Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3003/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Дашковської А.В.,
при секретарі Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі –Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ПАТ Банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначав, що 23.10.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ML-200/745/2007, за яким відповідачеві був наданий кредит в розмірі 58 000 доларів США з кінцевим терміном погашення 23.10. 2037 року, сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99% річних і FIDR –процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розмішені у Банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіку, який є невід’ємною частиною договору.
25 серпня 2009 року сторони підписали додатковий договір № 1 про реструктуризацію частини боргових зобов’язань позичальника шляхом зміни порядку та строків погашення суми кредиту і процентної ставки за його користування та надання позичальнику траншу у сумі 4 676,48 доларів США на погашення прострочених чи строкових процентів.
Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_4, яка зобов’язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором і додатковим договором у повному обсязі таких зобов’язань.
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував, належні до сплати щомісячні платежі у відповідності до графіку погашення кредиту не вносив. На адресу відповідачів у лютому 2009 року були направлені досудові вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, які ними не були виконані.
Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 539 418,54 грн., із яких 485 973,26 грн. –за тілом кредиту, 28 601,68 грн. сума заборгованості за відсотками користування кредитними коштами, 24 843 грн. пеня за неналежне виконання боргових зобов’язань.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОТП Банк»суму заборгованості за кредитним договором 539 418,54 грн., 1 820 грн. –компенсації судових витрат.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 5 квітня 2011 року заява ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянти зазначають, що розмір заборгованості за кредитним договором визначений неправильно і на 5 000 грн. перевищує фактичну заборгованість. Відповідачі не з’явилися в судове засідання з поважних причин, про що завчасно повідомили суд. На порушення вимог ст.169 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність, тоді як суд мав відкласти її розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Встановлено, що 23 жовтня 2007 року Банк надав ОСОБА_3 кредит на придбання нерухомості у сумі 58 000 доларів США строком до 23.10.2037 року, про що був укладений відповідний договір № ML-200/745/2007 (а.с. 7-11).
За умовами договору для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку 3,99% і і FIDR –процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розмішені у Банку на строк 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Позичальник зобов’язався щомісяця погашати кредит шляхом здійснення щомісячного платежу відповідно до графіку, який являється невід’ємною частиною кредитного договору. У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання. (а.с.7-11: п. 3 розд.1, п.4 розд.2 Договору).
25 серпня 2009 року сторони підписали додатковий договір № 1 про реструктуризацію частини боргових зобов’язань позичальника шляхом зміни порядку та строків погашення суми кредиту і процентної ставки за його користування та надання позичальнику траншу у сумі 4 676,48 доларів США на погашення прострочених чи строкових процентів (12-19).
Кредитний договір забезпечений порукою ОСОБА_4, яка зобов’язалась перед банком відповідати за кредитним договором ОСОБА_3 як солідарний боржник (а.с.20).
25 серпня 2009 року ОСОБА_4 підписала додатковий договір до договору поруки, в якому узгодила з Банком зміни і доповнення до раніше підписаного договору поруки у відповідності із змінами до кредитного договору (а.с.21).
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов’язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі, на час звернення до суду з позовом прострочення чергового платежу складало понад 6 місяців, внаслідок чого станом на 21 червня 2010 року утворилась загальна заборгованість у розмірі 539 418, 54 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту –61 423, 08 доларів США; нарахованих процентів до оплати за період з 23.11.2009 по 20.06.2010р.р. у розмірі 3 615,02 долари, а також 24 843 грн. –пеня, нарахована на суму заборгованості у розмірі 1% за кожний день прострочення за період з 23.12.2008 р. по 28.03.2010р., що еквівалентно 3 140,03 доларам за офіційним курсом НБУ на 21.06.2010 року (а.с. 24).
Зазначена сума заборгованості відповідно до вимог ст.ст.1054, 1050 ч.2, 554 ЦК України обґрунтовано стягнута з боржника і поручителя в солідарному порядку на вимогу кредитора.
Доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування судом фактичних обставин справи безпідставні.
Розмір заборгованості відповідача підтверджений розрахунком, доданим банком до позовної заяви (а.с.24).
Вказані розрахунки відповідачами не спростовані і не оспорені, в передбаченому законом порядку докази в обґрунтування їх неправильності ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надані.
Посилання апелянтів на порушення судом норм процесуального права, а саме розгляд справи у відсутність належним чином повідомлених відповідачів і їх представника, не являються підставою для скасування судового рішення.
За змістом ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Встановлено, що в судове засідання, призначене на 21.10.2010р., сторони не з’явилися, відповідач ОСОБА_3 повідомив суд про знаходження у відрядженні і просив про перенесення судового засідання (а.с.33-34).
В судове засідання, призначене на 27 грудня 2010р. сторони повторно не з’явилися. Від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про перенесення слухання справи у зв’язку з її знаходженням на санаторно-курортному лікуванні. Проте документів на підтвердження зазначеного факту представник суду не надав. Відповідач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4, яка належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення їй судової повістки 18.12.2010р. (а.с.40), в засідання суду не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Оскільки належним чином повідомлені відповідачі повторно не з’явилися в судове засідання, суд першої інстанції обґрунтовано відповідно до ст.169 ЦПК ухвалив заочне рішення.
При подачі заяви про перегляд заочного рішення, подачі апеляційної скарги відповідачі не реалізували своє процесуальне право надати суду нові докази, які б спростували висновки суду першої інстанції щодо порушення боржником умов кредитного договору або довели неправильність визначення розміру заборгованості.
Небажання відповідачів приймати участь у розгляді справи у суді першої інстанції, знаходження їх представника в день слухання справи на санаторно-курортному лікуванні не звільняють боржника і поручителя від їх обов’язку за кредитним договором і договором поруки сплатити своєчасно кредит, проценти за його користування і нараховану Банком пеню за порушення строків виконання боргового зобов’язання.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: