Справа № 2-764/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И.

13 травня 2011 року                 Мар*їнський районний суд Донецької області в складі головуючого судді                                            Ступіна І.М.

при секретарі                              Готовщикової Т.О.

розглянувши у  попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове зобов*язання виконати договір комісії в частині передання майна та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на частку нежитлового приміщення, суд -

                                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому вказує, що між ним та відповідачем 10 січня 2006 року був укладений договір комісії, за даним договором комітентом виступив позивач, а комісіонером відповідач ОСОБА_2. Предметом цього договору було зобов*язання відповідача, як комісіонера придбати у Харьківської міської  ради за договором купівлі-продажу  не житлове приміщення загальною площею 13,9 кв.м, яке розташоване на 1-му поверсі в АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 за договором комісії зобов*язался вчинити зазначені заходи від свого імені за дорученням позивача та за рахунок позивача, в його інтересах та на його користь.

             Строк для придбання приміщення договором комісії було визначено протягом 2006-2007-2008 років, а строк дії самого договору комісії було встановлено до повного виконання сторонами своїх зобов*язань, в тому числі до моменту здійснення передання-приймання придбаного на користь позивача приміщення. Місцем виконання договору комісії в частині передання позивачу від відповідача придбаного приміщення є м ісце мешкання відповідача ОСОБА_2.

             До осені 2010 року позивач не мав ніяких відомостей, щодо ходу або про результати виконання доручення, а в листопаді 2010 року позивач дізнався, що відповідач ОСОБА_2 ще у 2006 чи у 2007 році купив в місті Харкові не житлове приміщення, котре за своїми ознаками є схожим на те приміщення, яке становить предмет доручення за договором комісії.

              На численні намагання позивача встановити контакт із відповідачем, отримати інформацію, щодо ходу або результати виконання договору комісії не призвели до позитивних наслідків. 20 січня 2011 року позивачу вдалося передати відповідачу, через членів його сім*ї, письмовий запит, на що останій відповів, що він 27 квітня 2006 року придбав у Харьківської міської ради в місті Харькові за договором купівлі-продажу не житлове приміщення загальною площею 13,9 кв.м розташованої на 1-му поверсі в АДРЕСА_1, він вважає себе вільним від будь-яких зобов*язань, приміщення він придбав на свою користь та не збирається передавати його позивачу.

             Позивач вважає, що є наявні порушення зобов*язання за договором комісії, а тому просить суд зобов*язати відповідача ОСОБА_2 виконати в натурі зобо*язання за договором комісії від 10.01.2006 року в частині передання йому нежитлового приміщення, придбаного в результаті виконання даного договору, перевести з ОСОБА_2 на нього права і обов*язки покупця вищевказаних житлових приміщень, також просить суд стягнути з відповідача судоі витрати.

              Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому вказує, що він є власником 1\3 частини нежитлового приміщення загальною площею 13,9 кв.м, яке розташоване на першому поверсі в жилому АДРЕСА_1 в місті Харькові. В квітні 2006 року в процесі продажу комунального майна територіальної громади міста Харькова він в якості суб*єкта підприємницької діяльності набув права власності на вищевказане нежитлове приміщення. З приводу здійснення продажу даного приміщення між ним та Харьківською місьою радою 27 квітня 2006 року було укладено відповідний договір купівлі-продажу № 3616-В-С, посвідчений нотаріусом Харьківського міського нотаріального округу. В правочині купівлі-продажу комунального майна Харьківська міська рада згідно закону діяла від особи територіальної громади міста. В договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від імені Харьківської міської ради діяло Управління комнального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна міської ради.

         Оціночна вартість проданого майна за договором складала 17300 гривень, що з урахуванням ПДВ склало загальну ціну продажу 20760 гривен, умови договору в частині сплати вартості позивачем виконані належним чином, 11 травня 2006 року позивач ОСОБА_2 через банківську установу здійснив оплату варстості придбаного нежитлового приміщення, а продавець передал йому у власність і володіння, про що  було складено акт приймання-передачі від 27 травня 2006 року.

             Згодом позивач ОСОБА_2 в якості належного і законного власника майна за власною волею здійснив відчуження 2\3 зазначеного приміщення на користь громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках, з цього приводу між ним та вказаними особами було укладено договір купівлі-продажу від 08 червня 2006 року, який було посвідчено приватним нотаріусом.

             Позивач ОСОБА_2 вважає, що із самої обставини укладення з ОСОБА_1 договору комісії від 10 січня 2006 року не виникає ніякого майнового права на спірну 1\3 частину нежитлового приміщення, оскілько згідно цього договору комісії було визначено, що ОСОБА_1 в якості комітента був зобов*язаний передати позивачу ОСОБА_2 на придбання нежитлового приміщення гроші в сумі 20000 гривень в строк до 15 травня 2006 року, або передати протягом 10-ти календарних днів від дати укладення договору купівлі-продажу всю суму коштів, які становлять повну суму оплати вартості приміщення за договором.

                  Вказаним договором комісії від 10 січня 2006 року було встановлено, що комісіонер здійснює виконання доручення і виконує договір комісії від свого імені, за рахунок комітента і в його інтересах; всі майнові вигоди і майно, що придбано за рахунок комітента в порядку виконання дговору комісії, є власністю комітента; передання грошових коштів комітентом на виконання договору комісії і отримання їх комісіонером засвідчується або двостороннім актом передання-прийому, або розпискою комісіонера про їх отриманя; невиконання комітентом свого зобов*язання щодо забезпечення комісіонера грошовими коштами надає комісіонеру права не виконувати договір комісії і доручення за ним.

               Відповідач ОСОБА_1 в якості комітента договір комісії від 10 січня 2006 року зі свого боку не виконав і не надав позивачу ОСОБА_2 грошових коштів для виконання доручення в частині придбання в його інтересах і на його користь нежитлового приміщення в місті Харкові, а тому позивач ОСОБА_2 не діяв в порядку виконання договору комісії, а діяв у власних інтересах і купив приміщення в якості суб*єкта підприємницької діяльності на власну користь та за власний кошт, виходячи з цього він вважає, що він є добросовісним набувачем нерухомого майна, він вважає, що його прав як власника порушуються, а тому він просить суд визнати його добросовісним набувачем мнежитлових приміщень 1-го поверху, що знаходяться в АДРЕСА_1, просить визнати за ним права власності на 1\3   вказаних нежитлових приміщеннь.          

             Позивач ОСОБА_1  у судове засідання не явився надав суду заяву в якій просить суд свої позовні вимоги  задовольнити, справу розглядати бз його участі.

              Представник позивача ОСОБА_1   до суду не явився, надав суду заяву в якій просить суд справу розглянути без його, позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

                Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання  не явився, надав суду заяву в якій позов ОСОБА_1 не визнав просить відмовити в задоволенні, свій зустрічний позов підтримав в повному обсязі, справу просить розглядати в його відсутність.

          Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню так як знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, наданими документами з наступних підстав.

        Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

           Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.  

            Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_2  згідно договору купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року придбав у територіальній громаді м.Харкова в особі Харькіської міської ради Харківської області,  нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 13,9 кв.м розташовані за адресою АДРЕСА_1., вказане нежитлове приміщення ОСОБА_2 придбав за рахунок власних коштів, належно засвідчив договір купівлі-продажу, а тому є добросовісним набувачем вказаних житлових приміщень.

            Відповідно до договору комісії від 10 січня 2006 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1   комісіонер здійснює виконання доручення і виконує договір комісії від свого імені, за рахунок комітента і в його інтересах; всі майнові вигоди і майно, що придбано за рахунок комітента в порядку виконання дговору комісії, є власністю комітента; передання грошових коштів комітентом на виконання договору комісії і отримання їх комісіонером засвідчується або двостороннім актом передання-прийому, або розпискою комісіонера про їх отриманя; невиконання комітентом свого зобов*язання щодо забезпечення комісіонера грошовими коштами надає комісіонеру права не виконувати договір комісії і доручення за ним.

            ОСОБА_1 умови договору комісії не виконав, не надав суду доказів про те, що ОСОБА_2 при купівлі нежитлових приміщень діяв в порядку виконання договору комісії, а тому в задоволені позову суд вважає за доцільним відмовити.

          На підставі ст. ст. 328, 392 ЦК  України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                            В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                  Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на частку нежитлового приміщення - задовольнити.

                         Визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем нежитлових приміщень 1-го поверху № LІІІа, LІІІб в літ. А-5 загальною  площею 13,9 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

                          Визнати за ОСОБА_2 права власності на 1\3 частину нежитлових приміщень 1-го поверху № LІІІа, LІІІб в літ. А-5 загальною  площею 13,9 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1.

                         В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове зобов*язання виконати договір комісії в частині передання майна -  відмовити.

                  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар»їнський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                                                   Суддя –