Справа № 11-277/11 Головуючий у І інстанції Воронцова С.В.
Категорія - ч. 3 ст. 190 КК України Доповідач Миронцов В. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіМиронцова В. М.
суддів Козака В.І., Салая Г.А.,
з участю прокурора Артеменка О.С.
адвоката ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора м. Чернігова, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_4, засудженої ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, уродженка м. Галлє, Німеччина, неодружена, з вищою економічною освітою, працює економістом ПП “Експертне підприємство “АС – Експерт”, зареєстрована вАДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, раніше судима:
- 08.09.2010 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 р. 6 міс. позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з випробуванням і з іспитовим строком на 3 роки, засуджена:
- за ч. 3 ст. 190 КК України - до 4 років 6 міс. позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 364 КК України – до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарський функцій строком на 3 роки:
- за ч. 2 ст. 366 КК України – до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарський функцій строком на 2 роки 6 місяців:
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.09.2010 року, яким ОСОБА_4 засуджена за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 р. 6 міс. позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки – виконувати самостійно.
Позовні вимоги Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” залишено без задоволення.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 197500 грн. за її клопотанням залишено без розгляду.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 516 грн. судових витрат, пов’язаних з проведенням ЧВ КНДІСЕ судово-почеркознавчої експертизи.
Запобіжний захід - підписку про невиїзд засудженій залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 зараховано з дня її фактичного затримання та приведення вироку до виконання.
Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_4 визнано винною за те, що працюючи з 05 листопада 2008 року по 23 березня 2010 року на посаді начальника відділення №351 Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (далі Банк) (14000, м. Чернігів, вул. Шевченко, 22), виконуючи на постійній основі організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, будучи, таким чином, службовою особою, та маючи, згідно довіреності від 13.11.2008 р., право від імені Банку укладати, змінювати та розривати договори з прийняття вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, скоїла шахрайство, зловживання службовим становищем та службове підроблення.
20 липня 2009 року, перебуваючи у приміщенні відділення №351 АКІБ „УкрСиббанк” в м. Чернігові по вул. Шевченко, 22, отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20000 доларів США (станом на 20.07.2009 р. за офіційним курсом Національного банку України становить 153030,00 грн.), які остання передала їй для відкриття депозитного рахунку на її ім’я (ОСОБА_3) та внесення через касу відділення банку на цей рахунок зазначених коштів.
Проте, ОСОБА_4, умисно використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи в інтересах знайомої ОСОБА_5, документів на складання договорів банківського вкладу та відкриття депозитних рахунків на ім`я ОСОБА_3 відповідальній особі відділення №351 не передала, і достовірно знаючи, що депозитний рахунок в доларах США у відділенні №351 АКІБ „УкрСиббанк” на ім`я вказаної особи не відкрито, їй про це не повідомила, а отримані шляхом обману та зловживання довірою у ОСОБА_3 гроші в сумі 20000 доларів США до каси відділення №351 не внесла, в подальшому передавши їх 20.07.2009 р. в якості позики своїй знайомій ОСОБА_5
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_4, умисно, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою введення потерпілої в оману, 20.07.2009 р. склала і видала їй підписані особисто нею та посвідчені печаткою відділення №351 фіктивні банківські документи - фіктивний договір банківського вкладу на вимогу „Активні гроші ” № 26202427545000 від 20.07.2009 р. про відкриття на ім`я ОСОБА_3 вкладного рахунку № 26202427545000 в доларах США та квитанцію № 38 П від 20.07.2009 року про зарахування на рахунок № 26202427545000 від 20.07.2009 року, відкритий на ім’я вкладника ОСОБА_3 грошей в сумі 20000 доларів США.
В подальшому, умисно використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою приховування своїх злочинних дій, без відома ОСОБА_3, особисто підписала та посвідчила печаткою відділення №351 фіктивний договір банківського вкладу на вимогу „Активні гроші ” № 26204242754500 від 20.07.2009 р. про відкриття на ім`я ОСОБА_3 вкладного депозитного рахунку у доларах США, в якому розписалась від імені останньої, підробивши її підпис.
Внаслідок таких злочинних дій начальника відділення №351 АКІБ „УкрСиббанк” ОСОБА_4 ОСОБА_3 спричинено матеріальні збитки на загальну суму 153030 грн., що в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим завдано істотної шкоди інтересам комерційного банку у вигляді підриву авторитету банківської установи.
Не заперечуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженої, доведеності вини в скоєнні злочинів, заступник прокурора м. Чернігова в апеляції просить вирок в частині стягнення моральної шкоди із засудженої ОСОБА_4 змінити та стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Вважає, що позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 не надала доказів, які б свідчили про завдання їй моральної шкоди саме на цю суму.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженої просить вирок змінити та призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням. Вважає вирок незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок його суворості. Вказує, що досудовим та судовим слідством не враховано ролі ОСОБА_5 у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих їй злочинів. По справі ОСОБА_5 не допитана навіть в якості свідка. Зазначає, що ОСОБА_4 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має батьків пенсійного віку, батько є інвалідом та страждає на тяжку хворобу.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджена ОСОБА_4 подала апеляцію, в якій просить вирок змінити, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням. Вважає покарання несправедливим, занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої. Зазначає, що з початку досудового слідства по справі повністю визнавала себе винною, давала правдиві покази, сприяла розслідуванню кримінальної справи, щиро розкаюється, просила вибачення у потерпілої за свої неправомірні дії відносно неї.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляцію з викладених в ній підстав та заперечував проти задоволення апеляцій адвоката ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_4., які просили задовольнити їх апеляції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що всі апеляції задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів ніким не заперечується і є обґрунтованим.
Дії засудженої ОСОБА_4 судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364,ч. 2 ст. 366 КК України, що виразились в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою потерпілої, вчинені повторно у великих розмірах, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки, у складанні та видачі службовою особою за відомо підроблених документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання засудженій, суд у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 КК України призначив його враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винної: те, що вона притягувалась до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічного злочину, позитивно характеризується, її вік, стан здоров’я, сімейні обставини, похилий вік та стан здоров’я її батьків, інвалідність батька. Враховуючи обставини, які пом’якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання і прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції відповідних статей Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі в умовах ізоляції від суспільства.
Отже, всі обставини, на які посилаються в апеляціях адвокат та засуджена були враховані судом при призначенні покарання.
На думку колегії суддів, призначене покарання засудженій є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.09.2010 року, яким ОСОБА_4 засуджена за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 р. 6 міс. позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки.
Місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_4 вказаний вирок визнав таким, що підлягає самостійному виконанню.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, якщо в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд має призначити йому остаточне покарання за правилами ч.ч. 1 - 3 ст. 70 КК України, а тому суд правильно вирішив, що вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.09.2010 року, щодо ОСОБА_4 підлягає самостійному виконанню.
Крім того, на думку колегії суддів, доводи прокурора, що позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні потерпіла не надала доказів, які б свідчили про завдання їй моральної шкоди саме на цю суму є непереконливими.
Так, як вбачається з протоколу судового засідання (т.1а.с.243) потерпіла підтримала свої позовні вимоги і в повній мірі обґрунтувала заподіяння їй діями ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 50000 грн., яка повністю визнала цивільний позов на зазначену суму, тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийняв рішення щодо стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
Порушень законодавства, які би потягли за собою скасування чи зміну вироку суду, по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції заступника прокурора м. Чернігова, адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_4 засудженої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2011 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
СУДДІ:
Миронцов В.М. Козак В.І. Салай Г.А.