Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-7096/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Бевз О.Ю.
Доповідач Белінська І. М.
УХВАЛА
Іменем України
17.06.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді –Белінської І.М.
Суддів –Гайсюка О.В., Савченко С.О.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
22 квітня 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.
Зазначав, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та по день ухвалення рішення.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2010 року позов задоволено. Суд зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 05 травня 2010 року.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і не перераховувалися управлінню Пенсійного фонду, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.
Оскільки апеляційна скарга подана в порядку цивільного судочинства, то відповідно до Закону України № 2748-VI “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення”Закону України “Про судоустрій і статус суддів”щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами”підлягає розгляду колегією суддів цивільної палати апеляційного суду.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум”передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, а не підзаконним нормативно-правовим актом.
Доводи щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У справі “Кечко проти України”Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”та Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”не призупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Залишити апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча суддя:
судді: