Справа №  2-а-1207/11

П О С Т А Н О В А

07 червня 2011 року cуддя Печерського районного суду м. Києва  Соколов  О.  М. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до полку ДПС ГУ МВС в м. Києві, інспектора ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві, молодшого сержанта, Лисиці Петра Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови серії АА1 № 071992 від 21 травня 2011 року, в справі про адміністративне правопорушення винесену на підставі протоколу серії АА1 № 505093 від 21 травня 2011 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу. Обґрунтовуючи свої доводи, позивач посилається на те, що не порушував ПДР, що обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов з викладених в ньому підстав підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином причин неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21 травня 2011 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1, був зупинений інспектором ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві, молодшим сержантом, Лисицею Петром Михайловичем, який склав відносно нього протокол та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідачем, не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення ОСОБА_1, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в протоколі та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема постанова й протокол не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1, правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, незважаючи на заперечення ОСОБА_1, своєї вини на місці події, відповідачем, маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому останній заперечував проти порушення п. 8.7.3 «е» ПДР України, відповідач як суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, тобто не тільки зафіксувати його шляхом складання протоколу, однак такі докази відсутні.

Разом з тим, інспектором ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві, молодшим сержантом, Лисицею Петром Михайловичем, навіть не було вжито заходів для встановлення свідків, які б могли підтвердити обставини викладені у протоколі про вчинення правопорушення, хоча, об’єктивно, останнній мав таку можливість з урахуванням місця та часу даної події.

Таким чином, судом не встановлено з яких міркувань виходив відповідач, оцінюючи зміст адміністративного правопорушення та на підставі яких прийшов до висновків і виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, піддавши позивача адміністративному стягненню.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог чинного адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, тобто на відповідача, проте інспектором ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві, молодшим сержантом, Лисицею Петром Михайловичем не було надано суду відповідних доказів які б підтверджували правомірність його дій.

Відповідно до ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а постанова серії АА1 № 071992 від 21 травня 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 підлягає скасуванню, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. ст. 7-14, 18, 19, 24, 71, 128, 143, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч. 2 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до полку ДПС ГУ МВС в м. Києві, інспектора ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в м. Києві, молодшого сержанта, Лисиці Петра Михайловича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову інспектора ДПС 3 взводу 2 батальйону полку ДПС ДАІ в                м. Києві, молодшого сержанта, Лисиці Петра Михайловича серії АА1 № 071992 від 21 травня 2011 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. 00 коп. на громадянина ОСОБА_1.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає..    .

Суддя                                                                                                    О. М. Соколов