У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
16.06.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – судді – Стана І.В.,
суддів - Вотьканича Ф.А., Марчука О.П.,
при секретарі Калинич С.І.,
за участю прокурора – Міцовди К.Д.,
адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні 16 червня 2011 року в м. Ужгороді кримінальну справу за апеляціями, які подали адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2, на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр. України, українець, із середньою освітою, не одружений, раніше неодноразово судимий і, зокрема, вироком Тячівського районного суду від 16 грудня 2004 року за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 71 цього кодексу на чотири роки позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років шість місяців позбавлення волі.
З обвинувачення ОСОБА_2 виключено епізод відкритого викрадення бейсболки в потерпілого ОСОБА_4
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а строк відбуття ним покарання визначено рахувати з 27 травня 2010 року.
Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.
09 травня 2010 року приблизно о 16- й годині ОСОБА_2, у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у приміщенні кафе - бару «Олімп», що розташоване по вул. Леніна, 10 «а» у с. Вонігове Тячівського району, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_4 гроші в сумі 800 гривень, вирвавши їх із рук останнього, чим заподіяв йому матеріальну шкоду.
В а п е л я ц і я х :
- адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину суддя послався на показання потерпілого ОСОБА_4, свідків – дружини та сина останнього, які є зацікавленими в справі, і які дали обвинувальні показання, і в разі зміни яких їм загрожує кримінальна відповідальність за ст. ст. 383, 384 КК України. Також вважає, що під час розслідування справи допущені грубі порушення норм КПК, що призвело до отримання недостовірних доказів, що по справі здобуто недостатній об’єм доказів, які б дозволили визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Вважає, що в показаннях інших учасників справи містяться суттєві протиріччя, які шляхом проведення очних ставок, відтворення обстановки та обставин події усунуті не були. Крім того, вважає недоведеною суму грошей – 800 гривень, на яку нібито потерпілому ОСОБА_4 заподіяно шкоду, така достовірними доказами не підтверджена, що в справі не здобуто жодних даних про гроші як про предмет злочину, у тому числі не з’ясовані номінал купюр, їх рух після повернення частини грошей сину потерпілого. Крім того, посилається на те, що по справі не вжито заходів до місцявстановлення частини грошей, їх вилучення, огляду та приєднання до справи. Тому вважає, що гроші як основний доказ втрачено. Показання свідка ОСОБА_5 про те, що в куртку потерпілого ОСОБА_5 вона поклала 800 гривень вважає умовно достовірними. Після виявлення грошей до зустрічі з ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_5 мав можливість та розтратив частину знайдених у куртці грошей. На цю обставину при розслідуванні та розгляді справи не звернуто уваги. Матеріалами справи доведено, що частину грошей ОСОБА_5 використав при розрахунку з барменом ОСОБА_7, однак розмір цієї суми не встановлено й із пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення не виключена сума коштів витрачених ним на протязі дня. Також вважає, що матеріалами справи не підтверджений умисел ОСОБА_2 на заволодіння грошима потерпілого, що засуджений отримав кошти з мовчазної згоди останнього. Судом не враховано, що ОСОБА_2 добровільно передав сину потерпілого частину грошей, відмовлено в допиті свідка ОСОБА_8, який би підтвердив ці обставини. Просить вирок скасувати, виправдати ОСОБА_2 й звільнити з під варти ;
- засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки під час судового слідства допущена неповнота та однобічність при дослідженні фактичних обставин справи та оскільки висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам. Крім того, вказує на те, що кримінальна справа щодо нього сфальсифікована, оскільки злочину, за який засуджений не вчиняв. Під час досудового слідства співробітники міліції ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші застосовували до нього заходи фізичного впливу, у зв’язку із чим обмовив себе в скоєнні злочину, написавши явку з повинною. Потерпілий ОСОБА_4 та свідки – родичі потерпілого, також обмовили його в скоєнні злочину, боячись відповідальності за наклеп. Судом не враховані показання свідка ОСОБА_11 – очевидця події, не викликано й не допитано в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13 та її чоловіка, які можуть підтвердити його невинуватість у скоєнні злочину. Просить вирок скасувати, та виправдати його.
У запереченні на апеляцію помічник прокурора, який приймав участь у розгляді справи, вказує на те, що висновки суду викладені у вироку відповідають фактичним обставинам справи, що ОСОБА_2 призначено справедливе покарання. Просить вирок залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок не подавалась.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляцій, пояснення засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляції, пояснення прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим, провівши частково судове слідство по справі, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Доводи апеляцій засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 про недоведеність вини засудженого, про неповноту, та однобічність при дослідженні фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам, про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються сукупністю зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.
Так, показаннями потерпілого ОСОБА_4 підтверджено, що 09 травня 2010 року приблизно о 15 –й годині ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 розпивав спиртне в кафе «Олімп» у с. Вонігове Тячівського району. З наміром підійти до бармена і розраховуватись за спиртне витяг із кишені гроші. У цей момент ОСОБА_2 відкрито викрав у нього 800 гривень, вирвавши їх із рук. На його прохання та прохання дружини, яка підійшла до кафе через деякий час, про повернення грошей, ОСОБА_2 відмовив й утік із грошима. У зв'язку із цим його син разом зі знайомим на автомобілі наздогнали ОСОБА_2 і останній повернув сину 600 гривень.
Свідок ОСОБА_5 показала, що 9 травня 2010 року приблизно о 16 –й годині, повертаючись додому біля кафе «Олімп» побачила чоловіка ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2, які були в стані алкогольного сп’яніння. Чоловік був одягнутий у теплу куртку, у яку вона раніше сховала гроші в сумі 800 гривень. На її запитання : «Де гроші ? «, чоловік відповів, що гроші у ОСОБА_2 й що ОСОБА_2 їх вирвав у нього. У зв'язку із цим вона одразу ж направилась додому, де повідомила сина свідка ОСОБА_4 про викрадення коштів у чоловіка. Свідок ОСОБА_4 разом зі знайомим на автомобілі наздогнали ОСОБА_2, який повернув сину 600 гривень. Через декілька днів мати засудженого повернула їм 200 гривень.
Свідок ОСОБА_4 показав, що 09 травня 2010 року приблизно о 16-й годині, знаходячись удома за місцем проживання, довідався від матері, яка повернулась додому, про те, що засуджений ОСОБА_2 відкрито викрав у батька 800 гривень, які відмовляється повертати. Прийшовши до кафе «Олімп» побачив ОСОБА_2 і викликав його на вулицю, де попросив повернути гроші, однак останній відмовився й почав утікати. В зв’язку з цим разом зі знайомим свідком ОСОБА_14 наздогнали ОСОБА_2, який повернув йому одразу ж 600 гривень – частину з викрадених грошей. Через декілька днів мати ОСОБА_2 повернула 200 гривень.
Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що 09 травня 2010 року на прохання свідка ОСОБА_4, який повідомив йому про те, що ОСОБА_2 відкрито викрав у батька 800 гривень, по вулиці Новобарівська в с. Вонігове Тячівського району на належному йому автомобілі біля кафе «Берізка» наздогнали ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_4 вийшовши з автомобіля підійшов до ОСОБА_2, який одразу ж повернув свідку гроші. Повернувшись до автомобіля свідок повідомив, що засуджений повернув тільки 600 гривень.
Свідок ОСОБА_15 показав, що 10 травня 2010 року довідався від потерпілого ОСОБА_4 про те, що напередодні від останнього в барі «Олімп» ОСОБА_2 відкрито викрав гроші, частину з яких повернув сину потерпілого.
Свідок ОСОБА_7 показала, що 09 травня 2010 року в кафе «Олімп», де вона працює барменом ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 розпивали спиртні напої. Бачила, що між ними була суперечка, однак у зв’язку із чим мала місце суперечка не знає й зміст розмови між ними не чула.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилені показання засудженого ОСОБА_2 про те, що гроші від потерпілого не викрадав, що потерпілий добровільно передав йому 800 гривень, про відсутність у засудженого умислу на викрадення грошей, оскільки такі спростовуються вищенаведеними доказами в їх сукупності, і відхиляє доводи апеляцій у цій частині. При цьому, враховується також те, що в справі відсутні будь - які дані про те, що в потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_7 були підстави для обмови ОСОБА_2 і на такі не вказував, як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні ОСОБА_2 і не вказує в апеляції про наявність підстав для обмови його свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_15 У справі також не має даних про зацікавленість вищевказаних осіб у результатах розгляду кримінальної справи.
Колегія суддів вважає, що вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж ), вчиненому повторно, що його дії за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи апеляції про те, що недоведеною є сума грошей – 800 гривень, на яку нібито потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно шкоду, колегія суддів відхиляє з урахуванням вищенаведених доказів, а також показань ОСОБА_2, даних ним як під час досудового слідства, так і судового розгляду справи, з яких вбачається, що розмір цих коштів - 800 гривень, ОСОБА_2 не оспорювався.
Доводи апеляції про те, що під час досудового слідства не проведені очні ставки, відтворення обстановки та обставин події, що при розслідуванні справи не з’ясовувався номінал купюр, їх рух після повернення частини грошей сину потерпілого, не вжито заходів до місцявстановлення частини грошей, не проведено їх вилучення, огляд і такі не приєднані до справи як речові докази, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за встановлених судом обставин і за який його засуджено.
Доводи апеляції про те, що судом не допитані як свідки ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13 та чоловік останньої, колегія суддів визнає за такі, що не можуть істотно вплинути на з’ясування фактичних обставин справи, не свідчать про неповноту чи однобічність при їх з'ясуванні, і не тягнуть скасування постановленого по справі вироку.
Доводи апеляції про те, що під час досудового слідства співробітники міліції ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інші застосовували до ОСОБА_2 заходи фізичного впливу, у зв’язку із чим він обмовив себе в скоєнні злочину, написавши явку з повинною, колегія суддів відхиляє. Ретельно проведеною перевіркою цих доводів не здобуто даних про застосування до ОСОБА_2 недозволених методів слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину. За результатами перевірки помічником прокурора Тячівського району відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо вищевказаних працівників міліції на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. У справі також відсутні дані про те, що під час досудового слідства ОСОБА_2 звертався до посадових осіб правоохоронних органів з усними чи письмовими заявами, у яких би містились відомості про недозволені методи слідства.
При вирішенні питання про справедливість призначеного ОСОБА_2 покарання, судова колегія враховує дані про його особу : має на утриманні матір пенсіонерку, розмір коштів якими заволодів – 800 гривень, відсутність у потерпілого ОСОБА_4 будь-яких вимог до засудженого, у тому числі матеріальних та моральних, те, що призначене судом першої інстанції покарання є майже максимальним згідно санкції частини 2 ст. 186 КК України й визнає за необхідне його пом’якшити.
Крім того, колегія суддів вважає, що суду першої інстанції в порядку ст. 409 КПК України необхідно вирішити питання про зарахування в строк відбутого ОСОБА_2 покарання – час перебування під вартою з 17 по 27 травня 2010 року, згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И В :
апеляції, які подали адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 31 січня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_2 змінити : пом’якшити призначене йому за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.
У решті цей вирок залишити без зміни.
У порядку ст. 409 КПК України вирішити питання про зарахування в строк відбутого ОСОБА_2 покарання період з 17 по 27 травня 2010 року.
Судді: