Справа № 2- 1236/2011р.                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 квітня  2011 р.                                                      Жовтневий районний суд  м. Дніпропетровська

у складі: головуючого           –судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі –         Омарбековій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В:

   23.06.2009р. ЗАТ КБ „Приватбанк”  звернувся  до  суду  з позовом до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави.

  11.09.2009р. справу передано в провадження судді Ткаченко Н.В. у зв’язку із закінченням повноважень у  судді Гончаренко  В.М.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В.  від 15.09.2009р. було замінено сторону позивача –замість ЗАТ КБ «ПриватБанк»- ПАТ КБ «ПриватБанк» (в липні 2009р. відбулась офіційна зміна назви банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк»на ПАТ КБ «ПриватБанк»).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався  на те, що 23.08.2007р. між позивачем та ОСОБА_1  був укладений кредитний договір  № DNL0AU06706919,   відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 47121,18 грн., з терміном повернення до 23.08.2012р., та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених умовами договору. На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу був переданий  легковий автомобіль ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним  договором умови та передав  відповідачу  грошові кошти в розмірі 47121,18  грн., на купівлю автомобіля, а також на сплату страхових платежів, проте  відповідач  не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла  заборгованість перед банком. Станом на 08.05.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 41006,96 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 39472,55 грн.; по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1459,64 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 65,97 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань  в розмірі 8,80 грн.

Представник позивача –ОСОБА_2 (яка діє на підставі доручення від 27.09.2010р.), в наданій суду 14.04.2011р. заяві просила  задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме,  передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк”  шляхом вилучення  у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно –автомобіль марки ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2  та в рахунок погашення заборгованості за кредитним  договором,  звернути  стягнення  на  предмет застави, а саме:  автомобіль марки ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” права  укладати  від  його  імені   договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, в заяві від 14.04.2011р. представник позивача просила вжити часткове скасування заходів забезпечення позову та  розглядати справу у її відсутність з винесенням рішення суду в судовому засіданні.

Відповідач –ОСОБА_1 – в судове засідання  14.04.2011р.  не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 14.04.2011р. до суду надійшла заява відповідача, в якій він повідомив, що дійсно має заборгованість за кредитним договором, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив справу розглядати в судовому засіданні у його відсутність. Крім того, в наданій заяві відповідач повідомив, що автомобіль вже ним переданий працівникам банку  для реалізації та погашення кредитних зобов’язань.

За таких обставин, на підставі ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.  Враховуючи, що відповідачем по справі  висловлена думка  щодо визнання позовних вимог, і буде врахована при постановлені рішення суду, суд вважає за можливе винести рішення на загальних підставах, встановлених ЦПК України.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, заявами сторін про підтримання позову, його визнання, розгляд справи за відсутністю сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.  589 ЦК України  у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет
застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату  процентів, неустойки,
відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше   не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом та заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк        (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном  зобов'язанням.

Відповідно до ст. З Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р.  предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до  ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р.,  звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р. передбачено можливість продажу обтяжувачем (кредитором) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Судом встановлено, що 23.08.2007р. між позивачем та ОСОБА_1  був укладений кредитний договір  № DNL0AU06706919,  відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 47121,18 грн., з терміном повернення до 23.08.2012р., та зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених умовами договору.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, відповідачем в заставу був переданий  легковий автомобіль ВАЗ  модель 21101  2007р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу  грошові кошти в розмірі 47121,18 грн., на купівлю автомобіля, та сплату страхових платежів, проте  відповідач  не виконував належним чином взяті на себе зобов’язання у зв’язку з чим, у нього виникла  заборгованість перед банком.

Станом на 08.05.2009р. відповідач мав загальну заборгованість у розмірі 41006,96 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 39472,55 грн.; по відсоткам за користування кредитом у розмірі 1459,64 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 65,97 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань  в розмірі 8,80 грн.

На день винесення рішення, тобто на 14.04.2011р.,  загальна заборгованість відповідача за договором  не  зменшилася, а навпаки, зросла та складає 125953,77 грн., в тому числі є прострочена заборгованість по кредиту  20817,67 грн., та відсоткам 24438,48 грн.,  про що свідчить довідка банку від 14.04.2011р.

Проте, в розрахунках ціни позову (судових витрат) суд буде  враховувати саме первісну ціну позову, оскільки банк позовні вимоги не уточнював.

З огляду на те, що відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов’язань  за кредитним  договором, має значну суму заборгованості за договором, в тому числі прострочену по сплаті кредиту та відсотків, суд вважає за можливе передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк”  шляхом вилучення  у  ОСОБА_1  належне йому на праві власності заставлене майно –автомобіль марки  ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, а також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNL0AU06706919  від 23.08.2007р., станом на 08.05.2009р. в розмірі 41006 грн. 96 коп.,  звернути  стягнення  на  предмет застави, а саме:  автомобіль марки ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права  укладати  від імені ОСОБА_1  договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також при винесені рішення суду, суд враховує письмову заяву відповідача  ОСОБА_1 від 14.04.2011р.,  в якій він позовні вимоги визнав та повідомив, що автомобіль вже ним переданий працівникам банку для реалізації та погашення кредитних зобов’язань, а отже виходячи з положень ст. 61 ЦПК України, обставини які визнані стороною по справі, не потребують доказування судом.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України,  суд вважає за можливе частково скасувати заходи забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді Гончаренко В.М.  від 23.06.2009р. в частині накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1,  оскільки існування заборони відчуження автотранспортного засобу унеможливить в подальшому виконання цього рішення суду.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням позовні вимоги задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 410 грн. 07 коп. (1% від ціни позову) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись   ст. ст. 526, 530,  589,  590,  ч. 2 ст. 1050 ЦК України,  ст. 2, З,  5, 20, 22, 23, 24, п.2 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»№1255-ІV від 18.11.2003р., ст. ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

     В И Р І Ш И В:

Позовні  вимоги  ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет застави –задовольнити.

Передати в заклад ПАТ КБ „ ПриватБанк”  шляхом вилучення  у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно –автомобіль ВАЗ  модель 21101  2007 р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором № DNL0AU06706919  від 23.08.2007р. станом на 08.05.2009р. в розмірі 41006 грн. 96 коп.  звернути  стягнення  на  предмет застави,          а саме:  автомобіль ВАЗ  модель 21101  2007р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1,  шляхом надання ПАТ КБ „ПриватБанк” права  укладати  від імені ОСОБА_1  договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем,  знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання  ПАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь  держави судовий збір у розмірі - 410 грн. 07 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у розмірі 120 грн.

Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою судді Гончаренко В.М. від 23.06.2009р. в частині накладення арешту на автомобіль ВАЗ  модель 21101  2007р.в., тип: легковий седан,  № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1  –скасувати,  в іншій частині ухвалу від 23.06.2009р. залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд  Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя:                                                                                                                                                      Н.В.Ткаченко