Справа № 2-а-5/2007р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6  червня 2007 року     Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді                                                                   Молчанова О.Г.

при секретарі                                                                           Білій О.А.,

з участю прокурора                                                                 Корженко CO.,

Максімової О.М. ,

адвоката                                                                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате адміністративний позов ОСОБА_4 до начальника Березнегуватського районного управління юстиції ОСОБА_3 про скасування наказу № 11 від 29 березня 2007 року та зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування наказу № 11 від 29 березня 2007 року та зобов'язання виконати певні дії,  в позові зазначила,  що з 25 листопада 2005 року працювала діловодом Державної виконавчої служби у Березнегуватському районі Миколаївської області. В зв'язку з реорганізацією державної виконавчої служби 10 квітня 2007 року в підпорядкування Березнегуватському районному управлінню юстиції,  головою ліквідаційної комісії ОСОБА_4. було направлено подання відповідачу про перевід позивачки в розпорядження районного управління юстиції в порядку п.5  ст. 36 КЗпП України. 29 березня 2007 року відповідач видав наказ № 11 "Про введення обмежень спільної роботи родичів в установах Березнегуватського РУЮ",  посилаючись на статтю 25-1 КЗпП України. Крім того відповідач 7 квітня 2007 року надав відповідь голові ліквідаційної комісії,  по змісту якою відмовив в переводі в розпорядження Березнегуватського РУЮ на підставі  ст. 25-1 КЗпП України. Позивачка вважає наказ та дії відповідача незаконними,  оскільки згідно з посадовою інструкцією діловода ДВС вона підпорядкована тільки начальнику ДВС,  а її чоловік - ОСОБА_4.- є заступником начальника ДВС і йому вона по роботі не підпорядкована. Позивачка просить суд скасувати наказ відповідача № 11 від 29 березня 2007 року та зобов'язати начальника Березнегуватського районного управління юстиції негайно підписати подання про переведення позивачки на роботу до Березнегуватського РУЮ на посаду діловода ДВС.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги,  викладені в позовній заяві,  просить суд позов задовольнити.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_1 - в судовому засіданні підтримав вимоги ОСОБА_2.,  вважає їх обгрунтованими,  просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні позов не визнав і пояснив,  що відповідно до постанови РНК УРСР від з червня 1933 року( із змінами,  внесенеми постановою Ради Міністрів УРСР від 3 листопада 1980 року) та  ст. 25-1 КЗпП України керівнику надано право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві,  в установі,  організації осіб,  які є близькими родичами,  якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані,  або підконтрольні один одному. Чоловік позивачки працює на посаді начальника відділу ДВС; в цьому ж відділі працює і позивачка,  і безпосередньо підконтрольна і підпорядкована заступнику начальника ДВС.  Відповідач вважає свої дії і наказ № 11 від 29 березня 2007року законними і обгрунтованими,  тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Прокурори -Корженко CO.,  Максімова О.М. - в судовому засіданні пояснили,  що наказ начальника Березнегуватського РУЮ № 11 від 29 березня 2007 року відповідає вимогам чин-ног законодавства,  має загальний характер,  тобто розповсюджується на невизначене коло осіб і конкретного спрямування на позивачку не має,  тому не може бути скасований. У випадку з позивачкою моло місце не реорганізація,  а ліквідація попередньої установи,  де вона

працювала діловодом і звільнена вона з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Переведення ж працівника за його згодою на інше місце роботи передбачає наявність згоди відповідного підприємства, установи, організації прийняти такого працівника, що виражається в клопотанні про перевід. Таке клопотання з боку районного управління юстиції відсутнє. Крім того відсутня особиста заява позивачки, як згода укласти трудовий договір про прийняття її на нову роботу, що не заперечується сторонами по справі. Прокурор просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивачки, думку прокурора, встановивши обставини справи та дослідивши надані докази, приходить до слідуючого. Позивачка працювала на посаді діловода Державної виконавчої служби у Березнегуватському районі Миколаївської області з 25 листопада 2005 року і звільнена з вказаної посади 16 квітня 2007 року в зв'язку з ліквідацією вищезазначеної установи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчать записи в трудовій книжці позивачки під номерами 15 та 16. Відповідно до вимог ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. З боку працівника намір укласти угоду виражається як правило в поданні відповідної заяви. Переведення працівника на іншу роботу з підстав, зазначених в п.5 ч.І ст 36 КЗпП України, передбачає згоду працівника, а також згоду того підприємства, установи, організації куда має намір перевестися працівник, виражену у формі подання або клопотання. Сторони по справі не надали жодних доказів того, що вищезазначені документи мали місце у правовідносинах між позивачкою і відповідачем. Подання голови ліквідаційної комісії (а.с.9) не може бути розцінено, як згода позивачки на перевід до Березнегуватського районного управління юстиції, оскільки голова ліквідаційної комісії не наділений повноваженнями діяти від імені вивільнюваного працівника.

Постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 4 червня 1933 року " Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах і організаціях суспільного сектору"(із змінами, внесенами постановою Ради Міністрів УРСР від 3 листопада 1980 року), які є чинними в теперішній час, а також ст.25-1 КЗпП України передбачають право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками, якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Видаючи наказ № 11 від 29 березня 2007 року відповідачок начальник районного управління юстиції, не перевищів своїх повноважень і діяв у відповідності до Конституції і чинного законодавства України. Зазначений наказ (а.с.4) має загальний характер, діє на невизначене коло осіб і конкретного спрямування на позивачку не має.

При таких обставинах суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Суд ухвалює постанову в межах позовних вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 10,11,70,71,159,160,163 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні адміністративного позову до начальника Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування наказу від № 11 від 29 березня 2007 року " Про введення обмежень спільної роботи родичів в установах Березнегуватського РУЮ" та зобов'язання негайно підписати подання про переведення на роботу на посаду діловода ДВС Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом обов'язкової подачі в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги через суд першої інстанції, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                      .Молчанов