Справа № 22-ц-882/2011
Категорія 55
Головуючий у 1 інстанції Данилюк М.П.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Возняк В.Д.
з участю представника відповідача Римар А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ТОВ «АВТО ПРОСТО» на рішення Верховинського районного від 04 квітня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
в листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 28.09.2009 року між ним та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено угоду з метою придбання легкового автомобіля «Чері Амулет» ціною 57 500 грн. При цьому умови угоди порушують його права споживача. Він, як учасник системи придбання в групі «Авто Так», сплатив вступний внесок в розмірі 2070 грн., який не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов’язків, забезпечених цією оплатою. Цю ж саму суму він повинен був би ще раз сплатити як плату за право отримання автомобіля. Такі умови угоди є несправедливими. Покладаючи витрати на учасників системи придбання в групах і не вкладаючи власних коштів, відповідач організував власну діяльність за рахунок споживачів за пірамідальною схемою. Позивач повинен сплачувати щомісячні внески за оплату послуг «АВТО ПРОСТО», однак вигодонабувачем за договором страхування автомобіля є відповідач. В угоді закладені невигідні споживачу договірні умови та створено відповідачем істотний дисбаланс прав і обов’язків на свою користь.
Сплативши 16 щомісячних внесків на загальну суму 12 242 грн. 76 коп., права на отримання автомобіля він не отримав. Підставою для визнання недійсною оспорюваної угоди є нечесна підприємницька практика, що вводить споживача в оману – створення та обслуговування пірамідальної схеми, в якій один учасник системи за власні кошти оплачує вартість автомобіля іншого учасника системи. В результаті укладеної угоди йому спричинена моральна шкода, яка полягає у порушенні його прав споживача, неправомірному користуванні його коштами, вкладеними до системи придбання в групах «Авто Так». Тому просив визнати недійсною угоду від 28.09.2009 року, укладену з ТОВ «АВТО ПРОСТО» внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та як таку, що містить несправедливі умови, стягнути з відповідача 14 312 грн. 76 коп., сплачених за угодою та 4 000 грн. моральної шкоди і судові витрати.
Рішенням Верховинського районного суду від 04 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду № 302565 від 28.09.2009 року, укладену між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та як таку, що містить несправедливі умови. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_3 14 312 грн. 76 коп., сплачених за угодою та судові витрати в дохід держави. В частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» посилається на те, що при ухваленні рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Справу розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про розгляд справи, чим позбавлено його можливості заявити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки аналогічний позов ОСОБА_3 розглядається в Шевченківському райсуді м. Києва. Твердження суду про те, що сторонами не погоджувались розмір, порядок сплати, призначення вступного внеску є безпідставним. Відповідачем внесено відповідні витрати для участі позивача в програмі «Авто Так». Не відповідає дійсності висновок суду про істотний дисбаланс прав та обов’язків сторін. Судом дано неправильне тлумачення норми ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” щодо поняття «пірамідальної схеми», оскільки система надання послуг «придбання автомобілів в групах» не суперечить чинному законодавству. При цьому залучення інших осіб в групу не відбувається, відповідач гарантує учаснику системи право на отримання автомобіля за умови виконання зобов’язань угоди, позивач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Тому суд дав невірну оцінку правовідносинам сторін. Визнання правочину недійсним внаслідок здійснення нечесної підприємницької практики, що містить несправедливі умови, відсутнє в переліку способів захисту цивільних прав та інтересів. Враховуючи наведені доводи апелянт просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» апеляційну скаргу підтримав, позивач та його представник, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з’явились, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Встановлено, що 28 вересня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено угоду № 302565, предметом якої є надання учаснику послуг програми «АвтоТак» через систему придбання автомобілів в групах. Відповідно до додатку № 1 ОСОБА_3 одержить право на придбання автомобіля «Чері Амулет» ціною 57 500 грн. Підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, виробник, імпортер та/або дистриб’ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, в угоді та додатках до неї не вказані. Згідно ст. 3 угоди зобов’язання ТОВ «АВТО ПРОСТО» зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур. Разом з тим, згідно ст. 5 угоди учасник зобов’язується виконувати зобов’язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою; статтею 7 визначено, що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов’язань, передбачених угодою. Позивач, відповідно до умов угоди, сплатив вступний внесок в розмірі 2070 грн., 16 щомісячних внесків на загальну суму 12 242 грн. 76 коп., однак права на отримання автомобіля не отримав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови укладеної угоди порушують права позивача як споживача. Виплати, здійснені позивачем, не створюють для відповідача будь-яких обов’язків. Останній покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди. Тому суд дійшов висновку про визнання недійсною угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТО ПРОСТО», внаслідок здійснення останнім нечесної підприємницької практики та як таку, що містить несправедливі умови.
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів” продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Статтею 19 Закону України “Про захист прав споживачів” заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.
Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Як вбачається із статті 4 додатку № 2 до угоди № 302565 від 28.09.2009 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить асигнаційний акт, а право на отримання автомобіля позивачем залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. При цьому відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення одного лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків. Посилаючись на збереження конфіденційного характеру пропозиції, у статті 6 додатку № 2 ТОВ «АВТО ПРОСТО» зобов’язує учасника системи надсилати свою пропозицію у закритому конверті, в якому учасник має продублювати свої індивідуальні дані та зазначити кількість вже сплачених авансових внесків (за наявності) та авансових внесків, що пропонуються до сплати у випадку перемоги пропозиції учасника. І лише, якщо ця пропозиція перемагає, учасник має сплатити кількість запропонованих і ще не сплачених авансових внесків, нарахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент проведення асигнаційного акту.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” зазначена підприємницька практика є такою, що вводить в оману, тобто якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
На порушення вимог п. п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів” про заборону, як таких, що вводять в оману пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, ТОВ «АВТО ПРОСТО», згідно ст. 7 додатку № 2 залишає за собою право прийняти або відхилити запит учасника про надання марки або моделі автомобіля, що відрізняється від зазначеного в додатку № 1 угоди. Крім того, якщо обраний учасником автомобіль коштує дорожче, ніж модель, зазначена в додатку № 1, учасник зобов’язаний одноразовим платежем сплатити різницю їх поточної ціни, а в подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в додатку № 1 до угоди.
У тому випадку, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст. 8 додатку № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений «АВТО ПРОСТО», сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, учасник повинен: надати визначені «АВТО ПРОСТО» гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТОВ «АВТО ПРОСТО» має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.
У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання ТОВ «АВТО ПРОСТО» права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов’язань за угодою.
Відповідно до умов та змісту угоди № 302565 від 28.09.2009 року у ній та додатках до неї не зазначено підприємство, з яким «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, його виробник, імпортер та/або дистриб’ютор, а також модель та інші основні характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.
Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов’язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч. 6 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, є підставою для визнання угоди від 28.09.2009 року недійсною.
Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для учасника системи.
Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є «компенсацією» за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми «Авто Так». Тому, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не дають підстав для її задоволення. Посилання апелянта на залишення позовної заяви без розгляду, оскільки аналогічний позов ОСОБА_3 розглядається в Шевченківському райсуді м. Києва, спростовується ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» без розгляду.
Не ґрунтується на вимогах закону твердження апелянта про дотримання положень ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що угода № 302565 від 28.09.2009 року суперечить положенням Закону України “Про захист прав споживачів” внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, тому обґрунтовано визнав її недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відхилити.
Рішення Верховинського районного від 04 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Матківський Р.Й.
Проскурніцький П.І.