ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"16" червня 2011 р. Справа № 2а-7956/10/0670
номер рядка статистичного звіту 9.2.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Охрімчук І.Г.
Хаюка С.М.,
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" квітня 2011 р. у справі № 2а-7956/10/0670 за позовом Відкритого акціонерного товариство "Піщепром" (ВАТ "Молочник") до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій ,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. визнані неправомірними та скасовані рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.08.2010р. №001402302 та №0010412302 про застосування штрафних фінансових санкцій.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, що з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що остання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Колегія суддів повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Молочник» (на даний час в зв"язку з перейменуванням ВВАТ "Піщепром") з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої був складений Акт №6422/23-1/0445392/0110 від 17.08.2010р.
Згідно цього акту були встановлені порушення підприємством п.п.1, 2, 9 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося в тому, що частина розрахункових операцій з продажу товарів проводилась без застосування РРО. А також було виявлено порушення ст. 3 Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
За результатами планової виїзної документальної перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач є підприємством торгівлі, не здійснює виробництво продукції –масла, оскільки не має відповідних визначених в Законі України «Про молоко та молочні продукти» потужностей, а відтак реалізовуючи вказаний товар, порушував вищенаведені норми Закону про РРО
На підставі вищезазначеного акту 31.08.2010р. ДПІ у м.Житомирі прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0010402302 та №0010412302.
Задовольняючи даний позов в частині скасування рішення №0010402302 суд першої інстанції виходив із того, що ніяких порушень вимог чинного законодавства зі сторони позивача допущено не було, так як останній здійснює виробництво вершкового масла з дотриманням всіх законодавчих актів, що регулюють питання якості харчових продуктів, тобто є виробником власної продукції.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погоджується і колегія суддів, так як він грунтується на чинному законодавстві та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Спірні правовідносини регулювались Законом України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі Закон) в редакції чинній на момент винесення рішень.
Згідно ст.1 цього Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Статтею 3 даного Закону визначено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні, зокрема:
п.1 – проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджуються виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбаченим цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
п.2 – видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно п.1 ст.9 1 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Факт оформлення та видачі прибуткових і видаткових касових ордерів, видача відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою ВАТ «Молочник» податковим органом не заперечується.
Відповідно ст.1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виробництво – це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
Згідно статті 11 Закону України "Про молоко та молочні продукти" (із змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання всіх форм власності (крім особистих селянських господарств, фізичних осіб), які здійснюють виробництво молока, молочної сировини і молочних продуктів, підлягають атестації на відповідність обов'язковим вимогам нормативно-правових актів.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач має атестат виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів № 051813. Виробництво масла фасованого ним здійснюється відповідно до ТУ У 15.5-00445392-001-2001 та Технологічної інструкції з виробництва масла фасованого до ТУ У 15.5-00445392-001-2001, яка погоджена Міністерством охорони здоров’я та затверджена Головним державним санітарним лікарем України згідно Висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 03.10.2006 р. № 05.03.02-06/47096.
Згідно Технологічної інструкції з виробництва масла фасованого до ТУ У 15.5-00445392-001-2001 виробництво масла вершкового та шоколадного (масла фасованого) здійснюється позивачем із масла - моноліту. Тобто, масло фасоване, яке вироблене товариством із масла – моноліту є результатом власного виробництва, як вказано і в ТУ 15.5-00445392-001-2001.
Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності ДК-009–2005, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р. № 375 (набрав чинності з 01.04.2006 р.), перероблення - технологічний процес, здійснення якого змінює форму, властивості або склад сировини, напівфабрикатів або готової продукції з метою отримання нової продукції, продукція є результатом виробничого процесу. Нова продукція є результатом перероблення сировини, виробленої сільським, лісовим чи рибним господарством, галузями добувної промисловості, а також продукції інших видів переробної діяльності (напівфабрикатів).
Крім того, на підтвердження якості та безпечності виробленого масла вершкового Міністерством охорони здоров`я позивачу виданий Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02/41335 від 31.08.2006 р., терміном дії протягом дії ДСТУ на масло.
Також Укрметртестстандартом м.Житомира позивачу виданий Сертифікат відповідності на масло вершкове № VA1.006.Х001896 –2008 від 25.01.2008, термін дії до 20.07.2009 р.
Оборотно - сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 10 та 201 свідчать, що підприємство ВАТ «Молочник» має виробничі потужності для виробництва і закуповувало не готову продукцію – товар, а сировину – масло моноліт.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що підприємство здійснює виробництво масла вершкового з дотриманням всіх законодавчих актів, що регулюють питання якості харчових продуктів, тобто є виробником власної продукції.
В судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем не було доведено, що в перевіряємому періоді часу позивач закуповував і реалізовував за готівку товар (сфера торгівлі), який на його думку мав проводитись через РРО.
Навпаки, позивач надав суду всі документи, які підтверджують, що реалізована ним продукція є продукцією власного виробництва.
Крім того, як видно із матеріалів справи під час проведення перевірки працівниками ДПІ у м.Житомирі не досліджувалось питання чи має підприємство виробничі потужності для виробництва масла, а тому висновки, щодо відсутності такого обладнання є суб`єктивним твердженням, що не грунтується на об"єктивних доказах та матеріалах справи, в зв"язку з чим являється припущенням.
Задовольняючи позов в частині скасування рішення ДПІ у м.Житомирі №0010412302 про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) суд першої інстанції виходив із того, що ніяких порушень вимог ЗУ "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" при здійсненні торгівельної діяльності позивачем допущено не було.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював реалізацію молочної продукції власного виробництва ТОВ "Агроспецресурси" та ПП "Прем`єрпродукт - Житомир". За реалізовану продукцію вказані покупці розраховувались частково готівковими коштами, які оприбутковувались в касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів.
Вказані операції по продажу молочної продукції власного виробництва підтверджені первинними бухгалтерськими документами (прибутковими касовими ордерами, видатковими накладними та ін.), що не заперечується перевіряючими в самому акті перевірки. Не оспорювали даного факту в судових засіданнях суду першої інстанції і представники відповідача.
Згідно до ч.6 ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, зокрема: молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них.
Крім того, відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фінансова санкція, встановлена п. 1 ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції і є такою санкцією за своєю юридичною суттю.
А згідно вимог ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З акту перевірки №6422/23-1/00445392/0110 від 17.08.10 року вбачається, що зазначені порушення позивачем були допущені в період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., однак відповідачем при винесенні оспорюваного рішення вимоги ст.250 ГК України не враховані, штрафні санкції частково нараховані поза строками їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності та обгрунтованості винесених ним рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Інші доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: І.Г. Охрімчук
С.М.Хаюк
Повний текст ухвали виготовлений 21.06.2011р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Піщепром" вул.Князя Чорного , 4,м.Чернігів
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги 2,м.Житомир,10014