до висновку,  що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно  ст.  116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,  то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми,  належні працівникові при звільненні,  власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно  ст.  117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним

органу належних звільненому працівникові сум у строки,  зазначені в статті 116 цього Кодексу,  при відсутності спору про їх розмір підприємство,  установа,  організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно рішення Н-Сіверського районного суду від 25.09.2006 року по цивільній справі № 2-253 - з дочірнього підприємства Н-Сіверська ПМК-212 ВАТ "Чернігівводбуд" на користь ОСОБА_1 стягнуто 989 грн. 53 коп. недорахованої суми заробітної плати за період з 21.08.2001 року по 29.06.2005 року.

Згідно п.20 ШШС України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику затосування судами законодавства про оплату праці» - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затримкою розрахунку при звільненні,  що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства,  установи ,  організації суми в день звільнення ,  коли ж він у цей день не був на роботі,  - наступного дня після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про разрахунок,  суд на підставі  ст.  117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку,  а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення,  якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналізуючи в сукупності вище викладене суд остаточно приходить до висновку,  що в даному випадку вини відповідача при розрахунку з позивачем при його звільненні не вбачається,  так-як розрахунок був проведений на підставі,  як пояснили в судовму засіданні представники відповідача,  нарядів,  в яких було вказано кількість відпрацьованого часу позивачем,  умислу на недовиплату всіх належних позивачу сум при звільненні зі сторони відповідача суд також не вбачає,  прикра помилка,  що сталась при звільненні позивача (недовиплата 989,  53 грн.) судовим рішенням від 25.09.2006 року виправлена,  але суд також цю обставину не вважає,  такою,  що сталась з вини відповідача,  тому,  що помилка була на думку суду допущена не з умислом.  Натомість в діях позивача суд вбачає недобросовісну поведінку,  так-як в позивача з часу звільнення з 29.06.2005 року було достатньо часу ,  щоб звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів,  але він цього тривалий час не робив,  що на думку суду є намаганням отримати як можна більшу суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.

На підставі вище викладеного в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв»язку з їх безпідставністю.

Судові витрати згідно  ст.  88 п.4 ЦПК України понесені судом у зв"язку з розглядом справи віднести за рахунок держави.

Виходячи з вище викладеного та керуючись  ст.   ст. 215,  88 ЦПК України,   ст.  ст.  116,  117 КЗпП,  п.20 ППВС України від 24.12.1999 року № 13 « Про практику затосування судами законодавства про оплату праці» суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Н-Сіверська ПМК-212 ВАТ "Чернігівводбуд" про про стягнення середнього заробітку за період з 29 червня 2005 року по 25 вересня 2006 року в сумі 8999 грн. 53 коп. - відмовити.

Витрати понесені судом у зв"язку з розглядом справи віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Н-Сіверський райсуд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження,  та протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Апеляційна скарга' може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк ,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.