Справа № 11-376/11 Головуючий у І інстанції Грушко О.П.

Категорія - 187 ч.3 КК України Доповідач Григор’єва В. Ф.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 15 червня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів                                -    Антипець В.М., Козака В.І.

при секретарі                    -    Терешко В.В.

з участю прокурора          -    Гапеєвої Н.П.

захисника – адвоката        -    ОСОБА_2

потерпілої                          -    ОСОБА_3

засудженого                       -    ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Коропського районного суду Чернігівської області  від 13 квітня  2011 року.

Цим вироком:           ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  з середньою освітою, одружений, працюючий водієм-слюсарем Коропської дільниці ВАТ «Облтеплокомуненерго», раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ст.187 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Цивільні позови ТОВ «Оріон» та ОСОБА_3 залишені без розгляду.

Судові витрати відсутні по справі.

Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 12 січня 2011 року, близько 2 години 10 хвилин, він,  перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном прибув на територію АЗС ТОВ «Оріон», яка розташована в смт. Короп, вул. Київська, 73А, Чернігівської області, де шляхом розбиття скла вікна проник до приміщення оператора АЗС ТОВ «Оріон» та з застосуванням сокири і погрозою фізичної розправи, почав від оператора АЗС ТОВ «Оріон» ОСОБА_3 вимагати гроші на його користь, а потім здійснив поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я напад на останню, вдаривши ОСОБА_3 сокирою по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, рубаної рани голови-лівої тім’яної ділянки та синця даної ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 14 від 19.01.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. В ході розбійного нападу ОСОБА_4 не зміг заволодіти майном ТОВ «Оріон» у зв’язку з активним опором потерпілої ОСОБА_3 та втік з місця пригоди.

В апеляціях:

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_4, просить  скасувати  вирок  у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого та постановити новий, яким визнати  ОСОБА_4 винним у скоєнні злочину, передбаченого  ст. 187 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Посилається на те, що суд безпідставно зазначив, як пом’якшуючі обставини: явку з повинною та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки засуджений добровільно до міліції не прийшов, явку з повинною писав будучи затриманим в райвідділі та незрозуміло, яким чином він сприяв розкриттю злочину перебуваючи під вартою. Вказує на те, що підстав для застосування ст. 69 КК України немає.

Захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого  ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікації дій засудженого, просить  змінити вирок, пом’якшити призначене покарання та призначити його без позбавлення волі.  Посилається на те, що обираючи міру покарання суд першої інстанції призначив надто суворе покарання та  не в повній мірі врахував обставини, що пом’якшують покарання, а саме: щире каяття, повне визнання себе винним, має постійне місце проживання та роботи, одружений, на утриманні знаходиться дитина від першого шлюбу, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, колектив висловив свою впевненість у можливості взяття його на поруки, повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода, прохання потерпілої засудженого суворо не карати.

Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого          ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію останньої, просили пом’якшити покарання за вказаних у апеляції підстав та  призначити покарання  без позбавлення волі, а апеляцію прокурора - залишити без задоволення, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і просив задовольнити її в повному обсязі, вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати  ОСОБА_4 винним у  вчиненні злочину, передбаченого  ст. 187 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого,   вважає, що апеляція захисника-адвоката ОСОБА_2 є такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши  матеріали  справи та обговоривши викладені в апеляціях прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_2 доводи, колегія  суддів вважає, що апеляція захисника-адвоката ОСОБА_2  не підлягає задоволенню, а апеляцію прокурора необхідно задовольнити частково, провівши по справі часткове судове слідство колегія суддів, -

                                             ВСТАНОВИЛА:

12 січня 2011 року, близько 2 години 10 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном прибув на територію АЗС ТОВ «Оріон», яка розташована в смт. Короп, вул. Київська, 73А, Чернігівської області, де шляхом розбиття скла вікна проник до приміщення оператора АЗС ТОВ «Оріон» та з застосуванням сокири і погрозою фізичної розправи, почав від оператора АЗС ТОВ «Оріон» ОСОБА_3 вимагати гроші на його користь, а потім здійснив поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я напад на останню, вдаривши ОСОБА_3 сокирою по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми-струсу головного мозку, рубаної рани голови-лівої тім’яної ділянки та синця даної ділянки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 14 від 19.01.2011 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. В ході розбійного нападу ОСОБА_4 не зміг заволодіти майном ТОВ «Оріон» у зв’язку з активним опором потерпілої ОСОБА_3 та втік з місця пригоди.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 визнав свою вину повністю у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, підтвердивши фактичні обставини справи. 11.01.2011 року після робити він з товаришем випивав пиво, приблизно 3-4 літри на двох. У вечері він вживав вдома домашнє вино. Потім ліг відпочивати, але йому не спалося і він вирішив викрасти гроші на АЗС. Він одягнувся, взяв сокиру, щоб розбити віконне скло на АЗС  і пішов туди. Йому було відомо, що вночі на заправці працює оператор. На той момент він не розумів, що йде скоювати розбійний напад. Він підійшов до АЗС і побачив, що біля віконця, де проводиться розрахунок за пальне, спить людина. Хто це був чоловік чи жінка він спочатку не розібрав. Він не став розбивати скло, щоб воно не потрапило на людину. Він підійшов до бокового вікна, вдарив два рази сокирою по склу і через розбите вікно проник в середину приміщення. Він не встиг нічого сказати. В цей час оператор ОСОБА_3 почала нецензурно лаятися, схопила його за куртку. Він намагався вирватися і в процесі боротьби вони впали на підлогу. Потім він піднявся і зрозумів, що робить, щось не так. Він злякався, кинув сокиру і побіг. Через 40 хвилин до нього додому приїхали співробітники міліції і його затримали. Він зізнався у скоєному і написав явку з повинною. Він навмисно тілесних ушкоджень потерпілій не наносив. Вважає, що їх потерпіла отримала в процесі їх боротьби. Не заперечує, що тілесні ушкодження у потерпілої виникли від його дій. У скоєному щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що вона працює десять років оператором на АЗС. 11.01.2011 року вона знаходилася на АЗС. Світло в приміщенні горіло до 24 години, а потім вона його вимкнула і займалася своїми справами. Коли увімкнуто світло оператора з вулиці майже не видно, а оператору добре видно, що на вулиці. Вона почула, що щось гупнуло у вікно і вигнуло стеклопакет. Від другого удару розбилося скло і вона отримала удар обухом по голові. З нецензурною лайкою у приміщення увірвався чоловік. Щоб не отримати удар сокирою вона стала оборонятися. Вони стали боротися біля дверей і впали на підлогу. Чоловік сказав, що все одно її вб»є і забере гроші. Вона отримала ще один удар сокирою по голові, але свідомість не втрачала. Вона вирвала у нього з рук сокиру, а він піднявся і втік. Це все відбувалося десь 10 хвилин.  Вона дуже злякалася. Після чого зателефонувала директору АЗС та в міліцію. У нападника була порізана рука і міліція пішла по його кривавому сліду і швидко спіймала. Їй повністю відшкодована моральна та матеріальна шкода засудженим. Але вона не погоджується з мірою покарання, призначеною судом, яка на її думку, є занадто м’якою, тому просить не брати її заяву, раніше подану до апеляційного суду, до уваги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах,  які ретельно досліджені у судовому засіданні та узгоджуються між собою, яким суд дав належну юридичну оцінку і ніким не оспорюється.

Злочинні дії ОСОБА_4, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством небезпечним для життя і здоров’я потерпілої та з погрозою застосування такого насильства, а також поєднаним з проникненням в інше приміщення, правильно кваліфіковані за ст.187 ч.3 КК України (розбій).

Суд першої інстанції при вирішені питання щодо призначення покарання засудженому   ОСОБА_4, хоча і зазначив у вироку: ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу засудженого, стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, наявність обставини, що обтяжує покарання  та обставин, що  пом’якшують покарання,  позитивних характеристик з місця роботи та проживання,  наявність неповнолітньої дитини, на утримання якої засуджений сплачує аліменти, наявність постійного місця проживання; відсутність притягнень до адміністративної відповідальності; думку потерпілої, яка просила  суворо не карати засудженого, думку трудового колективу про можливість виправлення ОСОБА_4, проте фактично не звернув  ніякої уваги на те, що засуджений вчинив розбій, який  є найбільш небезпечним злочином.

Відповідно до вимог ст. 367ч.1п.5 КПК України підставами для скасування або зміни вироку є, зокрема невідповідність призначеного покарання тяжкості  злочину та особі засудженого.

За змістом ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості, так і суворості.

Проте, обираючи засудженому ОСОБА_4 покарання та застосовуючи до нього ст. 69 КК України, суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що ОСОБА_4 скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо  тяжким. Обставини справи свідчать про те, що розбій  становить підвищену небезпеку для суспільства, оскільки він вчинив одночасно посягання на життя та здоров’я  потерпілої.  

За таких обставин слід визнати, що покарання призначене              ОСОБА_4 є явно несправедливим внаслідок його м’якості та таким, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого, тому в цій частині вирок суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що безпідставними є доводи прокурора щодо необґрунтованості визнання судом обставинами, що пом’якшують покарання засудженого: явку з повинною та активне сприяння розкриттю злочину, так з явки з повинною вбачається, що засуджений особисто звернувся до міліції з повідомленням про вчинений ним злочин, будь – яких доказів того, що таке звернення було зроблено не добровільно та не з власної ініціативи судом першої інстанції не встановлено.

Колегія суддів визнає обставинами, які пом’якшують покарання: явку з повинною, шире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілій, добровільне відшкодування матеріальної шкоди цивільному позивачу - ТОВ «Оріон».

Колегія суддів визнає обставиною, яка обтяжує покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_4 колегія суддів  враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів,  особу засудженого: його вік, стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, позитивні характеристики з місця роботи та проживання,  наявність неповнолітньої дитини, на утримання якої засуджений сплачує аліменти, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, думку потерпілої, яка просила призначити покарання засудженому відповідно до закону, думку трудового колективу про можливість виправлення ОСОБА_4 щодо його характеризуючих даних, а також  обставин, що  пом’якшують покарання: щире каяття, явку з повинною, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілій, добровільне відшкодування матеріальної шкоди цивільному позивачу - ТОВ «Оріон», наявність  обставини, що обтяжує покарання: вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням зазначених обставин та ступеню суспільної небезпечності скоєного злочину та даних про особу засудженого, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією  майна, яке є власністю засудженого, без застосування ст. 69 КК України,  оскільки немає підстав з огляду на вчинений злочин.

Враховуючі зазначені обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_4 покарання без позбавлення волі, про що ставиться питання в апеляції захисника-адвоката ОСОБА_2  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 378, 379 КПК України, колегія суддів –

З А С У Д И Л А:

Апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Коропського районного суду Чернігівської області  від 13 квітня  2011 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання скасувати за м’якістю.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, та призначити  йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією  майна, яке є власністю засудженого.  

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без зміни – утримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 12 січня 2011 року.

В решті вирок Коропського районного суду Чернігівської області  від 13 квітня  2011 року щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_4, який перебуває під вартою, протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.             

СУДДІ:

Антипець В.М.                               Григор’єва В.Ф.                  Козак В.І.