ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/5270/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Прибильського В.Г.
Кривонос О.В., Снісаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ТОВ "Борстройінвест" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.05.2011р. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Борстройінвест» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду 10.05.2011 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк до 10.06.2011 року для усунення недоліків позовної заяви.
12.05.2011 року позивачем до канцелярії суду подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 12.05.2011 року позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 07.06.2011 року.
Ухвалою суду від 07.06.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 року, у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та подання ним клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 14.06.2011 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи на незаконність та протиправність податкових повідомлень-рішень у зв’язку із порушеннями, які були допущені відповідачем під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки: порушення строків проведення позапланової документальної виїзної перевірки, проведення відповідачем вибіркової перевірки первинних документів позивача, висновки у акті позапланової документальної виїзної перевірки зроблені відповідачем на підставі аналізу оборотно-сальдових відомостей за бухгалтерськими рахунками.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи що позапланова документальна виїзна перевірка позивача було здійснена у відповідності із чинним законодавством України на підставі постанови прокуратури АНД району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 року, наказу керівника податкового органу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки та направлень на проведення перевірки, порушення зафіксовані у акті перевірки виявлені на підставі аналізу первинних документів позивача, а не з аналізу оборотно-сальдових відомостей за бухгалтерськими рахунками позивача. Крім того, відповідач у судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, а також копію відповіді на заперечення до акту від 22.04.2010 року № 12882/10/23-121, копію заперечення ТОВ «Борстройінвест» на акт позапланової документальної виїзної перевірки, копію постанови прокуратури АНД району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 року, доповідні записки начальнику Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 15.01.2010 року № 26/7/26-016 та від 27.01.2010 року № 92/7/26-016.
У судовому засіданні 14.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідачем з 17.02.2010 року по 26.03.2010 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року.
За наслідками вищевказаної перевірки відповідачем складено Акт від 31.03.2010 року № 2541/23/33165229 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Борстройінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року, яким встановлено порушення позивачем п.4.1.1, п.4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п.5.3, п.5.1, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 73 648,00 гривень; п.п. 4.5.1 п.4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.6, 5.8 ст.5 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і надання» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 67 115,00 гривень.
Відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення – рішення форми «р» від 27.04.2010 року № 0000892301/0/13490/0/10/23 на суму 100 672,50 гривень із них 67 115,00 гривень – основний платіж і 33 557,50 гривень – штрафні (фінансові) санкції.
Також відповідачем направлено відповідачу податкове повідомлення – рішення форми «р» від 27.04.2010 року № 0000882301/0/13491/10/23 на суму 117 127,60 гривень із них 73 648,00 гривень – основний платіж та 43 479,60 гривень – штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки слугували, як зазначено у Акті від 31.03.2010 року № 2541/23/33165229: постанова прокуратури АНД району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 року, наказ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 16.02.2010 року № 114, направляння, видані Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська у тому числі і двом працівникам відділу податкової міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства України юридичними особами, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Виключні обставини проведення позапланової документальної перевірки, якою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, передбачені в п.п. 1-9 ч.6 та ч.7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку).
Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства; працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових чи позапланових виїзних перевірок платника податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідування кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться у їх провадженні (ч.ч. 13,14 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку).
Відповідно до ч.8 ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі обставин викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.
Таким чином, у разі виникнення будь-якої із обставин, викладених у ч.6, 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», позапланова перевірка може бути проведена за рішенням керівника податкового органу, оформленим наказом.
Рішення керівника податкового органу є альтернативною підставою для проведення позапланової перевірки поруч із рішенням суду, яке, як підстава, передбачена ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку).
При цьому, рішення суду, як виключну підставу для проведення позапланової документальної перевірки, необхідно розглядати лише у випадках виникнення обставин, які прямо не зазначені у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку), що узгоджується із цією нормою Закону України, зокрема із тими приписами, якими передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, оформленого наказом.
Як вже було зазначено вище, підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача слугували постанова прокуратури АНД району м. Дніпропетровська від 11.01.2010 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
З вищевказаної постанови прокуратури вбачається, що кримінальна справа була порушена проти ТОВ “Будівельна компанія «Альво» за ознаками злочину передбаченого ст. ч. 2 ст. 366 Кримінальному кодексу України, а не проти позивача або його посадових осіб, кримінальна справа знаходилась у провадженні слідчого прокуратури, а не в провадженні працівників податкової міліції. У резолютивній частині вищевказаної постанови прокуратури вказано про проведення позапланової перевірки ТОВ «Борстройінвест».
Судом із пояснень відповідача також встановлено, що працівниками податкової міліції на час прийняття рішення про позапланову виїзну перевірку не заводились оперативно-розшукові справи та не провадилось розслідування кримінальних справ, порушених стосовно позивача, які б перебували у провадженні працівників податкової міліції.
Враховуючи, що в п.п. 1-9 ч.6 та ч.7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) не було такої підстави для проведення позапланової документальної перевірки як винесення слідчим прокуратури постанови про проведення позапланової перевірки платника податків, то керівник податкового органу не в праві був приймати рішення про проведення позапланової перевірки в силу прямої імперативної норми ч.8 ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в України», яка дозволяє керівнику податкового органу приймати рішення про проведення позапланової документальної перевірки лише у разі виникнення будь-якої із обставин, викладених у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України».
За даних обставин підставою для проведення позапланової перевірки повинно слугувати рішення суду, оскільки у даному випадку виникли обставин для проведення позапланової документальної перевірки, які прямо не зазначені у ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку).
Посилання відповідача на те, що вимоги ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) не поширюються не перевірки, що проводяться у ході розслідування кримінальних справ, згідно постанови слідчого є безпідставними, оскільки ані ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», ані Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачають інших підстав для проведення податковими органами позапланової документальної перевірки платника податків ніж ті які вказані у ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку).
Судом з пояснень відповідача встановлено, що рішення суду про проведення позапланової документальної перевірки позивача не приймалось.
Аналогічну позицію стосовно необхідності отримання рішення суду для проведення податковим органом позапланової документальної виїзної перевірки на виконання постанови слідчого прокуратури займає Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.07.2008 року по справі № 22-а-3557/08 за позовом ТОВ «Євроформат» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
У відповідності до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів.
Продовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе лише на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб’єктів малого підприємництва – 2 робочі дні.
Судом встановлено, що наказом відповідача від 16.02.2010 року № 114 визначено термін проведення позапланової перевірки позивача з 17.02.2010 року по 23.02.2010 року; в подальшому вище вказані терміни проведення позапланової перевірки позивача був продовжені ще на 14 робочих днів, що вбачається із наказів відповідача, копії яких знаходяться у матеріалах справи, що є порушенням ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку) в частині строків проведення позапланової документальної перевірки.
Крім того, судом встановлено із наказу відповідача від 16.02.2010 року № 114, що у позаплановій документальній перевірці позивача приймали участі два працівники податкової міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2., що є порушенням ч.14 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» (в редакції чинній на час рішення про позапланову виїзну перевірку), оскільки судом встановлено, що працівниками податкової міліції на час прийняття рішення про позапланову виїзну перевірку не заводились оперативно-розшукові справи та не провадилось розслідування кримінальних справ, порушених стосовно позивача, які б перебували у провадженні працівників податкової міліції.
Аналогічну позицію стосовно залучення до проведення податковим органом позапланової документальної виїзної перевірки працівників податкової міліції займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.02.2008 року по справі № К-28394/06 (К-28542/06, К-28728/06) по справі за позовом ВАТ «Шліфверст» до ДПІ у Полтавській області, Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції, за участю Прокуратури Полтавської області про визнання недійсним наказу та неправомірними дій.
Таким чином, на підставі викладеного судом встановлено, що позапланова документальна виїзна перевірка позивача була проведена відповідачем з порушенням закону.
Суд зазначає, що рішення суб’єкта владних повноважень не може вважатися правомірним, якщо воно прийнято з порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 70 КАС України докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Оскільки позапланова виїзна перевірка позивача була проведена з порушенням закону, то згідно ч.3 ст. 70 КАС України, всі докази одержані в результаті проведеної перевірки, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Крім того, судом на підставі наданих позивачем первинних документів, копії яких находяться у матеріалах справи, встановлено наступне.
Фактичний розмір витрат позивача на придбання товарів (робіт, послуг) у 4 кварталі 2008 року становить 1 385 102,00 гривень; задекларований позивачем у відповідний декларації з податку на прибуток розмір витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 4 кварталі 2008 року становить 861 787,00 гривень.
Фактичний розмір витрат позивача на придбання товарів (робіт, послуг) у 1 кварталі 2009 року становить 218 992,00 гривень; задекларований позивачем у відповідний декларації з податку на прибуток розмір витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 1 кварталі 2009 року становить 112 061,00 гривень.
Фактичний розмір витрат позивача на придбання товарів (робіт, послуг) у 2 кварталі 2009 року становить 670 998,00 гривень; задекларований позивачем у відповідний декларації з податку на прибуток розмір витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 2 кварталі 2009 року становить 621 382,00 гривень.
Фактичний розмір витрат позивача на придбання товарів (робіт, послуг) у 3 кварталі 2009 року становить 1 412 595,00 гривень; задекларований позивачем у відповідний декларації з податку на прибуток розмір витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у 3 кварталі 2009 року становить 1 004 694,00 гривень.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків, для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, якщо вони підтверджують факт здійснення господарської операції.
В якості первинних документів, що підтверджують валові витрати виробництва та обігу у 4 кварталі 2008 року, 1, 2 та 3 кварталах 2009 року позивачем надані наступні документи: платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт (надання послу), видаткові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Суд також вважає, за необхідне зазначити, що згідно з актом виконаних робіт № 18 від 26.09.2008 року вартість витрат на ремонт автомобіля КРАЗ-250, який перебуває у власності позивача становить 8500,00 гривень. Згідно з Актом виконаних робіт щодо переобладнання автомобіля КРАЗ-250 від 10.09.2008 року вартість витрат становить 39 736,00 гривень.
Таким чином, загальний розмір витрат позивача на ремонт автомобіля КРАЗ-250 становить 48 236,00 гривень, а задекларовано позивачем у декларації з податку на прибуток сума на ремонт автомобіля КРАЗ-250 становить 40 197,00 гривень. Таким чином, судом встановлено, що витрати позивача на ремонт (поліпшення) основних фондів підтверджені документально.
Також судом встановлено, що відповідачем не вірно вирахувано суму штрафних (фінансових) санкції у податковому повідомленні-рішенні від 27.04.2010 року №0000882301/0/13491/10/23 з наступних причин.
У відповідності до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, сума штрафу не може перевищувати 50 відсотків суми недоплати. Відповідач у податковому повідомленні-рішенні від 27.04.2010 року №0000882301/0/13491/10/23 зазначив суму недоплати у розмірі 73 648,00 гривень, а штрафну (фінансову) санкцію визначив у розмірі 43 479,60 гривень, тобто розмір штрафної (фінансової) санкції перевищує 50 відсотків суми недоплати визначеної податковим органом, що суперечить п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин).
В зв’язку з тим, що докази, які надав відповідач суду, а саме: Акт від 31.03.2010 року № 2541/23/33165229 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Борстройінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року, не можуть братися до уваги, а інші докази, які б підтверджували податкові зобов’язання позивача у відповідача відсутні, то оскаржувані податкові повідомлення – рішення, які прийняті за результатами позапланової документальної виїзної перевірки позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 31.03.2009 року по справі № К-18318/07 за позовом ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення; Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.07.2009 року у справі за позовом ДАТ «Чорноморнафтогаз» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, третя особа ДП «Укргазвидобування» НАК «Нафтобаз України» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.08.2007 року по справі № 22а-837/2007 за позовом ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення; Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.07.2008 року по справі № 22-а-3557/08 за позовом ТОВ «Євроформат» до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.
Судом також встановлено на підставі пояснень сторін, що правильними номерами податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.04.2010 року є наступні: №0000892301/0/13490/10/23 та № 0000882301/0/13491/10/23.
Таким чином, позивач у позовній заяві помилково вказав не повні номера оскаржуваних податкових повідомлень рішень.
Суд також зазначає, що вимога позивача про визнання незаконним податкових повідомлень-рішень відповідача по своїй суті є вимогою про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень відповідача.
У відповідності до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163,181 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Борстройінвест» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції форми «р» від 27.04.2010 року № 0000892301/0/13490/10/23 та податкове повідомлення – рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції форми «р» від 27.04.2010 року № 0000882301/0/13491/10/23.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борстройінвест» судовий збір у розмірі 3,40 гривень
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений
Суддя
С.В. Златін