07.06.2011ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Єнакіївського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права приватної власності чоловіка . В обгрунтування заявленого позову зазначив, що в період часу з 1989 року по 2010 рік він перебував у шлюбі з відповідачкою. В період перебування у шлюбі на його ім'я була зареєстрована квартира АДРЕСА_2. Квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу № 4758 ,посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 за 31310 гривень. Раніш, а саме 28 вересня 2006 року ним на підставі договору купівлі -продажу № 2224 було придбано гараж , який розташований за адресою АДРЕСА_1. Вартість гаражу склала 8000 гривень. Гроші на придбання квартири і гаражу були надані йому його матір'ю ОСОБА_4. Гроші вона отримала в якості регресної виплати від фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в зв'язку із втратою годувальника, а в подальшому подарувала йому. Крім цього вона отримала гроші на захоронення чоловіка, які разом з частиною своїх особистих збережень також передала позивачеві за день до дня укладання угоди купівлі продажу.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні своїх позовних вимог, вмотивовуючі свої вимоги тим, що на час придбання квартири вони з дружиною вже розірвали подружні стосунки, проживаючи окремо один від одного. В серпні 2006 року він залишив дружині квартиру в селищі Булавінка , в якій вони проживали до цього з відповідачкою , зібрав свої особисті речі і переїхав жити до матері. На той час він не мав достатньо особистих грошей для придбання свого житла. Ного матір мала особисті збереження , які у неї були після отримання регресної виплати за померлого годувальника -батька позивача і вирішила подарувати йому усі ці гроші, разом з частиною своїх особистих збережень. В подальшому він проживав в квартирі самостійно, а його колишня дружина проживала окремо від нього в їхнім колишнім помешканні.

Представник позивача підтримав позицію свого довірителя.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце проведення судового засідання була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 224 ЦПК України. Позивач не заперечував проти такого вирішення справи

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що є марір'ю позивача. В серпні 2006 року її син забрав свої особисті речі і пішов від своєї дружини. Йому ніде було жити він спочатку став жити у неї. Своїй дружині він залишив їхню квартиру з усіма меблями і побутовими приладами. Оскільки у сина не було особистих збережень, то вона подарувала йому гроші, які отримала після смерті померлого чоловіка і частину своїх особистих збережень. Син на ці гроші купив собі спочатку гараж, а потім квартиру і зробив в ній ремонт. Його колишня дружина ніколи в цій квартирі не проживала. В подальшому восени 2010 року син розірвав шлюб із своєю колишньою дружиною.

Суд заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 ОСОБА_6,

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Головною умовою для застосування цього правила є фактичне припинення сім'ї. Фактичне припинення шлюбних відносин передбачає припинення спільного проживання, ведення спільного господарства, відсутність спільного сімейного бюджету, фактичне створення дружиною, чоловіком іншої сім'ї тощо. У такій ситуації відсутній основний критерій виникнення спільності майна подружжя —спільне набуття майна через відсутність спільних та узгоджених трудових та фінансових зусиль на створення, придбання спільного майна.

З пояснень позивача та свідка ОСОБА_4 вбачається, що в серпні 2006 року були фактично припинені шлюбні відносини між позивачем і відповідачкою. При цьому ОСОБА_7 забрав свої особисті речі і переїхав жити до своєї матері.

Відповідно до статті 61 частини З ЦПК України обставини встановлені судовими рішеннями у цивільних справах, що набрали законної сили не доказуються при розгляді інших справ.

Доказами фактичного припинення шлюбних відносин є також відсутність сексуальних відносин, мінімальне спілкування подружжя або його відсутність, відсутність ведення домашнього господарства дружиною у домі чоловіка; окреме харчування подружжя, відсутність спільної громадської активності. Окремим доказом фактичного припинення шлюбних відносин є встановлення режиму окремого проживання подружжя. Режим окремого проживання встановлюється судом у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно відповідно до положень статті 119 СК.

Відповідно до описової частини рішення Єнакіївського міського суду № 2-12051/10 від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу подружні відносини між ними припинились в 2006 році , оскільки між сторонами не склалися подружні відносини і ця обставини призвела до розпаду сім'ї. Відповідно до мотивувальної частини вищезазначеного рішення суду, встановлено, що сторони шлюбні відносини припинили, однією сім'єю не мешкають, не бажають примирення і сукупність даних обставин дає підстави суду вважати , що сім'я розпалася і її збереження не можливе.

Оскільки рішенням суду № 2-12051/10 встановлені обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, а саме фактичне припинення подружніх відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2006 року, то цей факт не потребує доказування і має для суду преюдиційне значення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набите нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Аналізуючи дані довідки № 03-325 від 4 квітня 2011 року (а.с.7) у сукупності з показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суд доходить висновку про можливість накопичення ОСОБА_4 суми коштів, які восени 2006 року були нею подаровані особисто ОСОБА_1, на які ним були придбані гараж і квартира, які є предметом спору.

Відповідно до даних довідки КП Єнакіївської міської ради «Єнакієвське міжміське БТІ» № 0691 від 8 жовтня 2010 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі продажу №4758 від 20.10.2006 року та гараж, розташований за адресою АДРЕСА_1 № 2224 від 28 вересня 2006 року були (а.с.4).

Посилання позивача не на всі норми матеріального права, які потребують застосування при розгляді спору, не може бути підставною для відмови в задоволенні позову оскільки, відповідно до правил ст..214 ЦПК обов'язком саме суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і законними і доходить висновку . що вони підлягають задоволенню.

На підставі і наведеного та керуючись ст.ст.10,11.60,61.212-215. 224 ЦПК України, ст.57 СК України, Постанови ПВС України № 11 від 21 грудня 2007 року . суд -