справа №1-176/11

В И Р О К

іменем України

          07 червня 2011 року                                         м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючого –судді Олійника В.П.,

          при секретарі -Павленко О.В.,

          з участю прокурора –Мозгового С.К.,

                              потерпілого-Бойка О.Р.,

                              захисника підсудного-адвоката ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Ніжина Чернігівської області, маючого базову загальну середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 17 листопада 2010 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.185 КК України до 01 року 02 місяців позбавлення волі, проживаючого в АДРЕСА_1,

          за ч.2 ст.190 КК України,

встановив:                    

          ОСОБА_2, який раніше судимий 17 листопада 2010 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.1 ст.185 КК України до 01 року 02 місяців позбавлення волі, після звільнення з місця позбавлення волі, 24 грудня 2010 року в 22-30 год. перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 маючи умисел на заволодіння чужим майном з корисливим мотивом у потерпілого ОСОБА_3, повідомивши останньому неправдиві відомості щодо необхідності телефонування та недобросовісно використовуючи довіру останнього, умисно, повторно, з корисливим мотивом, шляхом зловживання довірою, заволодів мобільним телефоном марки 6233», вартістю 600 грн., обладнаного картою пам»яті Transcend microSD, ємністю 1Гб, вартістю 40 грн., який добровільно переданий йому потерпілим ОСОБА_3, після чого, утримуючи даний мобільний телефон при собі, покинув місце злочину, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 640 грн..

          В судовому засіданні підсудний вину в пред»явленому обвинуваченні визнав, при цьому показав, що 24 грудня 2010 року після звільнення з місця позбавлення волі близько 22-30 год. прийшов до ОСОБА_3 до домоволодіння АДРЕСА_2 з проханням дати телефон з метою телефонування до матері, ОСОБА_3 дав телефон марки ia», після чого без відома ОСОБА_3 пішов з телефоном на площу міста, де здійснив поповнення рахунку за своєю сім-картою, після чого передзвонив матері, телефон зберігав за місцем проживання, умисел на протиправне вилучення телефону відсутній, оскільки перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_3, який дозволив взяти телефон, відшкодував ОСОБА_3 заподіяну шкоду у розмірі 600 грн., просив суворо не карати.

          Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що 24 грудня 2010 року  в 22-30 год. на прохання зателефонувати дав ОСОБА_2 власний телефон марки », після чого, зайшовши на декілька хвилин до будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_2 на подвір»ї не застав, дозволу щодо подальшого взяття телефону та його використання підсудному не давав, ОСОБА_2 відшкодував шкоду у розмірі 600 грн., просив суворо не карати підсудного.

          Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що через декілька днів після звільнення ОСОБА_2 виявила за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 чужий мобільний телефон, ОСОБА_2 зразу не вказував на обставини придбання даного телефону.

          Враховуючи наявні у справі докази, фактичні дані, які містяться в показаннях потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, суд приходить до висновку про доведеність пред»явленого обвинувачення зі слідуючих підстав.

          Підсудний на досудовому слідстві і в судовому засіданні не заперечує проти факту заволодіння у потерпілого ОСОБА_3 мобільним телефоном марки kia 6233». Посилання підсудного на відсутність умислу на протиправне заволодіння телефоном потерпілого з корисливим мотивом шляхом зловживання довірою спростовується його показаннями, як обвинуваченого, на досудовому слідстві (а.с.81-82, а.с.90-91), відповідно до яких останній вказує на протиправне заволодіння мобільним телефоном потерпілого шляхом зловживання довірою, показаннями потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, які є незмінними та послідовними, відповідно до яких підсудний протиправно заволодів належним мобільним телефоном шляхом зловживання його довірою, показаннями свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві (а.с.43), відповідно до яких ОСОБА_2 повідомив про протиправне заволодіння мобільним телефоном шляхом шахрайства у ОСОБА_3, показаннями останньої в судовому засіданні, відповідно до яких підсудний не повідомляв за місцем проживання щодо обставин володіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_3.

          Також судом враховуються докази, покладені в обгрунтування своїх висновків:

протокол прийняття заяви про вчинений злочин від 05 січня 2011 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 зазначає про протиправне заволодіння підсудним шляхом шахрайських дій належним йому телефоном (а.с.14);

протоколом виявлення, огляду та вилучення від 05 січня 2011 року, відповідно до якого за місцем проживання підсудного виявлено та вилучено мобільний телефон  марки ia 6233», належний потерпілому ОСОБА_3 (а.с.16);

протоколом явки з повинною від 05 січня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_2 зазначає про обставини протиправного заволодіння мобільним телефоном потерпілого шляхом зловживання довірою (а.с.17);

акт №207 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 19 квітня 2011 року, відповідно до якого у підсудного мають місце клінічні ознаки легкої розумової відсталості з періодичними псевдопсихотичними реакціями, останній міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу 24 грудня 2010 року, психічні та поведінкові розлади не перешкоджають участі в судовому слідстві  (а.с.27-31);

висновок №552к судово-товарознавчої експертизи від 11 березня 2011 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону марки 6233»складає  600 грн., карти пам»яті Transcend microSD, ємністю 1Гб, - 40 грн. (а.с.39);

протокол очної ставки від 21 березня 2011 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 зазначає про протиправне заволодіння належним мобільним телефоном шляхом шахрайських дій підсудного, заперечення останнього проти цього відсутні (а.с.45-46).                              

          За таких обставин дії підсудного необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

          При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, пов»язаний із незаконним посяганням на приватну власність і має підвищений рівень суспільної небезпечності, особу винного, як працездатну особу, який не працює, має неналежний рівень матеріального забезпечення, не одружений, раніше судимий і такий, що відбував покарання за злочин проти приватної власності, не ставши на шлях виправлення, вчинив новий умисний злочин проти приватної власності в день відбуття покарання за попередній злочин, такого, що має постійне місце проживання, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра. Обставина, що пом»якшує покарання,- добровільне відшкодування завданого збитку, обтяжуючі обставини  відсутні. Враховуючи, що підсудний в судовому засіданні не належно піддав критичній оцінці своєї протиправної поведінки, не виявив щирого осуду даної поведінки, суд приходить до висновку про відсутність щирого каяття підсудного у вчиненні злочину. Таким чином суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному, який раніше судимий до позбавлення волі за злочин проти приватної власності і не став на шлях виправлення, покарання у виді позбавлення волі, оскільки даний вид основного покарання є єдино достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів, інші види покарань згідно санкції ч.2 ст.190 КК України не вплинуть належним чином на виправлення підсудного.

          Із врахуванням особи підсудного щодо наявності ознак легкої розумової відсталості з періодичними псевдопсихотичними реакціями, змішаної тривожно-депресивної реакції на тяжкий стрес у примітивної особистості з сиїцидальним тенденціями, суд, із врахуванням положень ст.343 КПК України та необхідності забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити підсудному обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд на взяття під варту.

          Речовий доказ-мобільний телефон,-повернути потерпілому, як законному володільцю.

          Судові витрати по проведенню експертизи підлягають стягненню з підсудного на користь держави.           

          Керуючись ст.ст.323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд,-

засудив:

          ОСОБА_2 визнати винним за ч.2 ст.190 КК України і призначити йому покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі.

          До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_2 раніш обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд на запобіжний захід у вигляді взяття під варту з залу суду з утриманням в Новгород-Сіверській УВП ДДУВП в Чернігівській області.          

          Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 07 червня 2011 року.

          Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 172 (сто сімдесят дві) грн. судових витрат за проведення експертизи.

          Речовий доказ-мобільний телефон марки ia 6233», який зберігається у потерпілого ОСОБА_3,-повернути ОСОБА_3, як  законному володільцю.

          На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинский міськрайонний суд протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

          Головуючий                     суддя Олійник В.П.                     .