ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"06" квітня 2011 р.                                                    Справа № 2-А-4033/10

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Євпак В.В.         

суддів:                                                                              Майора Г.І.

                                                                                          Філіпової Т.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "24" грудня 2010 р. у справі № 2-А-4033/10 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання провести перерахунок та виплату пенсії, передбаченої ст. ст.39,51 Закону України "Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи."  ,

ВСТАНОВИЛА:

 ОСОБА_3 07.12.2010 року звернулася до  Лугинського районного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов"язання провести виплату недоплаченої доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  за період з 01.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Ухвалою Лугинського  районного суду Житомирської області від 24.12.2010 року позов ОСОБА_3 про визнання дій управління Пенсійного фонду в Лугинському районі неправомірними та зобов"язання провести перерахунок та виплату коштів, передбачених  Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  в частині стягнення коштів за період з 01.06.2010 року по 06.06.2010 року залишено без розгляду (є чинною).

Постановою цього ж суду від 24 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано  дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі протиправними та зобов"язано провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю, особі віднесеній до категорії 3, передбачених  ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" та мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до пенсії за період з 07.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі - управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на правомірність проведення спірної доплати в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До того ж, за твердженням Управління, судом першої інстанції при розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат, призначених позивачеві згідно з оскаржуваними рішеннями.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_3 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Лугинському районі, проживає смт. Лугини, Житомирської області, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою  від аварії на ЧАЄС 3-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.

Тому позивачка, відповідно до  ст.39 Закону, як непрацюючий пенсіонер, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, має право отримувати доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та відповідно до ст.51 Закону, має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач виплачував позивачці  доплату як особі, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення в твердій сумі, встановленій Постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка, на думку позивача, є значно нижчою, ніж це передбачено ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв"язку з чим і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: зобов"язав управління Пенсійного фонду України в Лугинському  районі  провести нарахування та виплату позивачці кошти, передбачені ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  за період з 07.06.2010 року по 30.11.2010 року.

Оцінюючи таку правову позицію першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу) акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.  39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 року - 869,00 грн., з 01.04.2010 року - 884,00 грн., з 01.07.2010 року - 888,00 грн., з 01.10.2010 року - 907,00 грн..

Базовою величиною, з якої розраховується сума додаткової пенсії згідно зі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачу слід керуватися розміром прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму  відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на  2010 рік" становить з 01.04.2010 року - 706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн., з 01.10.2010 року - 723,00 грн., з 01.12.2010 року - 734,00 грн.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню з відповідача за визначений позивачем період, застосуванню підлягають саме статті 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та від 03 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 28 травня 2008 р. №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, обов"язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, що встановлені, зокрема, статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосовно визначення розміру та виплати грошової допомоги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Лугинський районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

 УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "24" грудня 2010 р.  без змін.

 Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              В.В. Євпак

судді:                                                                                      Г.І. Майор   

                                                                                                Т.Л. Філіпова   

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1,11301

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області  вул.К.Маркса, 2-а,смт.Лугини,Лугинський район, Житомирська область,11301