Справа № 2-а-1808/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"16" травня 2011 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,  -

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (відповідач-1), Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (відповідач-2), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (відповідач-3) в якому просить визнати діяння Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні  перерахунку та виплати основної, додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного відповідно до ст. 14,49,50,54 Закону «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»до 1 категорії  осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за минулий час починаючи з 28.07.2000р. неправомірними, та просить зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату зазначених сум пенсій та допомоги в належному розмірі за вказаний період, призначивши їх до виплати довічно, поклавши на них судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є особою, що постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, виходячи з чого на нього поширюється дія ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перебуває на обліку у відповідачів та отримує додаткову пенсію і щорічну допомогу відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, на думку позивача,  відповідачі невірно обчислюють йому розмір основної та додаткової пенсії а також щорічної допомоги на оздоровлення та, відповідно, сплачують ці суми не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ а не вимогами відповідних Законів України, що протиречить Конституції України.

На письмове звернення до відповідачів, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії та допомоги. Така відмова на думку позивача є протиправною та грубо порушує його права та законні інтереси, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

В судове засідання позивач надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва надав письмові пояснення в яких заперечував проти задоволення позову та просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації направила письмові заперечення та просила в задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат також направила на адресу суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову та розглянути справу у її відсутність.

Враховуючи неявку сторін та наявність їх клопотань про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", інвалідом ІІІ групи, що підтверджується актом огляду МСЕК, копією посвідчення та  визнається відповідачами.

Позивач перебуває на обліку відповідачів і має право на отримання основної та додаткової пенсії а також на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.ст. 48, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   

Згідно із ст. 49 вищевказаного Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону (в редакції, що діяла до прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року) визначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам І групи –100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідом ІІ групи –75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.2007 року до вказаних статей Закону було внесено зміни: частину 4 ст. 54 Закону було змінено чотирма частинами, а ст.50 Закону було викладено в новій редакції, яка передбачала виплату додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осі, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6,8-12 пункту 35,пунктів 36-100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу ІІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до положень ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має  право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями Пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.

Відповідно до ст. 62 Закону № 796-ХІІ роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Частиною 1 ст. 67 Закону № 796-ХІІ передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом України № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлений законом, а надано право роз’яснення порядку застосування цього Закону.

Суд не враховує твердження представника відповідача, що встановлення конкретних (зменшених) сум для обчислення пенсій Кабінетом Міністрів України є виконанням норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки вказані дії Кабінету Міністрів України не реалізують, встановлені Законом, права та гарантії, а змінюють та корегують, встановлені цим законом права та гарантії в бік їх зменшення, чим в свою чергу, порушують його норми, оскільки статтею 71 Закону, де чітко встановлено, що дія положень цього Закону на може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Таким чином суд вважає, що здійснення виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України не є правомірним, тобто таким, що відповідає нормам Законів України та Конституції України, як Основного Закону держави.

Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок  Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: - по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії І.

Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, для позивача з 22.05.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою І  категорії, інваліду ІІІ групи,  розмір державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинен був розраховуватися, виходячи з наведених розмірів.

Зважаючи на всі вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  до відповідача-1 підлягають задоволенню в межах встановленого ст.. 99 КАС України шестимісячного строку позовної давності, тобто починаючи з 18 вересня 2010 р.

Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку і виплати щорічної допомоги на оздоровлення судом встановлено наступне.

Статтею 48 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції 06.06.96 р., яка набрала чинності 20.06.1996 року,  передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліди ІІ групи мають право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Положення вказаної статті діяли до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»від 20.12.2005 року, яким дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого   частини   першої,   частини  третьої,  абзаців  другого, третього,  четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та   частини  сьомої   48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги.

Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік»дію зазначених вище абзаців та частин ст. 48 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було зупинено в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, проте зупинення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого   частини   першої,   частини  третьої,  абзаців  другого, третього,  четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та   частини  сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».  

Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.

Згідно розпоряджень  відповідача-2 за 2010 рік, на які останній посилається в своїх запереченнях, щорічна допомога на оздоровлення позивачу нарахована та виплачена  в розмірі 120, 00 гривень.

При цьому, розмір зазначеної допомоги відповідач-2 обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат у межах асигнувань, передбачених за відповідними цільовими програмами.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що надання законодавцем –Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплат не означає, що останній, встановлюючи  розмір та порядок соціальних виплат, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених  Законом.

Отже, нарахування і здійснення щорічної допомоги на оздоровлення  на підставі постанови КМУ, а не чинного Закону України, є безперечно, порушенням права особи на отримання допомоги.

За таких обставин вимоги позивача до відповідачів 2,3 також підлягають задоволенню в межах встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку позовної давності, тобто щорічна допомога на оздоровлення за минулий час підлягає перерахунку та виплаті починаючи з 2010 р. з огляду на те, що позивач звернувся до суду 18.03.2011р.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги по суті встановлює правомірне застосування вимог законів, що були порушені відповідачем при обчисленні сум, належних до виплати позивачу.

При цьому, відповідачу без будь –яких змін та обмежень слід застосовувати вимоги інших Законів України, що встановлюють порядок нарахування та виплати позивачу належного їй відповідного пенсійного забезпечення.

Зважаючи на наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати суд відносить на рахунок держави крім витрат на правову допомогу, адже в матеріалах справи відсутній належний розрахунок погодинної оплати праці спеціаліста-правознавця, який надав правову допомогу, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу.

Згідно ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, і витрати на правову допомогу. Витрати на правову допомогу, відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, проте, згідно ч. 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначається відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною –граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 94, 99, 100, 104, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини,,  -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю а також щорічної допомоги на оздоровлення  як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії як такі, що порушують вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 18 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду ІІІ групи, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі відповідному встановленому на момент здійснення розрахунку, починаючи з 18 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення починаючи з 2010 року у відповідності до вимог до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 починаючи з 2010 року на підставі перерахунку Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Застосування положень інших нормативних актів, щодо порядку обчислення та виплати пенсії ОСОБА_3 залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з моменту її отримання.

СУДДЯ: