КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-16613/10/267Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Н.М. Літвіна, Хрімлі О.Г.,
при секретарі: Демченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування першої податкової вимоги, –
В С Т А Н О В И Л А :
СПД – фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002571705/0 від 21.10.2009 року та № 0002571705/1 від 25.12.2009 року, скасування першої податкової вимоги від 18.01.2010 року №1/7 в частині донарахування ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 4-9).
З урахуванням доповнень до позовної заяви також просила суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002611705 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002581705 (а.с. 5-11 том ІІ).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 147-161).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 164-173).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до направлення від 11.09.2009 року №822/17-05 виданого ДПІ у Деснянському районі м. Києва та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання на ІІІ квартал 2009 року, направлення ДПІ у Деснянському районі м. Києва, відповідно до наказу №1069 від 24.09.2009 року та направлення № 866/17-05 від 24.09.2009 року проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД – фізичною особою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки складено Акт № 6497/17-05/НОМЕР_1 від 01.10.2009 року (а.с.12-46).
На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №0002571705/0, в якому визначено суму податкового зобов’язання 12 733,00 грн. (у т. ч. за основним платежем 8489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4244,00 грн.) (а.с. 47) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002611705, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 152 195,50 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002581705, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 584,45 грн. (а.с.13-14).
За наслідками процедури адміністративного оскарження ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 року №0002571705/1 з аналогічною сумою податкового зобов’язання 12 733,00 грн. (у т. ч. за основним платежем 8489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4244,00 грн.).
ДПІ у Деснянському районі міста Києва винесено першу податкову вимогу від 18.01.2010 року № 1/7, в якій визначено, що станом на 18.01.2010 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 12 212,96 грн., у т. ч. основного платежу 7968,96 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 4244,00 грн. (а.с. 67).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та першою податковою вимогою СПД – ф.о. ОСОБА_1 звернулась до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.
Крім іншого, в обґрунтування своєї позиції посилається на порушення під час проведення перевірки, оформлення її результатів та вручення Акту перевірки.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог. Апеляційна інстанція повністю погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до п.1.25 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року N 355, за результатами планових та позапланових виїзних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства складається акт (довідка) перевірки, який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам платника податків) з дотриманням вимог порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановленому ДПА України відповідно для платників податків - юридичних та фізичних осіб.
Відповідно до ч.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року №326, акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами органу державної податкової служби та інших контролюючих органів, які здійснювали перевірку, платником податків, а також, за їх наявності, відповідальними особами за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
При відмові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від підпису, що підтверджує вручення йому акта перевірки, робиться відповідний запис в акті та один примірник акта перевірки направляється платнику податків з поштовим повідомленням про одержання. До другого примірника акта, що зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату
У разі відмови суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами. При цьому, в акті необхідно зазначити про факт ознайомлення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи зі змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю суб'єкта підприємницької діяльності та порядком оскарження дій службових осіб органів державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що актом від 02.10.2009 року № 6497/17-05/НОМЕР_1 зафіксовано, що апелянт відмовилась від підписання Акту перевірки та отримання його копії (а.с.199).
За таких підстав, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про правомірність дій ДПІ у Деснянському районі міста Києва при проведенні перевірки та оформленні її результатів
Стосовно встановлених перевіркою порушень СПД - ф.о ОСОБА_1 п.п. «г», п.п. «д» п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року всього у сумі 7939,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2008 року – 695,00 грн., лютий 2008 року –767 грн., березень 2008 року –592,00 грн., квітень 2008 року –404,00 грн., травень 2008 року –905,00 грн., червень 2008 року –509,00 грн., липень 2008 року –818,00 грн., серпень 2008 року –849,00 грн., вересень 2008 року –259,00 грн., жовтень 2008 року –901,00 грн., листопад 2008 року –546,00 грн., грудень 2008 року –694,00 грн., а також п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 року, у результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2008 року на загальну суму 550,00 грн. судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи в період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року СПД - ф.о ОСОБА_1 здійснювала діяльність у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами, тютюновими виробами, алкогольними напоями та здавання в оренду нерухомого майна.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року встановлено заниження даного показника в декларації з ПДВ за вересень 2008 року в сумі 550,00 грн.
В порушення вимог п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 року позивачем не включено до загальної суми податкових зобов’язань декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року ПДВ в сумі 550,00 грн., яка відповідно до Книги-1 обліку доходів та витрат за №17-120/19887 від 07.08.2007 року, надійшла як оплата за оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гродненська,1/35 відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 05.10.2007 року, укладеним між СПД - ф.о ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Санос»(код ДРПОУ 23496624).
Як вбачається з матеріалів справи, СПД - ф.о ОСОБА_1 в 2008 році включено до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ на загальну суму 7939,00 грн. по придбаним товарам за податковими накладними, які складені з порушенням вимог обов'язковість зазначення яких у податковій накладній передбачена п.п., п.п. "г", "д", п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.п. «г», п.п. «д» п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна має містити зазначені окремими рядками, зокрема, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Згідно підпункту 7.2.3 цього ж пункту податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Підпунктом 7.2.6 цього пункту передбачено, що податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця останній має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підстави, з якою підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.
Тому погоджується колегія суддів з висновками суду першої інстанції про те, що формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, вказаних відповідачем у акті перевірки як такі, що не відповідають вимогам підпунктів «г», «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач порушив чинне законодавство.
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №0002571705/0, а відповідно, і податкового повідомлення-рішення від 25.12.2009 року №0002571705/1 та першої податкової вимоги від 18.01.2010 року №1/7.
Крім того, позивачем не проведено через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) кошти в сумі 3300,00 грн., про що вказано в акті перевірки.
Також перевіркою встановлено, що позивачем не забезпечено виставлення цінників в національній валюті України на 20 позиціях товару, чим порушено вимоги п.8 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265-95/ВР.
Відповідно до п.8 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265-95/ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.
Згідно до ст.23 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265-95/ВР до суб'єктів підприємницької діяльності, які не виставили цінники на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використовують цінники та прейскуранти, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею, застосовується фінансова санкція у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування до СПД - ф.о ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції за незабезпечення виставлення цінників у національній валюті України у розмірі 340,00 грн.
Крім того, позивачем не надано для перевірки контрольні стрічки на РРО, а саме за період з 01.07.2006 року по 27.01.2009 року, реєстраційне посвідчення на РРО № 2653002596, за період з 01.07.2006 року по 27.01.2009 року, реєстраційне посвідчення на РРО №2653002597, за період з 19.02.2009 року по 30.06.2009 року, реєстраційне посвідчення на РРО № 2652006139, за період з 19.02.2009 року по 30.06.2009 року, реєстраційне посвідчення на РРО № 2652006140, чим порушено вимоги п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265-95/ВР
Відтак, ДПІ у Деснянському районі м. Києва правомірно застосувало до СПД - ф.о ОСОБА_1 штрафну (фінансову) санкцію відповідно до п.5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В довідці до Акта перевірки №193/17-05 від 11.09.2009 року зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі готівкових коштів зазначеній в поточному звіті, а саме, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 166,00 грн. (перераховано продавцем СПД - ф.о ОСОБА_1 ), а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті становить 508,15 грн., невідповідність склала 342,15 грн.
В довідці до Акта перевірки №199/17-05 від 23.09.2009 року зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі готівкових коштів зазначеній в поточному звіті, а саме, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 386,80 грн. (перераховано продавцем-касиром СПД - ф.о ОСОБА_1), а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті становить 269,65 грн., невідповідність склала 117,15 грн.
В довідці до Акта перевірки №200/17-05 від 23.09.2009 року зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків не відповідає сумі готівкових коштів зазначеній в поточному звіті, а саме, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків становить 4320,00 грн. (перераховано продавцем-касиром СПД - ф.о ОСОБА_1), а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті становить 4473,59 грн., невідповідність склала 153,59 грн.
Таким чином, загальна сума невідповідності складає 612,89 грн. чим порушено вимоги п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як вбачається з матеріалів справи позивач погодилася з штрафними санкціями застосованими за порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265-95/ВР.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 3064,45 грн.
Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року № 0002611705, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно з абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»у розмірі 152 195,50 грн. за порушення ч.18, ч.20 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Перевіркою ДПІ у Деснянському районі м. Києва було встановлено, що позивачем було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії АГ №015418 від 07.02.2009 року, в якій зазначено реєстраційне посвідчення на РРО № 2653002569, видане ДПІ у Дніпровському районі м. Києва. Фактично даний РРО був анульований 27.01.2009 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та було зареєстровано ДПІ у Деснянському районі м. Києва реєстраційне посвідчення на РРО №2652006140.
З матеріалів справи вбачається, що реалізація алкогольних напоїв здійснювалася через РРО з реєстраційним посвідченням № 2652006140. Позивачем не було отримано нову ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з зазначенням нового реєстраційного посвідчення на РРО, чим було порушено вимоги ч.18, ч.20 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 11.04.2005 року №127 «Про внесення змін до наказу Департаменту від 06.04.2005 року №123», у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: реєстраційне посвідчення на ЕККА (номер, дата видачі, назва органу ДПС), модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Відповідно до ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
За результатами перевірки графи реалізованого товару, книг обліку доходів та витрат за період з 19.02.2009 року по 30.06.2009 року було встановлено, що СПД - ф.о ОСОБА_1 було здійснено реалізацію алкогольних напоїв через РРО не зазначені в ліцензії на загальну суму 76097,75 грн.
Відповідно до абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень.
Указом Президента України від 11.07.2001 року №510/2001 «Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів»на Державну податкову службу України покладено функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації у цій сфері. Відповідно до абзацу 7 пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 року №940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» і п.3.16 Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України від 21.08.2001 року №331, Департамент відповідно до покладених на нього завдань, організовує видачу суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність застосування до апелянта штрафної санкції у розмірі 152195,50 грн.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що оскаржувані апелянтом податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року №0002571705/0, податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009 року №0002571705/1, перша податкова вимога від 18.01.2010 року №1/7, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002611705, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 року №0002581705 прийняті відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття даних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, першої податкової вимоги, розсудливо, на підставі правомірних висновків акта перевірки, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Н.М. Літвіна
О.Г. Хрімлі
0 Головуючий у 1-й інстанції: васильченко і.п.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" червня 2011 р. м. Київ