13.06.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-508/2011р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 43 Доповідач у апеляційній
інстанції Лівінський С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Єфімової В.О.,
суддів - Лівінського С.В., Алєєвої Н.Г.,
при секретарі – Босенко Є.О.,
за участю - відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з квартплати та комунальних послуг, за апеляційною скаргою підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 19 січня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року Підприємство „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (далі – БУ ЧФ МО РФ) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, та, доповнивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідачки 6410,66 грн. в рахунок погашення заборгованості, а також суму судових витрат.
Вимоги мотивовані тим, що відповідачка проживає в кімнаті АДРЕСА_1, що належить позивачу, проте, оплату проживання по встановленим тарифам не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 січня 2011 року у позові БУ ЧФ МО РФ відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що кімната АДРЕСА_1 перебуває у відособленому користуванні відповідача, нарахування заборгованості за проживання в гуртожитку останньої проводилося з порушенням вимог п.38 Постанови Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки", оскільки ця заборгованість нараховувалася позивачем, виходячи із ставки, передбаченої для сплати за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках. Крім того позивачем не надано доказів понесення витрат по сплаті житлово-комунальних послуг, які фактично були отримані ОСОБА_3
З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи видно, що на балансі позивача знаходиться п’яти поверховий гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у межах військового містечка № 453 (Узгодження між Російською Федерацією та Україною про параметри поділу Чорноморського флоту, що ратифіковано Законом ВР України, від 24.03.1999, № 547-XIV "Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України")(а.с.66,67-72). Має статус гуртожитку призначеного для проживання одиноких громадян.
Безпосереднє обслуговування цього гуртожитку здійснюється структурним підрозділом БУ ЧФ МО РФ – 1321 ГРД (господарсько розрахункова ділянка).
28 квітня 2001 року 1997 відділенням Морської інженерної служби КЧФ МО РФ ОСОБА_3 виданий Ордер № 168, на підставі якого вона та її син ОСОБА_6 зайняли кімнату № 65 у гуртожитку, що зазначений вище (а.с.22). На сьогоднішній день відповідач проживає у цій кімнаті одна, що підтверджується Довідкою БУ ЧФ МО РФ № 86/12-100 від 20 липня 2010 року (а.с.96), фактично займаючи два койко-місця, на які приходиться по 6 кв.м., та додаткових 5 кв.м., оскільки загальна площа займаної кімнати складає 17 кв.м.
Відповідно до Положення про оплату за проживання одиноких робочих та службовців, що займають у гуртожитку одно койко-місце, що затверджене 30 вересня 2008 року начальником БУ ЧФ МО РФ, вартість одного койко-місця дорівнюється 105 грн. 61 коп. та складається з витрат на комунальні послуги (поставка природного газу, гаряче та холодне водозабезпечення, водовідведення, опалення, електропостачання, квартирна плата), та витрат на утримання гуртожитку (а.с.74).
Виходячи з цього та п.12 Постанови Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки", згідно якому жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв.м. на одну особу, вартість користування 1 кв.м. жилої площі складає 17 грн.60 коп. (105 грн.61 коп. : 6 кв.м.), а вартість проживання у кімнаті, що фактично займається ОСОБА_3, складає суму 299 грн. 22 коп., та розраховується наступним чином:(6 кв.м х 17 грн. 60 коп.) х 2 + 5 кв.м. х 17 грн. 60 коп.
Але, з Довідки-розрахунку №-86/12-106 від 21 липня 2010 року, наданої позивачем, яка узгоджується з матеріалами справи та не викликає сумніву у колегії суддів, вбачається, що відповідач з травня 2008 року проводить оплату за проживання у кімнаті № 65 відповідного гуртожитку не у повному обсязі, у зв’язку з чим у останньої перед БУ ЧФ МО РФ виникла заборгованість розмір якої, з урахуванням сплачених ОСОБА_3 сум, станом на 01 вересня 2009 року склав 4 145 грн. 77 коп.(а.с.23-38,93).
Згідно ст.130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до п.18,38,39 Постанови Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" громадяни, які проживають у гуртожитку зобов’язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до п.38 цього положення, згідно якому плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Плата за користування жилою площею в гуртожитку і за комунальні послуги вноситься не пізніше десятого числа наступного за оплачуваним місяця.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позову про стягнення із ОСОБА_3 на користь БУ ЧФ МО РФ заборгованості з оплати за проживання та комунальних послуг у розмірі 4 145 грн. 77 коп. являються законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач займаючи у гуртожитку позивача два койко-місця + п’ять квадратних метрів, оплату за проживання та отримані комунальні послуги у період, що зазначений вище, не здійснює, у добровільному порядку суму заборгованості не погашає, у зв’язку з чим у БУ ЧФ МО РФ виникло право на звернення до суду із відповідним позовом (а.с.23-36,93).
Доводи ОСОБА_3 про те, що вона займає відоособлене приміщення, плата за яке має бути розраховуватися відповідно до абз.2 п.38 Постанови Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки", колегією суддів не можуть бути прийняти до уваги, оскільки гуртожиток, який знаходиться на балансі позивача та відноситься до типу гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), кімната яку займає відповідач відокремленою у встановленому законом порядку не являється (п.4 Постанови Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки").
Викладене суд першої інстанції правильно не оцінив, та дійшов невірного висновку про залишення позовних вимог БУ ЧФ МО РФ без задоволення.
Отже, рішення суду ухвалено із порушенням вимог матеріального закону, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог БУ ЧФ МО РФ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 76 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.
Керуючись ст.ст. 303-313 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 19 січня 2011 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з квартплати та комунальних послуг задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” 4 145 грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь підприємства „Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації” судовий збір у розмірі 76 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова
Судді: /підпис/ С.В.Лівінський
/підпис/ Н.Г.Алєєва
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного
суду м.Севастополя С.В.Лівінський