2-а-2287/11

       П О С Т А Н О В А

         І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 31 травня 2011 року                                                                                                    місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді           Шиян В.В.,  

при секретарі                    Кульбачній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009, 2010 роки, -

                                                                         ВСТАНОВИВ:

28 березня 2011 року позивач ОСОБА_1  звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій УПСЗН протиправними, зобов’язання здійснити доплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2009, 2010 рік. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що він, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи,  має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі –чотирьох мінімальних заробітних плат.  Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як ліквідатору аварії наслідків на ЧАЕС 1 категорії передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на момент виплати:  у січні 2010 року  розмір мінімальної заробітної плати складав 869 гривень, відповідно УПСЗН повинно було виплатити  3476 гривень,  у січні 2011 року розмір мінімальної заробітної плати  складав 941 гривню  тому відповідно УПСЗН повинно було виплатити  3764 гривні.

Натомість, відповідач виплатив компенсацію за 2009 рік  в розмірі 90 гривень та за 2010 рік –90 гривень.  

Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району протиправними та стягнути недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі  3386 гривень а за 2010 рік в сумі 3674 гривні.

Позивач ОСОБА_1   у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Неясова А.А. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1   не визнала. Надала суду письмові заперечення, які підтримала у суді. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те, що відповідно  до ст.. 99 КАС України  позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а саме  з позовом щодо стягнення недоотриманих коштів  на оздоровлення за 2009 рік, оскільки  кошти на оздоровлення йому було виплачено в січні 2010 року а звернувся він до суду лише в березні 2011 року, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку  суми на оздоровлення  у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2010 рік, то згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильськоій АЕС інвалідам 3 групи  передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня –управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Позивач отримав кошти на оздоровлення у розмірі 90 гривень, тобто у розмірах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.2005 року № 562.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів України надано право в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які у відповідності із законодавством визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. На теперішній час зазначена норма є діючою, неконституційною не визнавалася. Таким чином  представник відповідача вважає, що Управління діяло в межах свої повноважень і підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, не має.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1  ст.  46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи, про що йому було видано посвідчення.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні  праці та соціального захисту  населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради і йому призначена допомога на оздоровлення, розмір якої в 2009,  2010 році становив 90,00 гривень.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам 3 групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Частиною 2 статті 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», передбачено, що  розпорядники бюджетних коштів  беруть бюджетні зобов’язання  та здійснюють  відповідні видатки  за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних  асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання  бюджетних зобов’язань  минулих років, узятих на облік в органах  Державного  казначейства  України, та у разі відповідності  бюджетним паспортам.

Паспортом бюджетної програми на 2009 рік за КПКВК 2501250 передбачений розмір допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562, інвалідам 3 групи у сумі 90 гривень.

Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік»на відповідність Конституції України  не розглядався, Конституційний суд України жодних рішень по даному Закону не виносив.

Відповідно до ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України  надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Паспортом бюджетної програми на 2010 рік, затвердженим сумісним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та міністерства фінансів України від 15 червня 2010 року № 148/450, передбачено розмір допомоги на оздоровлення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562, інвалідам 3 групи у сумі 90 гривень.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню.

Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-рп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин, не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, проводячи у 2009 та 2010 році спірні виплати у розмірі 90 гривен, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідач діяв у межах та в порядку, встановленому діючим законодавством.

Таким чином, дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради по нарахуванню та  виплаті грошової допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, не можна визнати  неправомірними.

За необґрунтованості позовних вимог по суті суд не входить в обговорення питань, пов’язаних із  строком звернення до суду позивача із даним позовом, наявності поважних причин для його поновлення.     

На  підставі викладеного, ст. 1,3,6,8,17,19,21,22,24,56,113,152 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. 8-11,159-163 , 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            В задоволені позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009,  2010 роки  -   відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя   _______________________